ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ ГІРНИЧОДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та задачі роботи, дається характеристика об’єкта, предмета та методологічної основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних резуль­татів,  висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика використання та охо­рони земель гірничодобувної промисловості» складається із п’яти підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття земель гірничодобувної промисловості як об’єкта земельних відносин» проведений аналіз понять «земля», «надра», «корисні копалини» у контексті правового регулювання використання та охорони земель гірничодобувної промисловості, наведено їх ознаки, сформульоване визначення понять «корисні копалини» та «землі гірничо­добувної промисловості». На основі розкриття змісту ознак корисних копалин запропоновано їх визначення як природних мінеральних речовин, які можуть бути як складовою частиною земель, так і складовою частиною надр, знаходитись у межах надр або перебувати на поверхні землі та за фізичним складом і хімічними властивостями є придатними для викори­стання у матеріальному виробництві. З огляду на визначення поняття «корисні копалини» звертається увага на неточність визначення поняття «земля» у ст. 1 Закону України «Про охорону земель».

Враховуючи наведені характерні риси земель гірничодобувної про­мисловості, дисертант пропонує під цими землями розуміти підкатегорію земель у складі категорії земель промисловості, транспорту, зв’язку, енер­гетики, оборони та іншого призначення, які надаються для геологічного вивчення, дослідження надр, а також безпосереднього видобування корисних копалин і слугують просторовим базисом для розміщення майнових комплексів гірничодобувних підприємств.

Підрозділ 1.2 «Категорії «використання» і «охорона» в системі право­вого механізму землекористування в гірничодобувній промисловості» присвячено аналізу категорій «використання» та «охорона» у контексті правового механізму землекористування в гірничодобувній промисловості, досліджуються ґенеза юридичної наукової думки щодо їх співвідношення. Обґрунтовується висновок про недостатнє відображення у законодавстві змісту категорій «використання» та «охорона», що знижує ефективність правового регулювання охорони земель гірничодобувної промисловості (включаючи використання таких земель). У зв’язку з цим у дисертації запропоновані напрямки удосконалення чинного законодавства, зокрема, шляхом прийняття окремого Закону України «Про землі промисловості», окрема частина якого буде присвячена регулюванню використання та охорони земель гірничодобувної промисловості.

Підрозділ 1.3 «Правовідносини у сфері використання та охорони земель гірничодобувної промисловості» присвячено дослідженню ознак і змісту правовідносин у сфері використання та охорони земель гірничо­добувної промисловості та аналізу їх складових елементів – суб’єктів, об’єктів, суб’єктивних прав, юридичних обов’язків, а також юридичних фактів, з якими законодавство пов’язує виникнення, зміну або припинення таких правовідносин. Аналізуються особливості діяльності суб’єктів як у сфері використання, так і у сфері охорони земель гірничодобувної промисловості, визначаються складові елементи системи суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у сфері використання та охорони земель гірничодобувної промисловості, а також формулюється перелік юридичних фактів, з якими законодавство пов’язує виникнення, зміну та припинення правовідносин як у сфері використання, так і у сфері охорони земель гірничодобувної промисловості. Доводиться, що чинний порядок ство­рення та ліквідації (реорганізації) господарюючих суб’єктів дозволяє припинення юридичної особи без будь-яких негативних наслідків майно­вого характеру для її засновників, що проявляється у безкарному пошкод­женні земельних ділянок, наданих для гірничодобувної промисловості, та формулюються пропозиції щодо його вдосконалення.

Підрозділ 1.4 «Співвідношення норм земельного і гірничого права у регулюванні використання та охорони земель гірничодобувної промисло­вості» присвячено дослідженню співвідношення, зокрема, взаємодії норм земельного і гірничого права при регулюванні використання та охорони земель гірничодобувної промисловості, порівняльному аналізу предметів та методів земельного, гірничого та екологічного права. Правове регулю­вання відносин щодо користування земельними ділянками гірничодобувної промисловості здійснюється нормами як земельного, так і гірничого права. На основі його аналізу дисертант приходить до висновку про необхідність внесення змін до чинного законодавства шляхом доповнення його норма­ми, якими мають бути встановлені: 1) особливий правовий режим земель гірничодобувної промисловості у складі земель промисловості, транспор­ту, енергетики, зв’язку, оборони та іншого призначення; 2) спеціальний порядок відведення земельних ділянок для цілей розміщення об’єктів гірничодобувної промисловості та видобування корисних копалин (необ­хідність проведення громадських слухань з участю мешканців розташо­ваних поруч населених пунктів, встановлення особливих вимог до проекту рекультивації земельної ділянки, визначення умов щодо обов’язкового страхування господарської діяльності власників і користувачів земель гірничодобувної промисловості тощо); 3) права і обов’язки користувачів та власників земель гірничодобувної промисловості. Важливим при цьому є якнайбільша імплементація відповідних норм саме у земельне право. Запропоновані зміни доцільно реалізувати шляхом прийняття Закону України «Про землі промисловості», у складі якого доцільно виокремити розділ, присвячений землям гірничодобувної промисловості.

У підрозділі 1.5 «Становлення і розвиток законодавства України про використання та охорону земель гірничодобувної промисловості» дослід­жується розвиток правових підходів до регулювання гірничодобувної діяльності, зокрема, на засадах акцесії, гірничої регалії, гірничої свободи та концесії. Аналізується розвиток законодавства про гірничу справу та гір­ниче землекористування на території України, на підставі чого в дисертації виділяються такі періоди його розвитку: перший період – ХІ – ХVІІ ст. (починаючи з «Руської правди» і закінчуючи правовими актами Гетьман­ської доби. Особливістю розвитку цього етапу була поступова зміна права гірничої регалії на одночасну дію права акцесії разом з гірничою свободою); другий період – ХVІІІ – поч. ХХ ст. (охоплює епоху форму­вання гірничого права на основі законодавчих ініціатив Петра І і закінчу­ється актами Австро-Угорської імперії, характеризується встановленням права власності на поверхню землі та надра, а також визнанням виключ­ного права власника земельної ділянки на надра); третій період – ХХ ст. (радянський період, ознакою якого є законодавче закріплення відокрем­лення прав на надра та землю); четвертий період – 90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. (охоплює період незалежності України, який характе­ризується введенням в дію новітнього земельного і гірничого законо­давства, внесенням суттєвих змін до надрового законодавства, намаганням впровадити ринкові відносини та забезпечити рівний доступ всіх суб’єктів до користування надрами та землями гірничодобувної промисловості). Доводиться, що законодавча база України з питань використання та охорони земель гірничодобувної промисловості знаходиться на етапі становлення і потребує істотного удосконалення.

Розділ 2 «Правове забезпечення використання та охорони земель гірничодобувної промисловості» складається з п’яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Підстави та порядок набуття земельних ділянок у користування для потреб гірничодобувної промисловості» досліджується стан правового регулювання підстав та порядку набуття земельних ділянок у користування для потреб гірничодобувної промисловості. Доводиться доцільність врахування економічних та екологічних чинників у змісті законодавчого регулювання порядку надання земель у користування для потреб гірничодобувної промисловості. З урахуванням вказаних чинників визначаються та обґрунтовуються шляхи удосконалення порядку вилу­чення (викупу) земельних ділянок для розвідувальних робіт та визначення його у законі. При цьому має враховуватись стан земельної ділянки, її цільове призначення, строк і підстави землекористування, стан дотримання землекористувачем вимог чинного законодавства.

Підрозділ 2.2 «Права та обов’язки суб’єктів прав на земельні ділянки, надані для потреб гірничодобувної промисловості» присвячений дослід­женню системи прав і обов’язків суб’єктів прав на земельні ділянки, надані для потреб гірничодобувної промисловості. Обґрунтовується висновок, що систему прав осіб, яким надані земельні ділянки для потреб гірничо­добувної промисловості, складають права щодо володіння, користування та управління такими земельними ділянками. При цьому під правом управ­ління земельною ділянкою, наданою юридичній особі для добування корисних копалин, слід розуміти організацію внутрішньогосподарського користування відповідним земельним масивом таким чином, який макси­мально сприяє досягненню цілей надрокористування та забезпеченню раціонального використання земель гірничодобувної промисловості як основного змісту правомочності суб’єктів прав на землі гірничодобувної промисловості щодо користування такими землями. В зв’язку з цим дисертант пропонує закріпити у законодавстві наступні групи прав і обов’язків таких суб’єктів: 1) права: володіти, користуватись та здійсню­вати управління земельною ділянкою, наданою для потреб гірничодобувної промисловості; 2) обов’язки: володіти землею та використовувати її лише на умовах її надання; дотримуватись обмежень щодо користування земель­ною ділянкою; своєчасно відновлювати порушені землі; проводити рекуль­тивацію земель; не перешкоджати, а співпрацювати з органами влади при здійсненні ними державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель; виконувати законні вимоги органів державного нагляду (контролю) у галузі використання надр та відповідних земель.

Підрозділ 2.3 «Правове регулювання використання та охорони земель у процесі складування відходів гірничодобувної промисловості (хвосто­сховища тощо)» присвячений аналізу правового регулювання складування на землях відходів гірничодобувної промисловості, визначенню характер­них ознак таких відходів, та удосконаленню на цій основі правового регулювання їх розміщення з метою зменшення їх шкідливого впливу на землі. Сформульоване визначення гірничодобувного підприємства як основного суб’єкта правовідносин, пов’язаних з відходами, під яким пропонується розуміти юридичну особу, сферою діяльності якої є гірничодобувна промисловість, а невід’ємним наслідком такої діяльності є вироблення небезпечних відходів, які є власністю юридичної особи, на яку у зв’язку з цим покладаються обов’язки належного поводження з такими відходами. Обґрунтовується доцільність прийняття Закону України «Про відходи гірничодобувної промисловості», який би на виконання ст. 4 Закону України «Про відходи» врегулював порядок поводження з всіма видами відходів гірничодобувної промисловості (як при підземному, так і відкритому видобутку), надавав класифікацію таких відходів (в залежності від ступеня небезпечності, виду корисних копалин тощо), визначив особливості поводження з ними в залежності від виду корисної копалини, що видобувається, а також визначив засади державної політики у сфері поводження з такими відходами, а також заходи державного впливу на порушників законодавства про поводження з відходами гірничодобувної промисловості. Дисертантом також розроблена структура закону України «Про відходи гірничодобувної промисловості».

У підрозділі 2.4 «Правове регулювання рекультивації земель гірничо­добувної промисловості» доводиться, що в силу недосконалості норма­тивної бази України з питання рекультивації земель гірничодобувної промисловості передбачена законодавством обов’язкова рекультивація порушених земель розтягується на десятки років, а то й зовсім не проводиться. Такий стан обумовлений значною мірою неврегульованістю нормами права суспільних відносин щодо рекультивації земель. На думку дисертанта, правове регулювання таких відносин має врахувати складність процесу рекультивації земель гірничодобувної промисловості, який включає стадії гірничотехнічної, біологічної та будівельної рекультивації. В зв’язку з цим у дисертації обґрунтовується доцільність прийняття Закону України «Про рекультивацію земель» з запропонованою дисертантом структурою, який би визначив правові засади рекультивації земель у всіх галузях економіки, а також доцільність розробки та прийняття Методичних рекомендацій з рекультивації земель гірничодобувної промисловості, в яких положення зазначеного Закону були б конкретизовані з врахуванням специфіки діяльності гірничодобувних підприємств. На думку дисертанта, такі Методичні рекомендації доцільно затвердити постановою Кабінету Міністрів України.

У підрозділі 2.5 «Державний контроль за використанням та охороною земель гірничодобувної промисловості» дисертант, на основі аналізу чинного земельного законодавства України приходить до висновку, що ознаки та завдання державного контролю за використанням та охороною земель визначені у ньому загальним чином, без врахування специфіки контрольної діяльності органів влади у питанні забезпечення належного використання земель, на яких здійснюється добування корисних копалин для промислових потреб. На практиці діяльність органів державного контролю за використанням та охороною земель не є чітко структуро­ваною та цілеспрямованою. Зокрема, у зв’язку з ліквідацією Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, яка існувала у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держземагентство України), землі, використовувані в неаграрних галузях економіки, зокрема, землі гірничодобувної промисло­вості, фактично залишилися поза сферою державного контролю. У зв’язку з цим у дисертації обґрунтовується необхідність істотного вдосконалення законодавчого регулювання здійснення державного контролю за викори­станням та охороною земель гірничодобувної промисловості. Зокрема, пропонується покласти функції державного контролю за використанням і охороною земель гірничодобувної промисловості на Міністерство екології та природних ресурсів України.