СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ПРИЧОРНОМОР’Я

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Ринок праці: економічна природа та система категорій» розкрито зміст понять «праці», «регіональний ринок праці», досліджено сучасні інтеграційні процеси та їх вплив на зайнятість та ринок праці, методологічні основи організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці та оцінки його ефективності.

Праця є основним джерелом національного багатства, єдиною активною продуктивною силою, що здатна забезпечити розвиток національної економіки. Продуктивність праці залежить від накопиченого досвіду, знань та вмінь людей, тобто наявного людського капіталу, що використовується на ринку праці.

Ринок праці -  це соціально-економічне середовище в якому в силу основних економічних законів здійснюються торгівельно-обмінні операції між роботодавцем та найманим працівником; це система відносин, де купується і продається особливий вид товару - праця; це сфера, яка формує та оптимізовує всі необхідні умови соціально-економічного характеру між роботодавцем та найманцем. До головних складових регулюючого механізму на регіональному та загальнодержавному рівні є коньюктура та сегментація ринку трудового капіталу, формування резервів трудового капіталу та перспективні тенденції на ринку.

Існуючі підходи до визначення поняття регіональний ринок праці вказують на різноманіття поглядів щодо розуміння його сутності. На нашу думку, регіональний ринок праці  - це насамперед  суспільно-економічна система, метою функціонування якої є нагромадження, використання та відтворення людських ресурсів. Вона охоплює в межах конкретної території цілісну сукупність сфер, відносин, форм і методів, пов’язаних з трудовою діяльністю людини.

Враховуючи досліджені в роботі підходи до визначення категорії механізм та управління, організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці України визначається нами як сукупність правових, економічних, соціальних і організаційних засад забезпечення розширеного відтворення та формування раціональної пропозиції праці, її ефективної реалізації із забезпеченням національного зростання в пріоритетних для країни напрямах в умовах капіталізації реалізованої праці із стимулюючим механізмом її диференціації (рис. 1).

Формування регіонального ринку праці обумовлене сформованими системами господарювання, розселення та рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин. Діяльність центральних і місцевих органів влади повинна  забезпечувати підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, ефективне використання його трудового потенціалу і збалансованість територіального ринку праці.

У відповідності до цього, регіональний ринок праці можна розглядати як геопростір, в межах якого відбувається трудовідтворення населення і одночасно, як сукупність суб’єктів, пов‘язаних між собою системою соціально-економічних відносин з приводу реалізації купівлі-продажу послуг праці, які функціонують на певній території.

Ми погоджуємось, що узагальнюючим критерієм оцінки стану регіонального ринку праці е рівень безробіття, тобто відношення чисельності безробітних, до чисельності працездатного населення у працездатному віці. Під час аналізу безробіття, увагу рекомендується зосередити на розгляді низки показників, зокрема темпів зростання чисельності безробітних ,фахового складу і розподілу по причинах незайнятості, тривалості безробіття тощо.

Авторська схема сегментації регіональних ринків праці щодо реалізації трудового потенціалу та забезпечення капіталізації праці регіону наведена на рис. 2.

За даним підходом на ринку праці доцільно виокремити вісім сегментів, які характеризують реалізований та нереалізований трудовий потенціал регіону, ринок найманої та вільної праці, вплив рівня доходів на якість трудового потенціалу, а також сегменти капіталізованої праці та реалізованої без капіталізації.

У другому розділі «Сучасні тенденції розвитку регіонального ринку праці та проблеми формування і ефективної реалізації трудового потенціалу Причорномор’я» дана характеристика сучасного етапу розвитку ринку праці, проаналізовано компонентну структуру ринку праці, визначені сучасні особливості формування трудового потенціалу та проблеми структурної модернізації регіонального ринку праці в експертній оцінці працівників органів регіонального управління.

Сучасний стан розвитку ринку праці є кризовим, таким, що продукує трудову бідність та розширення економічно вимушеної праці, зниження економічної активності населення, подальше майнове розшарування населення, декваліфікацію робочої сили, втрату трудового потенціалу як в демографічному, так і в міграційному вимірі, і взагалі, депопуляцію.

Встановлено, що ринок праці України залишається незрілим, розбалансованим і малоефективним. Протягом всього періоду після початку економічних реформ держава так і не змогла сформулювати цілісну концепцію регулювання ринку праці, зосереджуючи головні зусилля переважно на одній (причому незначній за вагою) складовій – регулюванні масштабів офіційного безробіття за рахунок сприяння малоефективній зайнятості. Неефективна політика регулювання ринку праці призвела до наступних негативних наслідків розвитку національної економіки та загрозам національних інтересів.

Звуження демографічного потенціалу формування пропозиції праці, продовження депопуляції. Демографічне становище в Україні є одним із найскладніших в Європі. В кінці 20-го століття та сьогодні на початку 21-го в нашій країні розвиваються негативні процеси у демографічних процесах, а саме скорочується відтворення людського потенціалу - перспективних працівників.