АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ ЗАКУПІВЛІ ТОВАРІВ, РОБІТ І ПОСЛУГ



Название:
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ ЗАКУПІВЛІ ТОВАРІВ, РОБІТ І ПОСЛУГ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі надається короткий виклад дисертації, характеризується актуальність теми, зазначаються зв’язок з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, його методологічні й методичні основи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

У розділі 1 «Державні закупівлі як об’єкт адміністративно-правової охорони», що складається із трьох підрозділів, розглядаються загальнотеоретичні та прикладні питання щодо місця державних закупівель у системі засобів публічного регулювання господарської діяльності, поняття та змісту державних закупівель і адміністративної відповідальності, а також місце останньої серед інших видів юридичної відповідальності у сфері державних закупівель.

У підрозділі 1.1 «Державні закупівлі в системі засобів публічного регулювання господарської діяльності» зазначається, що сутність владного регулювання економіки полягає у виконанні публічною адміністрацією організаційної, контрольної, регулятивної функцій, а також функції захисту ринкових основ господарювання, спрямованих на забезпечення ефективності господарювання в ринкових умовах із застосуванням необхідних заходів і засобів, що складають його економічний механізм. Організаційна функція включає нормотворчу діяльність, тобто створення правової основи здійснення господарської діяльності та діяльності організаційних структур публічної адміністрації, які забезпечуватимуть реалізацію цих норм. Ця функція здійснюється шляхом затвердження основ здійснення економічної діяльності (основоположні засади економічної політики держави, гарантії економічної й соціальної безпеки, реалізації права власності, гарантування свободи підприємництва тощо). Контрольна функція включає в себе перевірку дотримання правових норм і законодавства у сфері шляхом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі за виконанням дохідної та видаткової частини бюджету, розвитком зовнішньоекономічних зв’язків, контроль за суб’єктами владних повноважень при реалізації ними заходів державного регулювання та ін. Функція захисту господарських відносин передусім спрямована на захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; недопущення концентрації, узгоджених дій суб’єктів господарювання та регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Зміст регулятивної функції полягає в тому, що публічна адміністрація для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності, до яких належать: 1) ліцензування, патентування і квотування; 2) сертифікація та стандартизація; 3) застосування нормативів і лімітів; 4) регулювання цін і тарифів; 5) державне замовлення; 6) надання інвестиційних, податкових та інших пільг; 7) надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Підрозділ 1.2 «Поняття та зміст державних закупівель в Україні» присвячено дослідженню змісту та особливостей державних закупівель у механізмі регулювання господарської діяльності і на цій основі формулюється їх поняття. З метою встановлення єдиного підходу в правозастосуванні, а також порядку організації сфери державних закупівель в Україні в роботі визначається співвідношення понять «державне замовлення», «державний контракт» і «державні закупівлі».

Під державним замовленням пропонується розуміти адміністративно-правову форму режиму взаємодії держави та суб'єктів господарювання, що встановлюється законами та іншими нормативними правовими актами з метою досягнення публічних інтересів. Державне замовлення є підставою для укладення державного контракту – договору, укладеного державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання-виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Аналіз ознак такого контракту дозволив віднести його до одного з різновидів адміністративного договору.

У дослідженні звертається увага на те, що теоретично та практично невірним є ототожнення державного замовлення та державного контракту. Державний контракт є індивідуальним правовим актом, який набуває чинності з моменту підписання його замовником та виконавцем і є формою реалізації прав і обов'язків винятково для цих сторін. Режим державного замовлення для цих же сторін виникає істотно раніше, починаючи з офіційного формулювання державних потреб, його юридичне значення має місце з моменту видання правового акта. Мета постачальника – одержання прибутку, державного замовника – досягнення публічних результатів, сформульованих при формуванні замовлення.

Процес реалізації державного замовлення складається з таких етапів: 1) формування державного замовлення; 2) його розміщення шляхом укладання відповідно до встановленої процедури державних контрактів; 3) виконання державних контрактів на закупівлю і постачання продукції для пріоритетних державних потреб. Кожен етап завершується юридично значимим результатом: перший – державним замовленням; другий – державним контрактом; третій – для державного замовника – юридичною фіксацією отриманої продукції, для виконавця – актом здавання–прийняття виконаних робіт.

Вважається доцільним провести реформування системи державного замовлення і на його основі виокремити два види державного впливу на господарську діяльність: 1) державне замовлення, що включає товари, роботи і послуги, закупівля яких проводиться відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», а також інших нормативно-правових актів, тобто коли замовлення на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг, їх закупівля можливі в умовах функціонуючого ринку; 2) державне завдання, яке потребує обов’язкового виконання і реалізується за особливих умов антиконкурентного ринкового середовища, у зв’язку з визнанням суб'єктів господарювання монополістами відповідно до законодавства України, укладенням державних контрактів із суб'єктами господарської діяльності, які є єдиними в Україні виробниками, в інших випадках, встановлених законом.

Державні закупівлі реалізуються через внутрішній ринок держзамовлень, на якому взаємодіють дві основні групи його учасників: державні замовники (суб’єкти публічної адміністрації, що закуповують продукцію або послуги) і виконавці держзамовлення (суб’єкти господарювання, що виготовляють державному замовникові продукцію, виконують необхідні роботи, надають послуги). Під державними закупівлями пропонується розуміти спосіб реалізації державного замовлення, що полягає у придбанні публічною адміністрацією товарів, робіт і послуг за державні кошти на конкурентній основі (а у певних випадках за відсутності такої), за встановленою законом процедурою з метою задоволення публічного інтересу.

У підрозділі 1.3 «Поняття та місце адміністративної відповідальності серед інших видів юридичної відповідальності у сфері державних закупівель» констатується, що нині в Україні триває процес декриміналізації злочинів у сфері економіки шляхом пом'якшення відповідальності й можливості застосування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. За таких умов суттєво зростає роль адміністративної відповідальності, яка виконує важливі завдання щодо забезпечення законності та правопорядку у сфері державних закупівель, де вона набуває особливої актуальності. Висвітлюючи зміст більш широкого поняття «юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері державних закупівель», автором зазначається, що вона безпосередньо в нормативно-правових актах, які регулюють порядок їх здійснення, не визначена. Така ситуація створює певні проблеми кваліфікації правопорушень у цій сфері та визначенні виду відповідальності за їх вчинення, оскільки законодавчі акти цієї сфери містять лише вказівку на настання відповідальності відповідно до закону без конкретизації її видів.

Щороку за матеріалами перевірок фінансової дисципліни у бюджетних установах і організаціях ухвалюється рішення про притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності приблизно 30 тис. посадових осіб. Кримінальна відповідальність за порушення у сфері державних закупівель безпосередньо кримінальним законом не передбачена, до відповідальності можуть притягатися лише посадові особи за зловживання владою або службовим становищем, нецільове використання бюджетних коштів.

Характеризуючи адміністративну відповідальність за порушення порядку державної закупівлі, слід визначити такі її особливості. По-перше, відповідальність передбачена лише нормами КУпАП (стаття 164). По-друге, відповідно до цього Кодексу вона застосовується лише до посадових осіб, які беруть участь у процедурах державних закупівель. По-третє, правом притягнення цих осіб до відповідальності за скоєні проступки наділений винятково суд. По-четверте, лише щодо адміністративних проступків у сфері державних закупівель встановлений спеціальний строк накладення адміністративного стягнення – протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Під адміністративною відповідальністю за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг слід розуміти примусове, з до­держанням встановленої процедури, застосування судом (суддею) до посадових осіб, які забезпечують державні закупівлі, передбачених законодавством за вчинення адміністративних проступків цієї сфери адміністративних стягнень, які виконані такими особами.

У розділі 2 «Адміністративно-правова характеристика порушень порядку здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг», що складається з трьох підрозділів, на основі аналізу норм чинного законодавства, результатів правозастосовної діяльності та наукових доробок вчених досліджуються поняття адміністративного проступку у сфері державних закупівель як підстави адміністративної відповідальності в цій сфері, висвітлюються об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу таких проступків.

У підрозділі 2.1 «Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності у сфері державних закупівель» автором дослідження підтримується позиція вчених щодо виокремлення фактичної, юридичної та процесуальної підстав адміністративної відповідальності.

Досліджуючи фактичну підставу адміністративної відповідальності у сфері державних закупівель, автором аналізується законодавче визначення адміністративного проступку, його ознак, висвітлюються недоліки.

Розглядаючи таку ознаку адміністративного проступку як караність, зазначається, що адміністративним проступком у сфері державних закупівель може бути тільки таке діяння, за яке в КУпАП передбачено адміністративну відповідальність. Суть адміністративної караності полягає у тому, що за вчинення адміністративного проступку відповідальність тільки передбачена, що, в свою чергу, дозволяє віднести той чи інший протиправний вчинок до адміністративного проступку. Наявність караності діяння не означає обов’язкового настання адміністративної відповідальності. Так, КУпАП містить певні обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Їх аналіз дозволив зауважити, що, по-перше, законодавець не зовсім вірно визначив наслідок вчинення адміністративного проступку в стані крайньої необхідності та необхідної оборони. В цих випадках Кодекс не зовсім вірно констатує, що немає факту адміністративного проступку. З цим можна не погодитись на тій підставі, що доволі часто такі стани підтверджуються даними розслідування справ про адміністративні проступки, тобто після складання протоколу про адміністративний проступок, проведення інших процесуальних дій. Тому в цих нормах доцільно вести мову про те, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка, вчиняючи адміністративний проступок, діяла в стані крайньої необхідності та необхідної оборони, на кшталт того, як про це зазначено про стан неосудності. У цьому зв’язку, вважаємо за доцільне внести зміни до відповідних статей КУпАП, передбачивши звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку в стані крайньої необхідності та необхідної оборони, як це передбачено ст. 247 КУпАП «Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення».

Дослідивши ознаки адміністративного проступку у сфері державних закупівель, запропоновано його поняття. Це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність особи, що посягає на встановлений порядок придбання публічною адміністрацією товарів, робіт і послуг за державні кошти за встановленою законом процедурою, що охороняється законодавством про адміністративну відповідальність.

У підрозділі 2.2 «Об’єктивні ознаки складу проступків, що посягають на встановлений порядок здійснення державних закупівель» надається характеристика об’єкта та об’єктивні й стороні цих проступків.

Родовим об’єктом адміністративних проступків у сфері державних закупівель виступають суспільні відносини, пов’язані із належним формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів.

Видовим об’єктом виступають суспільні відносини, пов’язані із обігом державних фінансів – сукупності розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Зміст безпосередніх об’єктів адміністративних проступків у сфері держаних закупівель визначається конкретними протиправними вчинками, передбаченими ст. 16414 КУпАП, які так чи інакше пов’язані із процедурами державних закупівель. Ними, зокрема, виступають суспільні відносини, що складаються під час: здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти із застосуванням визначених законом процедур; оформлення документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації); оцінки пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій) за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційної пропозиції), що міститься у документації конкурсних торгів (кваліфікаційній документації); укладення з учасником, що став переможцем торгів, договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти за цінами і обсягами, які відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації); оприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства;  подання в установленому порядку звіту про результати здійснення процедури закупівлі товарів, робіт і послуг; відображення достовірних відомостей у звіті про результати здійснення зазначеної процедури; проходження навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель відповідно до вимог закону; надання інформації, документів і матеріалів у випадках, передбачених законом.

Висвітлюючи ознаки об’єктивної сторони проступків, передбачених ст. 16414 КУпАП, автором зазначається, що єдиною ознакою об’єктивної сторони цих проступків виступає діяння, яке може проявлятися як у формі дії, так і бездіяльності. Шкідливі наслідки, з якими пов’язується момент закінчення адміністративних проступків у сфері державних закупівель, законом як обов’язкова їх ознака (отже і причинний зв’язок між ними та протиправним діянням) не передбачені. Тобто усі склади таких проступків є формальними. Кваліфікуючими ознаками цих проступків можуть виступати час (наприклад, оприлюднення інформації щодо закупівлі, порушення строків надання необхідної інформації) та спосіб їх вчинення.

У підрозділі 2.3 «Суб’єктивні ознаки складу проступків, що посягають на встановлений порядок здійснення державних закупівель» аналізуються суб’єкт і суб’єктивна сторона розглядуваних проступків. Їх суб’єкт є спеціальним, яким, відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» та КУпАП, виступають посадові особи, а саме, члени комітету з конкурсних торгів замовника, члени органу оскарження (Антимонопольного комітету України), посадові особи Уповноваженого органу (Мінекономрозвитку України), а також посадові особи органів Державної казначейської служби України. Водночас, аналіз ст. 16414 КУпАП надав можливість автору дослідження стверджувати, що не всі з перелічених вище посадових осіб є суб’єктами адміністративної відповідальності, в тому числі, за проступки передбачені цією статтею.

Найчастіше суб’єктом проступку у сфері державних закупівель виступають члени комітету конкурсних торгів, якими є представники практично усіх структур публічної адміністрації, крім народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих рад. Оскільки до складу комітету з конкурсних торгів входить не менше п'яти осіб, то при кваліфікації протиправних діянь зазначених осіб слід чітко розмежувати правопорушення, що вчиняються комітетом з конкурсних торгів як колегіальним органом, та проступки, за які відповідають лише деякі з його членів.

Стосовно інших суб’єктів відповідальності, а саме, посадових осіб Мінекономрозвитку України, Державної казначейської служби України, Антимонопольного комітету України автором зазначається, що вони суб’єктами адміністративних проступків, передбачених ст. 16414 КУпАП, не виступають, оскільки виконують, переважно, допоміжні та контрольно-наглядові функції.

Суб'єктивна сторона адміністративних проступків, що посягають на встановлений порядок здійснення державних закупівель, характеризується виною у формі умислу або необережності. Мета як ознака розглядуваної сторони проступку кваліфікуючого значення не має. Водночас, автор дослідження звертає увагу на те, що її наявність може свідчити про вчинення корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1722 КУпАП «Порушення обмежень щодо використання службового становища».

У розділі 3 «Реалізація норм адміністративної відповідальності за порушення порядку державних закупівель товарів, робіт і послуг», що складається з двох підрозділів, розкриваються види адміністративних стягнень, які застосовуються за дані порушення, а також порядок провадження у справах про адміністративні проступки у сфері державних закупівель.

Підрозділ 3.1 «Види адміністративних стягнень, які застосовуються за порушення порядку здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» присвячено аналізу адміністративних стягнень і практиці їх застосування судами, а також дослідженню  зарубіжного досвіду застосування адміністративних санкцій за порушення у сфері державних закупівель. Акцентується увага на тому, що поняття адміністративного стягнення займає вирішальну позицію у визначенні поняття «адміністративна відповідальність у сфері державних закупівель », в якому розкривається її сутність.

За порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з усього наявного переліку адміністративних стягнень може бути застосовано лише штраф у розмірі від семисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Застосування штрафу є визнано доцільним та обґрунтованим заходом реагування держави на порушення порядку здійснення державних закупівель, проте для підвищення ефективності протидії вказаним видам проступків, враховуючи їх фінансову специфічність, доцільно врахувати зарубіжний досвід і застосовувати його диференційовано залежно від виду адміністративного проступку та/або шкоди, що ним задається державі та органам місцевого самоврядування.

 

У підрозділі 3.2 «Провадження у справах про адміністративні проступки, пов’язані з порушенням порядку здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг» розкривається суть такого провадження, а також порядок його здійснення відповідно до загальновизнаних в юридичній літературі стадій: 1) порушення провадження; 2) розгляд справи й винесення щодо неї постанови; 3) перегляд постанови; 4) виконання винесеної постанови по справі. Звертається увага на повноваження посадових особи органів Антимонопольного комітету України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Рахункової палати України щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення у сфері державних закупівель, аналізуються найбільш типові порушення при складанні цього документа, пропонуються заходи щодо їх усунення. Приводами для порушення справ про адміністративні правопорушення у сфері державних закупівель, як свідчить практика, виступає безпосереднє виявлення порушення органами фінансового контролю, рідше – повідомлення або заяви громадян, суб’єктів господарювання. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины