Формування моделі соціально орієнтованого регулювання національної економіки

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування соціально орієнтованого регулювання національної економіки» охарактеризовано модель соціально орієнтованої економіки як теоретичну базу цільової орієнтації регулятивної діяльності; досліджено теоретико-методологічні основи вибору механізмів формування та розвитку соціально орієнтованої національної економіки; розглянуто інституційні перетворення як складову процесу становлення соціально орієнтованого регулювання національної економіки.

Формування моделі соціально орієнтованого регулювання національної економіки пов’язане зі становленням соціально орієнтованого господарства як орієнтиру економічного й соціального розвитку. Вихідною позицією дослідження цієї проблеми є гіпотеза, що на практиці існують об’єктивні суперечності самоорганізації національної економіки та регулятивних впливів з боку економічних суб’єктів різної функціональної природи й ієрархічного рівня, які вимагають розгляду моделі соціально орієнтованої національної економіки та процесів її становлення як об’єкта цілеспрямованого регулятивного впливу. Опираючись на сучасну теорію соціального ринкового господарства, автор зробив висновок, що модель соціально орієнтованого розвитку держави з’явилася закономірно, як результат: розвитку виробничих і соціальних відносин у процесі формування постіндустріального суспільства; еволюції теорії соціальної держави; розвитку соціально-економічної ситуації в конкретній країні (зокрема Німеччині); практичного втілення концепції соціально орієнтованої економіки в післявоєнній Німеччині. Основу концепції соціально орієнтованої національної економіки створив синтез ідей неолібералізму, німецького ордолібералізму, християнського соціального вчення й демократичного соціалізму. На основі теорій соціально орієнтованої економіки виокремлено її основоположні принципи: принцип особи, який ставить у центр уваги держави людину й робить її мірилом суспільної та економічної діяльності; принцип субсидіарності, що вимагає найбільшої децентралізації процесу ухвалення рішень, що ставить вимоги до відповідної інституалізації процесів створення й функціонування цієї моделі економіки.

Емпіричні оцінки дали змогу визначити особливості моделі з високим ступенем державного впливу: індивідуальна свобода як умова функціонування ринкових механізмів і децентралізованого ухвалення рішень; відносна соціальна рівність, яка спирається на пряму участь держави в наданні соціальних благ; антициклічне регулювання; стимулювання технологічних та організаційних інновацій; проведення структурної політики, захист і заохочення конкуренції. Контент-аналіз понятійно-категорійного апарату свідчить про наявність розбіжностей у трактуванні моделей. Модель соціальної ринкової економіки відрізняє структура соціальних та економічних інститутів, які спрямовують функціонування всіх елементів цієї системи на реалізацію цілей соціальної справедливості, захищеності, високого рівня і якості життя населення. У дисертації зазначено, що таке словосполучення обмежує сферу розповсюдження ідеї соціально орієнтованого господарства умовами ринку. Автор стверджує про доцільність уживання терміна «соціально орієнтована економіка», оскільки він точніше відображає сучасні реалії соціально-економічних процесів в Україні. Її не можна розглядати як різновид неолібералізму, а, скоріше, – як ідеологічну концепцію, що проголошує своєю метою координацію державою та соціальними групами всіх сфер суспільного життя, у якій соціальні цілі відіграють таку саму важливу роль, як і економічні. Дуалізм соціальних і ринкових цілей, коли одні є механізмами досягнення інших, є суттю соціально орієнтованої національної економіки. Це дало змогу запропонувати визначення поняття соціально орієнтованої національної економіки як моделі сучасної соціальної держави та певного механізму, за допомогою якого держава передає економіці низку своїх соціальних функцій і реалізує за його допомогою низку суспільно значимих цілей.

Враховуючи складність та нестабільність внутрішнього й зовнішнього середовища національної економіки, автор стверджує, що потрібно розробити якісно нову модель, яка була б адекватною внутрішнім і світовим тенденціям, де соціальна складова має бути метою й головним фактором економічних перетворень. Звідси, головною метою формування моделі соціально орієнтованої економіки є визначення основних механізмів і взаємозв’язків, що забезпечують ефективний та суспільно прийнятний тип господарювання. Принципово важливою частиною цієї моделі є збалансування принципів, факторів, механізмів реалізації соціальних й економічних перетворень. У дисертації сформульовано основні принципи, які виражають привабливість моделі соціальної держави та можуть бути покладені в основу концепції соціально орієнтованої національної економіки.

Констатується, що, незважаючи на тривалий період розвитку ринкових відносин, у теорії не напрацьовано єдиної методології вибору механізмів формування соціально орієнтованої національної економіки. У дисертації обґрунтовано методологічні підходи до розв’язання цього завдання. Механізми формування соціально орієнтованої економіки розглядаються як сукупність процесів, під час яких закладаються основи соціально орієнтованої економіки (конкурентна ситуація на ринку, що забезпечує орієнтацію виробництва на інтереси споживання; соціальне забезпечення, що сприяє підвищенню рівня життя населення).  Основними механізмами формування соціально орієнтованої економіки є розвиток ринкових відносин та економічна політика держави, зорієнтована, передусім, на усунення «провалів ринку». Гармонізація інтересів між владою ринку і владою держави вимагає побудови ефективної системи взаємодії механізмів формування соціально орієнтованої економіки з окресленням їх впливу на основні елементи добробуту населення, що запропоновано в дисертації.