ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІКИ НОВОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УКЛАДУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Теоретико-методичні основи іннова­цій­ного розвитку економіки" проаналізовано еволюцію теорій інновацій­ного розвитку економіки на основі дослідження їхнього генезису у роботах зарубіжних та українських учених-економістів; розкрито циклічний характер економічних процесів та особливості зміни технологічних укладів; узагальнено теоретичні підходи до розуміння участі держави у становленні економіки інновацій і на цій основі обґрунтовано інноваційну функцію держави.

У процесі формування сучасних уявлень про природу економічного зростання та роль інноваційних чинників у ньому відбувається зміна парадигм, взятих за основу відповідних теорій. За результатами дослідження встановлено взаємозв’язок теорій економічного розвитку та інноваційного розвитку. Відомі економісти М.Абрамовіц, Е.Денісон, Л.Кантарович, Р.Солоу здійснили оцінку впливу інновацій на ВВП і дійшли висновку, що частка цього фактора становить близько 80%. Моделі економічного зростання, що ґрунтуються на інноваційних факторах, визначали економічну динаміку безпосередньо з процесів створення і впровадження у виробництво нових технологій і нових товарів. Теорії інноваційного розвитку наголошували, що економічне зростання відбувається у часі нерівномірно. При цьому поява прин­ципово нової базисної технології у певній галузі дає імпульс розвитку багатьом спорідненим галузям через виникнення пучка вторинних ін­новацій. Особливої актуальності це питання набуло на початку ХХI ст. у зв’язку зі збільшенням розриву у рівнях розвитку провідних індустріальних країн.

Циклічність є своєрідною формою забезпечення поступового техно­логічного розвитку економіки, що буде властива й майбутнім еконо­мічним системам, хоча характер циклу змінюватиметься у міру інно­ваційного розвитку та вдосконалення суспільно-економічних відносин. Дослідження циклічності економічного розвитку є основою для оцінки зміни технологічного укладу, дає можливості будувати сучасні моделі економічного розвитку, які враховують сукупність еволюційних коливань в економіці. На відміну від поширеного трактування причин сучасної кризи виключно з позицій фінансових чинників, доведено необхідність усвідомлення ендогенної природи технологічних змін щодо сучасних кризових явищ. З цих позицій, важливою складовою антикризової політики повинна стати об’єктивна економічна оцінка технологічного розвитку української економіки у контексті світової еволюції технологічних укладів з тим, щоб розробити і впровадити дієві інституційні та економіко-мотиваційні заходи для забезпечення прискореного розвитку галузей 5-го та 6-го технологічного укладів. Економічна криза виникає у період між усвідомленням необхідності відмови від діючого технологічного укладу й здійсненням повороту суспільства до освоєння нового. Розвиток нових прогресивних техно­логій є основним чинником економічного зростання, точкою опори для розробки варіантів їх науково-технічного тиражування. Нові техноло­гії, технологічні ноу-хау, нові продукти, гіпердинамічна поведінка споживачів створюють нові ринки, нові сфери конкуренції, забезпе­чують появу нових ресурсів, створюють нову ситуацію для розвитку суспільства. При цьому інноваційний процес об’єднує науку, техноло­гію, підприємництво та управління, охоплюючи увесь комплекс від­носин –  виробництво, обмін, розподіл, споживання.

На основі аналізу наявних тлумачень категорії "інновації" та враховуючи концептуальні підходи до проблеми забезпечення інноваційного розвитку економіки, запропоновано визначення поняття "інноваційне забезпечення економіки нового техноло­гіч­ного укладу" як системи управління комплексом заходів інноваційно-інвестиційної діяльності з метою стимулювання загального інноваційного прориву за рахунок створення інституцій соціально-економічного, освітнього та науково-технологічного, правового та інформаційного забезпечення, котрі поєднують науку, технології, виробництво, споживання, утилізацію.  

Обґрунтовано положення, що інноваційна функція держави є наслід­ком сучасного етапу загальносвітового розвитку та відображає завдання й орієнтири держави як особливої організації публічної влади та суспільства у цілому. Ця функція реалізується не лише в межах державної інноваційної політики, предметом якої виступає формування та забезпечення розвитку ефективної національної інноваційної системи, а й через кожний напрям економічної політики держави. У цьому контексті виокремлена автором інноваційна функція держави дозволяє забезпечити системність реалізації інноваційної політики задля формування нового технологічного укладу (рис. 1).

Стабільний і динамічний розвиток економіки країни безпосередньо пов’язаний із формуванням ефективної державної інноваційної полі­тики. Її реалізація передбачає визначення пріоритетів і концептуальних засад інноваційного розвитку країни, формування нормативно-правової бази для встановлення норм і правил взаємовідносин між державними інституціями та інноваційно активними суб’єктами підприємницької діяльності, використання прямих і опосередкованих методів підтримки з метою її активізації.

У другому розділі "Оцінка можливостей інноваційного забезпе­чення нового технологічного укладу" проаналізовано та узагальнено особливості тенденцій сучасного стану формування нового техноло­гічного укладу; здійснено оцінку інноваційного потенціалу України у контексті перспектив розвитку виробництв нового технологічного укладу; визначено та науково обґрунтовано пріоритетні напрями та проривні галузі інноваційного розвитку.