ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЕФЕКТИВНОЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Аграрний сектор економіки (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни. У сільській місцевості проживає третина загальної чисельності населення України, в аграрній галузі зайнято близько 4 млн. осіб із 16 млн. осіб сільського населення. Від стану галузі безпосередньо залежать еко-номічна незалежність країни, добробут ї благополуччя її громадян. Останніми роками особливої актуальності набули проблеми забезпечення соціально-економічних гаран-тій стабільного продовольчого забезпечення населення, що обумовлює необхідність формування ефективної агропродовольчої політики з метою гарантованого забезпечення продовольчої незалежності й продовольчої безпеки держави.

Перехід до ринкової економіки, реформування аграрного сектора відповідно до вимог економічних законів ринку зумовлюють особливу увагу до формування агропродовольчої політики в нових умовах. Саме нині, коли особливо чітко просліджуються як недоліки та помилки в аграрній реформі, так і елементи тих позитивних результатів, заради яких здійснювалися кардинальні економічні перетворення, актуальним є розроблення наукових засад формування ефективної агропродовольчої політики з метою забезпечення продовольчої безпеки країни, що відповідає принципам функціонування ринкової економіки і як пріоритет економічної політики держави має визначати напрями її здійснення. Основний тягар у забезпеченні продовольчої безпеки лягає саме на суб’єкти держави, які несуть безпосередню відповідальність перед населенням за його достатнє забезпечення якісним продовольством.

На актуальність розробки засад ефективної агропродовольчої політики, в контексті продовольчої безпеки як пріоритету агропродовольчої політики, вказують численні теоретичні дослідження і узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема Л.І. Абалкіна, А.І. Алтухова, В.Я. Амбросова, М.Ф. Бабієнка, О.О. Бакаєва, Ю.Д. Білика, В.І. Бойка, П.П. Борщевського, Є.А. Бузовського, В.І. Власова, В.П. Галушка, А.В. Гордєєва, О.І. Гойчук, А.С. Даниленка, Б.М. Данилишина, Д.П. Доманчука, З.І. Ільїної, М.В. Калінчика, Л.В. Канторовича, С.М. Кваші, П.А. Лайка, І.І. Лукінова, А.С. Лисецького, Л.О. Мармуль, В.В. Маслакова, В.М. Олійника, Б.Й. Пасхавера, Е.Е. Румянцевої, П.Т. Саблука, І.Н. Топіхи, В.О. Точиліна, В.М. Трегобчука, І.Г. Ушачева, А.А. Фесини, М.Й. Хорунжого, Ю.С. Хромова, Л.М. Худолій, С.В. Цюпка, Г.В. Черевка, В.Я. Шевчука, О.Г. Шпикуляка, О.М. Шпичака, О.В. Шубравської, В.В. Юрчишина; наукові доробки вчених, які досліджували проблеми національної безпеки, – І.Ф. Бінька, І.Я. Богданова, В.М. Гейця, М.М. Єрмошенка, Я.А. Жаліла, Т.Т. Ковальчука, В.І. Мунтіяна, Г.А. Пастернака-Таранушенка, С.І. Пирожкова, В.К. Сенчагова, В.Т. Шлемка та інших вчених-економістів.

Вказані вчені наголошують на необхідності концептуального визначення поняття “продовольча безпека”, вироблення і впровадження оцінних  критеріїв визначення ступеня її забезпечення.

Незавершеність наукових розробок щодо формування сучасної аграрної політики і значений вибір її пріоритетів у контексті забезпечення продовольчої безпеки, механізмів державного регулювання та істотна практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують об’єктивний характер актуальності теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення, практичні висновки та рекомендації дослідження були отримані на базі науково-дослідних робіт, виконаних в Державному науково-дослідному інституті інформатизації та моделювання економіки Міністерства економіки України, зокрема за темами: “Визначення системи індикаторів продовольчої безпеки та розробка заходів щодо їх оптимізації (№ ДР 0106U010685, 2006 р.), особистий внесок автора – визначення індикаторів продовольчої безпеки і обґрунтування доцільності їх застосування, розроблення заходів щодо їх оптимізації; “Розроблення інформаційної моделі системи взаємозв’язаних показників і факторів продовольчої безпеки на основі аналізу стану продовольчих ринків (№ ДР 0107U011478, 2007 р.), особистий внесок автора – дослідження динамічних рядів показників продовольчої безпеки і розроблення інформаційно-аналітичної моделі системи взаємозв’язаних індикаторів та факторів продовольчої безпеки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення продовольчої політики та пропозицій щодо його удосконалення.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких головних завдань:

- аналіз існуючих концепцій вирішення продовольчої проблеми з урахуванням досвіду економічно розвинених країн та країн із схожою економікою (держави-учасниці СНД), дослідження складу, значення і взаємозв’язку чинників продовольчої безпеки на всіх рівнях її забезпечення;

-    виявлення основних теоретичних підходів до сутності продовольчої безпеки ;

-       обґрунтування необхідності державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки;

-    аналіз стану та методів регулювання розвитку АПК;

-    розробка методики, критеріїв і показників оцінювання рівня продовольчої безпеки;

-    виявлення особливостей агропродовольчої політики з метою формування напрямів підвищення продовольчої безпеки;

-    визначення напрямів та системи заходів, що сприяють підвищенню продовольчої безпеки;

-       вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення продовольчої безпеки.

Об'єкт дослідження – процес формування агропродовольчої політики держави.

Предмет дослідження – організаційно-економічні засади формування ефективної агропродовольчої політики держави в ринкових умовах.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективна політика держави та методи щодо вдосконалення системи регулювання є достатньою умовою забезпечення продовольчої безпеки на національному рівні.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи досліджень: абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні й формуванні висновків), статистико-економічний (у процесі аналізування регулювання розвитку агропромислового виробництва), розрахунково-конструктивний (для удосконалення системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки ), системний підхід, теорія економічних систем й економіко-математичне моделювання – для доведення системної сутності продовольчої безпеки  як найважливішої підсистеми економічної безпеки держави та ін.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази та Розпорядження Президента України, Рішення РНБО України, постанови Кабінету Міністрів України, інші законодавчі, нормативні та методичні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади; офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Державного казначейства та Державної податкової адміністрації України, пов’язані із забезпеченням агропродовольчої політики держави; наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з проблем державного забезпечення продовольчої безпеки  та інші джерела інформації. 

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

-    розроблені інформаційно-аналітичні моделі взаємозв’язаних показників та факторів продовольчої безпеки;

-    розроблені науково-методичні підходи до створення методики визначення основних індикаторів продовольчою безпекою;

удосконалено:

-       підходи до формування напрямів державної підтримки розвитку АПК;

-       методику визначення критеріїв ефективності державного регулювання аграрного сектора економіки в умовах ринкових  відносин;

-       спосіб визначення підходів до дослідження економічної безпеки, її сутності та зв’язку з продовольчою безпекою;

-    методику діагностування стану продовольчої безпеки;

-    підходи до застосування сучасних інформаційних технологій в аграрному секторі економіки;

набули подальшого розвитку:

-    теоретичні засади продовольчої безпеки держави та її місця в економічній безпеці країни;

-       дослідження складових продовольчої безпеки, її місця й ролі в умовах трансформації ринкових відносин;

-       питання оптимізації складу системи індикаторів продовольчої незалежності й продовольчої безпеки;

-    процедури визначення напрямів державного регулювання рівня оплати праці як способу забезпечення ефективної агропродовольчої політики;

-       пропозиції щодо застосування мережі інформаційно-маркетингових центрів (ІМЦ) для потреб сільгоспвиробників;

-    підходи до підвищення продовольчої безпеки держав-учасниць СНД шляхом формування узгодженої агропромислової політики.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення й одержані наукові результати є базисом для подальшого дослідження проблем формування ефективної агропродовольчої політики та вдосконалення системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки.

Положення та висновки, викладені в дисертаційному дослідженні, використані відділом продовольчого забезпечення та продовольчої безпеки Міністерства економіки України при підготовці проекту Методики визначення основних індикаторів продовольчої безпеки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1379 “Деякі питання продовольчої безпеки” та ДП “РКЦ” Мінагропрому України при розробці посібника користувача послуг ІМЦ.

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Державне регулювання економіки” та “Міжнародна економіка” (довідка № 1039 від 31.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, в якій представлені авторський підхід і особисто одержані теоретичні й практичні результати щодо обґрунтування й вдосконалення організаційно-економічного механізму агропродовольчої політики за умов забезпечення  продовольчої незалежності та продо-вольчої безпеки.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися та знайшли позитивне схвалення на 7 Міжнародних та Всеукраїнських наукових і науково-практичних кон-ференціях.

Публікації. За результатами виконаних досліджень автором опубліковано 18 наукових праць (9 – у фахових виданнях) загальним обсягом 10,7 ум. друк. арк., з них особисто автору належить  4,81 ум. друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, зміст яких викладено на 177 сторінках комп’ютерного тексту, та списку використаних джерел (188 найменувань) і додатків. Дисертація містить 73 таблиці та 61 рисунок.