СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ (НА МАТЕРІАЛАХ ВНЗ ЗАПОРІЖЖЯ)



Название:
СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ (НА МАТЕРІАЛАХ ВНЗ ЗАПОРІЖЖЯ)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – «Процес соціалізації іноземних студентів як об’єкт соціологічного дослідження» – подано аналіз соціалізації та інтеграції як категорій соціологічної рефлексії.

За результатами проведеного аналізу визначено, що в сучасній літературі процес соціалізації розглядається у двох аспектах. У широкому стосується «входження» індивідів як у форми соціальності, так і культури. У вузькому – з формування суто соціальних вимірів особистості, пов’язаних, наприклад, з підготовкою й виконанням певних соціальних ролей. На підставі того, що в умовах сучасного суспільства існує велика кількість різноманітних соціальних ролей, встановлено, що процес соціалізації набуває дискретності. Також він вимагає щонайменше чіткого усвідомлення ролей, до яких готується індивід у процесі соціалізації. До того ж зазначені ролі мають бути адекватними особливостям культури (соціальним нормам, цінностям, мотиваціям тощо) цього суспільства та суб’єкта соціалізації. На цій підставі запропоновано розглядати процес соціалізації як складну, багатоаспектну процедуру, яка потребує переходу від інтуїтивного підходу до розуміння певних соціальних ролей, до більш свідомого, аналітичного методу їх формування.

У ході проведеного теоретичного аналізу констатовано, що проблема соціалізації є об’єктом дослідження таких наук, як: педагогіка, психологія, соціологія, філософія, політологія тощо. При цьому поширеним є намагання авторів використовувати міждисциплінарні підходи, що, з одного боку, збагачує наукові пошуки, а з іншого – ускладнює розуміння наукової специфіки цього соціального явища.

Шляхом теоретизування щодо визначення соціалізації як специфічного об’єкта соціологічної думки виявлено відмінності соціалізації в контексті саме соціологічного дискурсу. В авторському баченні наголошується на провідній ролі соціального середовища, а не конкретного індивіда в процесі соціалізації. Такий підхід у контексті соціологічного пошуку чинників соціалізації іноземних студентів запропоновано вважати базовим. Він досить повно пояснює аспекти, пов’язані з впливом на свідомість індивіда, який є стороннім до певного соціального середовища в процесі здійснення взаємодії з ним.

У ході дослідження відзначено той факт, що в сучасних умовах глобалізації відбувається формування масової (транснаціональної) культури. З одного боку, зближує представників різних національностей, а з іншого – формує настороженість однієї нації щодо іншої, вважаючи, що присутність (можливий вплив) іншої нації може загрожувати стабільності існуючої культури (соціуму в цілому). При цьому відповідні реакції (як на рівні певних суджень, так і на рівні дій) будуть принципово залежати від адекватності (відповідності одна одній) культурних норм учасників міжкультурної взаємодії та ступеня їх взаємної «соціалізованості» (рівня взаємопроникнення певних культурних норм).

Проаналізовано взаємозв’язок соціальних функцій культури та їх вплив на процес соціалізації. Серед їх загального переліку на особливу увагу заслуговує, зокрема, нормативна функція, яка є пріоритетною в процесі соціалізації дорослої людини, адже основне завдання соціалізації полягає в ознайомленні з нормами певного суспільства (групи). Виходячи із цього, інформаційна та пізнавальна функція культури за умов вторинної соціалізації можуть бути ефективно реалізованими тільки через нормативну функцію.

Також на особливу увагу заслуговує ціннісна функція культури, яка пов’язана з формуванням системи цінностей, ціннісних потреб і орієнтацій, які в кінцевому підсумку зумовлюють загальний культурний рівень суб’єкта соціалізації. Ця функція виступає гальмом процесу соціалізації. За умов відмінностей у системі цінностей певного соціуму від ментальних цінностей суб’єкта соціалізації відбуватиметься конфлікт цінностей, який принципово ускладнюватиме процес соціалізації. У випадку наявності принципових розбіжностей процес соціалізації взагалі може припинитися (не відбутися).

 

У цілому в процесі соціалізації роль культури та культурних норм є визначальною. На увагу заслуговує процес їх поширення, який відбувається переважно через суб’єктів (носіїв) культури. Їх основним завданням є накопичення, збереження, «відточування» («шліфування») та поширення культурних норм і цінностей у межах певної соціальної групи, а також наближення власних культурних норм та цінностей до їх розуміння представниками іншої культурної групи. Суб’єкти (носії культури) можуть визначатися також як носії певної субкультури. За будь-яких умов культура є сталою соціальною системою, що характеризується певною структурою та набором стійких характеристик. Індивід, потрапляючи в певну культурну (субкультуру) систему, має бути ознайомлений з її структурою та логікою побудови, а також з тими структурними компонентами, які можуть бути віднесені до «гнучких». Запропоновано розглядати «фундамент» – незмінні культурні норми та цінності й «шпалери» – ті норми та цінності, які є не принциповими та можуть бути змінені як у рамках усієї культури (субкультури), так і в рамках певного індивіда без санкції за їх здійснення.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины