ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні та організаційно-економічні засади формування конкурентних переваг України в контексті регіоналізації європейського економічного простору» подано результати вивчення економічної сутності конкурентних переваг і теоретичних основ ієрархічності їх формування на рівні мегаекономіки, проаналізовано інститут єврорегіонів як новітній засіб формування конкурентних переваг в системі міжнародного співробітництва, а також виявлено спільні та відмінні риси організаційних і економічних механізмів побудови конкурентних переваг методами регіональної політики ЄС та України.

Дослідження теоретичного підґрунтя формування конкурентних переваг України у контексті регіоналізації європейського економічного простору потребувало вивчення гносеологічних засад теорії конкуренції, переосмислення нових явищ і процесів, що відбуваються у світовому господарстві в умовах глобалізації, а також ідентифікації викликів, що постають перед країнами при формуванні нового світового економічного порядку. Зважаючи на низку означених проблем, систематизовано онтологічні уявлення про зміну природи конкуренції, на основі чого зроблено висновок про перенесення центрів конкуренції на регіональний рівень.

У процесі дослідження встановлено, що єдиного визначення конкурентних переваг на усіх рівнях світового господарства не існує. Це дозволило розглядати конкурентні переваги України в європейському економічному просторі як систему певних вигод і компетенцій, що відрізняють нашу країну від інших держав і формуються природними і набутими їх джерелами на тлі формування нового світового економічного порядку. Зважаючи на доведену ієрархічність побудови конкурентних переваг країни та їх супідрядність на мікро-, мезо-, макро- та мегарівнях, дослідження конкурентних переваг проводилося з використанням двох підходів: виявлення джерел походження конкурентних переваг та окреслення детермінант конкурентоспроможності країни (рис. 1).