ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні засади формування та функціонування регіональних транспортно-логістичних систем» обґрунтовано теоретичні основи розвитку регіональних транспортно-логістичних систем, доведено об'єктивну необхідність та визначено організаційно-економічні проблеми розвитку транспортних систем в сучасних умовах економіки України, визначено умови і чинники розвитку регіональних транспортно-логістичних систем, досліджено вплив процесів глобалізації та міжнародної інтеграції на розвиток регіональних транспортно-логістичних систем.

В результаті дослідження доведено, що транспортно-логістична система регіону є одним з найважливіших факторів економічного росту. Формування й розвиток регіональних логістичних систем для України має першорядне значення, тому що дозволяє прискорити оборотність руху товарів і послуг, поліпшити якість обслуговування споживачів, підвищити працездатність системи життєзабезпечення населення й господарюючих суб'єктів, скоротити рівень логістичних витрат функціонування інфраструктурного комплексу регіонів, насамперед у сфері руху товарів. Основною передумовою можливості застосування логістичного методу організації руху товарів є організаційно-економічна єдність учасників руху товарів.

Під логістикою транспорту слід розуміти сукупність методів управління процесами транспортного обслуговування вантажо- і пасажиропотоків і сполученими з ними матеріальними, інформаційними, фінансовими й іншими потоками з метою ефективного використання наявних ресурсів. Уточнено ряд термінів логістики стосовно до логістичної системи транспорту: логістичний підхід до управління транспортом полягає в об'єднанні окремих елементів перевізного процесу в інтегровану систему, здатну забезпечити якісні транспортні послуги населенню при мінімальних витратах; логістична система транспорту створюється й діє як цілісне складне організаційно-економічне утворення, що виконує функції управління сервісними, матеріальними й супутніми їм інформаційними й фінансовими потоками, вона складається з декількох структурних елементів - підсистем, ланок, суб'єктів-учасників і об'єктів - і має розвинені зв'язки із зовнішнім середовищем.

Встановлено, що у практиці формування транспортно-логістичних систем активно поширюється новий логістичний підхід – інтегральний. Цей підхід відображає нове розуміння організації транспортного бізнесу, де окремі фірми, організації або системи розглядаються як деякі центри логістичної активності, прямо або побічно пов'язані в єдиному інтегральному процесі управління матеріальним потоком. Інтегральний підхід представляє ситуаційну й комбінаційну перспективу при організації бізнесу як на внутріфірмовому (мікрорівні), так і на різних макрорівнях (регіональному, міжнародному й т.д.). 

Доведено, що стійке функціонування транспорту не можна розглядати у відриві від національно-державних інтересів: підтримки державного суверенітету й самостійного розвитку на основі принципів самозбереження, самозахисту та ін. Чим більше стабільність функціонування транспорту, чим швидше темпи його розвитку, тим стійкіше економічна система, співвідношення виробничого й фінансово-банківського капіталу й інших параметрів, тим життєспроможніша економіка. Порушення пропорцій і зв'язків між різними компонентами системи веде до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного. Визначено основні елементи комплексної організаційної моделі стійкого функціонування й розвитку транспортної галузі, розроблено модель, яка відображає взаємозв'язки елементів стійкого функціонування транспортної галузі.

Доведено, що на рівні регіону завершеною формою логістичної організації руху товарів повинна виступати регіональна логістична система товароруху. Самі по собі регіональні логістичні системи руху товарів будуть неоднорідні в силу багатьох соціально-економічних, географічних і інших розходжень, що існують між регіонами України. Розроблено структурну модель логістичної системи руху товарів України, яка повинна формуватися на основі синтезу локальних, функціональних, територіально-адміністративних і галузевих підсистем логістичної системи товароруху. Основною метою логістичної системи товароруху є – забезпечення раціонального використання й оптимізації товарних і пов'язаних з ними інформаційних і фінансових потоків з найменшими витратами.

В результаті дослідження доведено, що управління транспортно-логістичними системами повинно відбуватися на засадах синхронізації. Синхронізацію в логістичних системах визначено як процес адаптивного управління поведінкою двох або більше підсистем у рамках однієї системи, у яких відбуваються циклічні процеси, здійснювані й підтримувані за допомогою їх інформаційної взаємодії. Ефект від управління на основі синхронізації стосовно до логістичних систем досягається за рахунок використання інформації для активізації здатності до взаємодії на основі динамічної самоорганізації складних систем в змінних умовах зовнішнього середовища з урахуванням їх глобальних і часткових цілей. Розроблено логічну модель функціонального забезпечення синхронізації в транспортно-логістичних системах (рис. 1).

Визначено етапи адаптивного управління для функціонального забезпечення синхронізації в транспортно-логістичній системі. Узагальнення ключових факторів синхронізації і їх проявів представлено у вигляді алгоритму (рис. 2).

Встановлено, що проблеми створення в Україні регіональних логістичних систем руху товарів за участю транспортного комплексу вимагають поетапного вирішення наступних цільових завдань: створення регіональних, міських торгово-транспортних логістичних систем постачання й збуту; інформаційне забезпечення взаємодії перевізників, митниці, транспортної інспекції й місцевих органів влади, а також експедиторських служб; інформаційно-комп'ютерна підтримка транспортно-логістичного сервісу в регіоні; створення у вузлах транспортної мережі мультимодальних термінальних комплексів багатоцільового призначення, що гарантовано забезпечують споживачів комплексом транспортно-експедиційних, інформаційних, консалтингово-аналітичних, сервісних і комерційно-ділових послуг; створення в якості самостійних комерційних структур посередницьких логістичних компаній, що виконують функції логістики по контрактах із промисловими, транспортними й торговельними підприємствами в регіоні й за його межами; розвиток системи дистрибуції, транспортної й товарної логістики для оптимізації міжрегіональних і міжнародних транспортно-економічних зв'язків, раціоналізації постачання регіонів промисловою й продовольчою продукцією, товарами народного споживання.