СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕХАНИЗМА ФОРМИРОВАНИЯ РАЦИОНАЛЬНЫХ ПАРАМЕТРОВ ИННОВАЦИОННЫХ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНЫХ СИЛ ПРОМЫШЛЕННОСТИ В РЕГИОНАХ (НА ПРИМЕРЕ ТЕКСТИЛЬНОЙ ОТРАСЛИ)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено її мету і завдання, обґрунтовано теоретичну й практичну цінність роботи, сформовано її наукову новизну, предмет і об’єкт дослідження.

У першому розділі «Формування процесу функціонування текстильних підприємств з урахуванням реальних умов господарювання в регіонах» автором проаналізовані особливості функціонування текстильних підприємств на регіональному рівні з урахуванням реальних умов господарювання, охарактеризовано ринок текстильної продукції, визначені принципи формування стратегії маркетингу на текстильному підприємстві.

Доведено, що легка промисловість є галуззю, яка спеціалізується на випуску непродовольчих товарів народного споживання. Вона забезпечує населення країни взуттям, одягом, трикотажними виробами, тканинами та ін. предметами народного споживання. На легку промисловість України припадає близько 50% від усього випуску непродовольчих товарів народного споживання. В умовах орієнтації економіки країни на соціальні потреби населення, саме цій галузі належить провідна роль у підвищенні рівня життя населення за рахунок його забезпечення непродовольчими товарами відповідної якості.

Визначено, що територіальна організація текстильної промисловості зумовлена, перш за все, впливом споживчого та сировинного факторів. Кожен з цих факторів впливає по різному - залежно від стадій виробництва і техніко-економічних особливостей тієї або іншої галузі. Крім галузевого і споживчого факторів, суттєве значення має забезпеченість регіону кваліфікованою робочою силою.

У сучасних умовах господарювання необхідною умовою для розвитку підприємств текстильної промисловості на регіональному рівні є впровадження й використання інноваційних технологій, розробки програм перспективного розвитку нових видів сировини, сприяння збалансованому розвитку підгалузей та ін.

Виявлені особливості текстильного виробництва, які пов'язані з характером попиту, що задовольняє виробництво, враховуючи, що в текстильній промисловості домінує виробництво предметів споживання, для кожного з яких існує певний рівень насичення. Відомо, що із зростанням доходів попит на продукти харчування зростає повільніше, ніж попит на текстильну продукцію. При подальшому зростанні доходів збільшення використання текстильної продукції відстає від зростання споживання ін. товарів. Споживання по кожному з видів продукції спочатку швидко зростає із збільшенням доходів, потім сповільнюється і настає насичення, що виражається в стабілізації або падінні долі доходів, які спрямовуються населенням на задоволення потреб певного вигляду.

Слід вказати, що в цих процесах особливого значення має розробка й реалізація стратегії маркетингу, на основі якої реалізується асортиментна політика, відповідна структура, технології, інструменти і фіксується в плані розвитку підприємства.

На основі проведеного порівняльного аналізу визначено, що в умовах адміністративно-директивної системи зростання спеціалізації текстильних підприємств вважалось позитивним явищем, оскільки спрощувало планування центральними органами влади і дозволяло знижувати собівартість за рахунок зростання масштабів виробництва. В умовах ринку збереження спеціалізації може призвести до економічних втрат, оскільки зміна вимог споживачів по окремих позиціях асортименту більшою мірою вплине на роботу спеціалізованого підприємства.

Встановлено, що при розробці перспективних планів на підприємствах текстильної галузі необхідно оцінити економічну доцільність використання обладнання в залежності від його вартості, умов поставки та ефективності його використання. Крім того, особливу увагу слід сфокусувати на необхідності вдосконалення механізму формування раціональних параметрів інноваційних продуктивних сил на підприємствах текстильної галузі на регіональному рівні.

У другому розділі «Аналіз системи управління процесом планування реалізації текстильної продукції на промисловому підприємстві» наведені основні аспекти управління процесом реалізації продукції, досліджена  кредитна політика текстильного підприємства, розглянуто управління грошовими та бартерними потоками з реалізації продукції на текстильних підприємствах в сучасних умовах.

Розрахунки з покупцями є важливим аспектом збутової діяльності текстильних підприємств. Політика в області розрахунків з покупцями пов'язана елементами збутової політики підприємств у такий спосіб:

– з ціновою політикою - в частині надання знижок з ціни за дострокову оплату;

– з маркетинговою політикою - в частині використання комерційного кредитування для отримання переваги в конкурентній боротьбі.