ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, стан її наукового опрацювання, зв’язок із науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет, методологію дослідження, наукову новизну, показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їхню апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади інституцій та інститутів сільського розвитку» здійснено аналіз інституціональних теорій  у транзитивній економічній системі та з’ясовано їхнє використання у дослідженнях сталого розвитку  сільських територій.

У підрозділі 1.1. «Теоретична сутність інституційного забезпечення розвитку сільських територій» доводиться, що  інституціоналізація сталого розвитку сільських територій - це процес систематизованого нормативного закріплення соціоекологоекономічних відносин між населенням, суб’єктами господарювання та державою на основі формування на впровадження відповідних інституцій. Йдеться про систему нормативно-правових актів, які в сукупності створюють інституціональне середовище та організацію контролю за їх виконанням з боку державних інститутів-регуляторів з метою збалансованого максимального задоволення соціально-економічних інтересів господарюючих суб’єктів та сільського населення.

Інститути та інституції сільського розвитку зберігають і забезпечують зв’язок між минулим і сьогоденням, відбивають традиції, правила, норми і закони, містять інформацію, необхідну для індивідуальних і колективних дій. Теоретичні методи інституціоналізму дозволяють обґрунтувати можливості структуризації суспільних відносин, відслідковувати зв’язки між  економічними агентами, координувати, регулювати та спрямовувати їхні дії на досягнення оптимального результату