ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК САДІВНИЦТВА УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Інноваційні процеси в аграрному секторі економіки та їх вплив на розвиток садівництва» досліджено теоретичні засади розвитку та реалізації інноваційних процесів в сучасних умовах господарювання, визначено особливості інноваційної діяльності в аграрному секторі та сформовані під їх впливом інноваційні пріоритети промислового садівництва України.

Основним завданням створення галузевої інноваційної системи національного господарського комплексу є реалізація можливостей науково-технічного потенціалу з метою забезпечення розвитку й ефективного функціонування усіх його структурних складових, адже саме інноваційні пріоритети, в сучасних умовах господарювання, визначають характер розвитку тієї чи іншої системи.

Інноваційний розвиток садівництва, реалізується через систему заходів організаційно-економічного характеру, що здійснюються з метою підвищення ефективності функціонування галузі й спрямована на здійснення інноваційних процесів і прискорення науково-технічного розвитку через розробку, впровадження та використання наукових розробок у виробництві плодоягідної продукції та розсадництві, просуванні її на ринок, реалізацію та матеріально-технічне забезпечення розширеного циклу прогресивного відтворення.

За основу формування цілей розвитку інноваційної системи прийнято якісні параметри виробництва, що забезпечує задоволення споживчих потреб   в умовах ринкової конкуренції, оскільки перспективним шляхом розвитку соціально-економічних і виробничих систем є інноваційний.

Виробничий потенціал промислового садівництва визначається здебільшого кількісним і якісним складом плодоягідних насаджень. При цьому, саме процес створення садів та ягідників являє собою особливий вид діяльності сільськогосподарських підприємств та їх структурних підрозділів, є процесом використання інновацій, що визначається не лише природними, а й економічними передумовами. Відтак основними завданнями щодо реалізації галузевої інноваційної політики необхідно вважати:

–         створення інноваційної структури в системі господарського комплексу;

–         забезпечення інноваційної діяльності удосконаленою нормативно-правовою базою;

–         удосконалення системи сертифікації продукції та стандартизації;

–         збільшення обсягів виробництва, а також реалізації продукції й підвищення їх ефективності на основі раціонального використання наявного потенціалу за рахунок освоєння нових ринків збуту;

–         підвищення якості вітчизняної продукції та її екологічної безпеки;

–         забезпечення сприятливих умов для організації й розвитку прогнозованого ринку, наповнення його інфраструктури товарними і фінансовими потоками, а також створення необхідних умов для прозорої конкуренції;

–         створення сприятливого клімату для діяльності іноземних і вітчизняних інвесторів;

–         розробку системи стимулюючих факторів для розвитку інноваційних процесів на різних рівнях.       

Інноваційний розвиток в агропромисловому комплексі є необхідною складовою структурних зрушень в розвитку національного господарства України, що зумовлено потребою трансформації соціальних, економічних, екологічних умов здійснення якісних змін та вимагає досягнення балансу інфраструктурного розвитку. Формотворчий характер інновацій зумовлює прискорений розвиток галузей національного господарського комплексу і сфер виробництва, що в кінцевому підсумку сприяє економічному зростанню.

У другому розділі «Методологічні засади інноваційного розвитку садівництва» обґрунтовано положення фундаменталізації методології економічних досліджень галузі садівництві, концепції організації наукового забезпечення інноваційного розвитку садівництва, систематизовано формотворчі елементи процесу розвитку в контексті інноваційних змін, визначено методичні засади формалізації логічного узагальнення в економіці садівництва.

Проблема методології досліджень є надто актуальною, адже для визначення правильних орієнтирів розвитку необхідне проведення ряду як технологічних досліджень так і економічних, здійснення яких, передусім, можливе тільки при чіткому визначенні способів й послідовності їх проведення.

Потреба об’єктивної оцінки наукових досягнень в економічному розвитку галузі та визначення його перспектив, здійснення нових наукових досягнень з метою підвищення ефективності функціонування галузі садівництва зумовила необхідність проведення системного узагальнення методологічних наукових розробок (рис.1).

Розроблена концепція наукового забезпечення інноваційного розвитку промислового садівництва ґрунтується на теоретико-методологічних та прикладних засадах сутності рушійних сил інноваційного розвитку, встановленні впливу окремих чинників на прискорення чи уповільнення інноваційного процесу, економічних відносинах в межах господарської системи, механізмові реалізації поставлених цілей та здійснена з метою створення в галузі умов активізації наукової діяльності, поглиблення її інтеграції з навчальними закладами, науковими установами та виробниками, формування інноваційної та інформаційної інфраструктури.

Для проведення наукових досліджень у садівництві важливе значення мають природно-економічні чинники, за рахунок чого уможливлюється здійснення порівняльних дослідів, що сприяє вибору кращого варіанту з одержаних та дає можливість розвивати галузь з врахуванням регіональних особливостей ведення галузі. При цьому виникає потреба створення електронної бази породно-сортового складу та їх економічної оцінки, використання якого є обґрунтованим для певного природно-економічного району, з врахуванням тенденції до поширення сортів як вітчизняної так і закордонної селекції.

Узагальнення результатів таких досліджень надає можливість розробки практичних рекомендацій для впровадження їх у виробництво. 

Циклічний характер перебігу інноваційних процесів зумовлює потребу у використанні нових методів щодо проведення досліджень інноваційного розвитку садівництва, який відбувається під впливом множини факторів, що диференційовано діють на окремі його складові.

Розвиток садівництва на інноваційній основі можливий лише через реалізацію системи заходів організаційно-економічного характеру: прискорення науково-технічного розвитку, розробку, впровадження та застосування наукових розробок у виробництві плодоягідної продукції та розсадництві, просуванні на ринок, реалізацію та матеріально-технічне забезпечення розширеного циклу відтворення з метою підвищення ефективності функціонування галузі садівництва.