ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ ) ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ІНШОГО МАЙНА, ЗДОБУТИХ ПРИВАТНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ УКРАЇНИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ФІКТИВНИХ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості, визначається її зв'язок з науковими програмами і темами, мета, задачі, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, форми їх апробації.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій» складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Предмет злочинного посягання легалізації (відмивання) доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій» відзначається, що при вчиненні легалізації (відмивання) доходів, здобутих при здійсненні фіктивних експортних операцій, предметом злочинного посягання − є майно (товарно-матеріальні цінності), яке експортується, або бюджетні кошти у вигляді податку на додану вартість, який було одержано шляхом незаконного відшкодування його з державного бюджету.

Узагальнення експертного опитування працівників податкової міліції засвідчило, що 68,6 % опитаних працівників вважають, що ст. 212 КК України повинна бути предикатною по відношенню до вчинення дій з “відмивання” майна, одержаного злочинним шляхом; 26,7% опитаних зазначають, що в цьому не має потреби; 4,8% опитаних запропонували віднести до предикатних злочинів доходи, одержані від “конвертації” коштів у готівку.

Остання думка заслуговує на увагу з огляду на те, що технологія “конвертації” безготівкових коштів у готівку, яка супроводжує ухилення від сплати податків, шляхом виведення коштів з господарського обігу приватних підприємств, дозволяє отримати злочинцям значні суми грошових коштів за надання послуг з такої “конвертації”. За різними оцінками відсоток складає 8-12% від суми операції і може бути в майбутньому легалізований через банківський депозит, придбання нерухомості, інвестування в цінні папери тощо. Тому доцільним є доповнити Кримінальний кодекс України статтею про кримінальну відповідальність за незаконну конвертацію безготівкових коштів у готівку, з включенням цієї статті до переліку предикатних злочинів за ст. 209 КК України.

У підрозділі 1.2. «Способи вчинення (технології) легалізації (відмивання) доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій» наведено найбільш поширені на сучасному етапі способи (відмивання) доходів з використанням експортних операцій.

Спосіб легалізації – це комплекс заходів, які спрямовані на підготовку і проведення легалізації (відмивання) доходів, а також дій щодо приховування, маскування її наслідків та безпосереднє використання “відмитих” доходів у легальний економіці. Виявлення схем “відмивання” доходів, одержаних злочинним шляхом з боку правоохоронних органів, спонукає злочинців постійно вдосконалювати існуючі способи легалізації, як наслідок вони нерідко мають завуальований характер, що дає підстави говорити не про конкретний спосіб, а про певну систему цілеспрямованих дій.

Результати опитування працівників податкової міліції України та аналіз матеріалів слідчо-судової практики свідчать, що на практиці до найбільш поширених способів легалізації злочинних доходів, відносяться: використання фіктивних суб’єктів підприємництва для здійснення протиправних операцій - 59% опитаних; використання банківських послуг – 25,7%; вкладення коштів у фінансові інструменти (цінні папери) – 20%; 10,5% – інші способи, серед яких купівля нерухомості, приватизація державних підприємств, тощо; 9,5% опитаних не змогли дати відповіді щодо будь-яких способів легалізації майна.

На відміну від більшості розвинених країн світу, в Україні при здійсненні легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, злочинці віддають перевагу зберіганню таких доходів в найбільш ліквідній формі. Тому в процесі “відмивання” майна, з метою уникнення значних витрат, використовуються технології переведення грошей з безготівкової форми в готівку. Особливістю таких фінансових операцій є те, що вони реалізуються з використанням можливостей банківських установ. Тому, на нашу думку, не лише правоохоронні та контролюючі органи повинні протидіяти «відмиванню» злочинних доходів, але і працівники банківських установ, що є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, повинні мати достатні знання та навички у виявленні таких способів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Способи легалізації (відмивання) коштів та іншого майна, одержаного шляхом вчинення фіктивних експортних операцій, різняться між собою, проте мають спільні ознаки, а саме:

−         наявність фіктивних та транзитних підприємств у ланцюгу поставок майна, з метою штучного формування ціни та заплутування схем поставки товарно-матеріальних цінностей;

−         використання можливостей банківських установ при проведенні фінансових розрахунків та операцій з “конвертації” коштів у готівку;

−         підготовка та оформлення документів прикриття щодо постачання майна;

−         наявність корумпованих зв’язків в органах державної влади (митниця, торгово-промислова палата, фіто-санітарна служба тощо);

−         використання офшорних або підконтрольних підприємств-нерезидентів.

У підрозділі 1.3. «Характеристика слідів легалізації (відмивання) доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій» зазначається, що сліди у справах про злочини з легалізації (відмивання) доходів, одержаних при зовнішньоекономічній діяльності, містяться в документах (в т.ч. електронних), речових доказах та показаннях осіб (ідеальні сліди). Документ – це матеріальний об’єкт, який містить інформацію, зафіксовану за допомогою письмової мови, графічних зображень чи електронних знаків, установленої форми з наявними обов’язковими реквізитами, виконаний безпосередньо певною особою, або з використанням технічних засобів, призначений для передання інформації в просторі та часі.

Враховуючи те, що Україна під впливом процесів  глобалізації, поступово переходить на світові стандарти документообігу, подання звітності, проведення електронних банківських операцій, суб’єкти господарювання змінюють письмові документи на їх електронні аналоги. Тому з кожним роком збільшується кількість приватних підприємств, що використовують новітню комп’ютерну техніку, засоби Інтернет зв’язку (поштові сервіси, “скайп”), програмні забезпечення з ведення обліків (1С Бухгалтерія), системи електронних переказів (клієнт-банк, електронний банкінг, інтернет-гаманці). Це в свою чергу призводить до того, що правоохоронні органи повинні бути підготовлені до виявлення, фіксації та збереження електронних слідів, насамперед електронної документації. В зв’язку із цим обґрунтовується необхідність залучення спеціаліста (експерта) при проведенні слідчих (розшукових) дій, який повинен мати необхідні технічні знання та досвід роботи із комп’ютерною технікою та технічними пристроями.

Зазначається, що аналіз, фіксація та дослідження слідів злочину має на меті відповісти на два головних питання, хто вчинив легалізацію (відмивання) злочинних доходів, та у який спосіб. Таким чином, правоохоронні органи при плануванні та проведенні досудового розслідування, повинні максимально точно визначити джерела доказової інформації про легалізацію злочинних доходів, місця їх можливого зберігання, необхідність залучення спеціалістів (експертів) з метою дослідження та вилучення речових доказів, які можуть бути використані у кримінальному провадженні.

У підрозділі 1.4. «Характеристика особи, що вчиняє легалізацію (відмивання) доходів злочинного походження» міститься аналіз ознак, що характеризують особу, яка безпосередньо здійснює легалізацію (відмивання) злочинних доходів, які складають основу «психологічного портрету» злочинця.

Спираючись на матеріали практичної роботи, зроблено висновок, що до групи ризику осіб, які можуть брати участь у легалізації (відмивання) доходів, відносяться працівники юридичних фірм, адвокати, нотаріуси, аудитори, тобто особи, які є фахівцями в галузі права, ведення бухгалтерського та податкового обліків. Діяльність цих осіб, пов’язана з реєстрацією фізичних та юридичних осіб, відкриттям рахунків в банківських установах, підготовкою бухгалтерських документів, розробкою різноманітних фінансових схем, наданням юридичних роз’яснень, все це цілком може бути спрямовано на надання вигляду легального доходу − майну, що одержане злочинним шляхом.

Також у підрозділі досліджено думки науковців з приводу ознак, що класифікують особу злочинця та розроблено типову модель криміналістично значущих ознак особи злочинця, що здійснює діяльність по легалізації доходів, одержаних шляхом незаконної «конвертації» грошей у готівку.

Розділ 2 «Особливості документування легалізації (відмивання) доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій» складається із трьох підрозділів та 4 пунктів.

У підрозділі 2.1. «Джерела інформації про злочини з легалізації (відмивання) злочинних доходів» зазначається, що до джерел інформації про легалізацію (відмивання) коштів та іншого майна, здобутих при здійсненні фіктивних експортних операцій, відносяться інформаційні бази даних правоохоронних та контролюючих органів, повідомлення кредитно-фінансових установ, відомості Державної служби фінансового моніторингу України.

У пункті 2.1.1. «Інформаційні бази даних правоохоронних та контролюючих органів та інші джерела інформації про легалізацію (відмивання) злочинних доходів» відзначається, що інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних органів, у системі виявлення, документування та розслідування фактів “відмивання” доходів − займає одне з ключових місць. Комплекс заходів, що вчиняються підприємствами з метою легалізації доходів, здобутих шляхом проведення фіктивних експортних операцій, лишає по собі “інформаційний слід”. Сліди мають своє відображення у відомостях, що міститься у звітності (митні декларації), розрахункових документах, товарно-транспортних накладних, довідках про відсутність (наявність) валютних цінностей та майна за межами території України, реєстраційних документах, документах, що посвідчують право на рухоме та нерухоме майно. З метою обліку, структурування, аналізу та збереження зазначених відомостей, правоохоронними та контролюючими органами створюються автоматизовані інформаційні системи (АІС), автоматизовані інформаційно-пошукові системи (АІПС), автоматизовані робочі місця (АРМ).

Тому акцентується увага на тому, що ефективність роботи правоохоронних та контролюючих органів з виявлення та фіксації злочинів, залежить від вміння аналізувати відомості, що містяться в автоматизованих інформаційних системах та використовувати їх у практичній діяльності. В роботі акцентується увага на тому, що відомості одержані з автоматизованих-інформаційних систем мають інформаційно-аналітичний характер, і у випадку з латентними злочинами, якими є “відмивання” доходів, не дають відомостей про механізм вчинення легалізації злочинних доходів та відповіді на питання про особу злочинця. Тому відомості, одержані з автоматизованих інформаційних систем, слугують підставою для подальшого планування та проведення гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, що дозволять задокументувати всі аспекти злочинної діяльності.

Проаналізовано роль банківських установ у системі протидії легалізації «брудних» грошей, через механізм фінансового моніторингу операцій клієнтів.

У пункті 2.1.2. «Відомості Державної служби фінансового моніторингу України як джерело інформації про злочини з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» проаналізовано роль, місце та завдання, які стоять перед Держфінмоніторингом України в контексті протидії легалізації злочинних доходів. Досліджено недоліки у роботі контролюючого органу, зокрема, недостатність інформаційних баз даних для системного аналізу та обробки повідомлень, які надходять із кредитно-фінансових установ. Запропоновано законодавчо врегулювати питання обміну відомостями з баз даних автоматизованих інформаційних систем між Держфінмоніторингом України та правоохоронними органами.

У підрозділі 2.2. «Комплекс оперативних заходів (дій) з перевірки інформації про легалізацію (відмивання) злочинних доходів» наведено вичерпний перелік заходів з перевірки інформації та документування злочинної діяльності із «відмивання» доходів. Окремо зазначено на необхідності ширшого застосування оперативно-розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової діяльності та залученні спеціалістів (ревізорів) з метою надання фахових висновків (аналітичних досліджень) з широкого кола питань.

Досліджено досвід роботи практичних підрозділів податкової міліції з протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних підприємствами України, шляхом незаконного відшкодування з бюджету ПДВ. Запропоновано комплекс перевірочних заходів щодо встановлення взаємовідносин із фіктивними та «транзитними» суб’єктами господарювання.

У підрозділі 2.3. «Особливості взаємодії правоохоронних та контролюючих органів під час документування злочинної діяльності з легалізації доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій», розглянуто стан нормативно-правового регулювання взаємодії між правоохоронними та контролюючими органами України, форми та види взаємодії, а також проведено аналіз норм міжнародних конвенцій та договорів, які регулюють питання протидії легалізації (відмиванню) злочинних доходів.

У пункті 2.3.1. «Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів», проаналізовано недоліки у роботі слідчих і оперативних підрозділів при обміні інформацією, плануванні та проведенні спільних заходів, запропоновано шляхи їх усунення з метою покращення взаємодії.

У відповідності до результатів проведеного опитування, серед найбільш розповсюджених видів взаємодії між правоохоронними органами є: обмін інформаційними запитами − 84,8%; проведення спільних оперативно-розшукових заходів та слідчих дій – 22,9%; інші види та форми взаємодії назвали 3,8% опитаних, до них зокрема відносяться оперативні заходи в слідчих ізоляторах, проведення судових експертиз, спільні заходи з працівниками ДАІ. Аналіз результатів опитування працівників податкової міліції свідчить про низький рівень взаємодії з іншими правоохоронними органами, по суті взаємодія носить формальний характер, і в більшості випадків є лише обміном інформацією за відповідними запитами.

Особливість взаємодії між правоохоронними та контролюючими органами полягає в тому, що об’єднання зусиль з протидії “відмиванню” доходів, одержаних шляхом проведення фіктивних експортних операцій, дозволить застосувати до осіб що легалізують майно, не лише заходи кримінального переслідування, а й реальні фінансово-економічні санкції, які значно обмежать можливість легалізації злочинних доходів та їх використання у легальному обігу.

Для ефективної реалізації та легалізації інформації, одержаної при проведенні оперативно-розшукових заходів, запропоновано широко застосовувати взаємний обмін інформацією між слідчими та оперативними працівниками під час проведення досудового розслідування. Слідчий повинен мати якомога більше доступу до оперативно-розшукової інформації шляхом ознайомлення з відомостями, що містяться в оперативно-розшуковій справі, а оперативний працівник може вивчати матеріали кримінального провадження. При цьому обов’язковою умовою є збереження слідчим і оперативним працівником таємниці слідства та оперативно-розшукової діяльності.

У пункті 2.3.2. «Взаємодія правоохоронних та контролюючих органів України з компетентними органами інших держав» проаналізовано стан міжнародного законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, яке регулює питання обміну інформацією, проведення спільних заходів та порядку виконання доручень між правоохоронними органами іноземних країн. Наведено вимоги до оформлення процесуальних документів про надання правової допомоги, особливості обміну інформацією між Держфінмоніторингом України та підрозділами фінансової розвідки іноземних країн. Проаналізовано роль міжнародних організації з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, в тому числі FATF.

Розділ 3 «Особливості методики розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних при здійсненні фіктивних експортних операцій» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Організація та планування досудового розслідування злочинів з легалізації (відмивання) доходів» розглянуто типові слідчі ситуації на початковій стадії досудового слідства та запропоновано комплекс слідчих (розшукових) дій із збору доказів у кожній окремо взятій ситуації.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення легалізації (відмивання) коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, залежить від доведення таких криміналістично значущих ознак:

−    предметом злочинного посягання є майно (кошти) та права на це майно;

−     способу  легалізації (відмивання) майна, з врахуванням способу приховування злочинного джерела доходів;

−    джерела виникнення предмету легалізації (обставини вчинення предикатного злочину);

−    ким і які саме дії безпосередньо здійснювались, у випадку переведення грошових коштів за допомогою комп’ютерної техніки по системі клієнт-банк;

−    усвідомлення особою протиправності своїх дій з легалізації майна, що має злочинне походження, наявність мотиву та особистої матеріальної зацікавленості;

−    встановлення кола осіб, які причетні до створення джерела легалізації, їх психологічний портрет та роль кожного при проведенні заходів з “відмивання” коштів та іншого майна;

−    час та місце здійснення кримінального правопорушення, в тому числі предикатного злочину.

Виокремлено недоліки при проведенні спільних заходів оперативних та слідчих підрозділів та запропоновано шляхи їх усунення. Зокрема, за для ефективного проведення слідчих (розшукових) дій, слідчий разом з оперативним працівником повинен планувати здійснення оперативних комбінацій, при проведенні яких, як правило, використовуються різні оперативно-розшукові заходи, що передбачені Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та главою 21 Кримінального процесуального кодексу України.

У підрозділі 3.2. «Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій» розглянуто тактичні прийоми та особливості проведення гласних слідчих (розшукових) дій при досудовому розслідуванні легалізації злочинних доходів.

Зазначається, що в сучасних умовах розвитку та поширення обчислювальної техніки, комп'ютери широко використовуються в процесі злочинної діяльності для обробки та зберігання інформації. Саме тому, засоби комп'ютерної техніки є принципово новим об'єктом дослідження, а інформацію, що зберігається в пам'яті комп'ютера чи на зовнішніх носіях − об'єктом пошуку.

Рекомендовано слідчим підрозділам, в ході планування та організації проведення обшуку, звернути увагу на необхідність одержання від оперативного працівника достовірних відомостей про місця можливого збереження документів, речових доказів, злочинного майна, наявності захисних систем приміщень, комп’ютерної техніки тощо. Запропоновано залучати оперативних працівників до прямої участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, окрім забезпечення безпеки та надання суто технічної допомоги, за для організації негайної перевірки отриманих свідчень, це обумовлено також необхідністю застосування тактичних прийомів з використання інформації одержаної за допомогою оперативно-розшукових заходів.

При розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержаних шляхом проведення фіктивних експортних операцій, запропоновано широко використовувати можливості експертів, які володіють спеціальними знаннями, зокрема при проведення слідчих (розшукових) дій та криміналістичних експертиз. Аналіз практики свідчить, що при розслідування злочинів, пов’язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, найчастіше призначаються такі судові експертизи: судово-бухгалтерська експертиза; судово-економічна експертиза; почеркознавча експертиза; техніко-криміналістична експертиза документів; комп’ютерно-технічна експертиза.

При призначенні експертиз у кримінальних провадженнях щодо злочинів з легалізації (відмивання) доходів, об`єктами експертних досліджень можуть бути такі криміналістичні сліди: сліди письмових підробок на платіжних дорученнях, чеках, ордерах; сліди печаток та штампів на різних документах; відтиски на сторінках блокнотів, бланках документів; сліди на картриджах принтерів та печатних головок факсів; письмові почерки, підписи при підробках документів.