СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ СИСТЕМНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, сформульовано мету та задачі дослідження, визначено об’єкт, предмет і методи, викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних у роботі результатів, показано їх апробацію та відображення в опублікованих наукових працях дисертанта.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-трудових відносин» досліджено розвиток соціально-трудових відносин і пов’язаних з цим науково-теоретичних ідей, визначено методологічні принципи їх формування та удосконалено понятійно-категоріальний апарат, розроблено концептуальні засади соціалізації та інституціоналізації суспільної праці в умовах системних трансформацій економічної системи України.

Дослідження еволюції соціально-трудових відносин довело, що зміна соціально-політичного устрою та посилення імперативів соціального розвитку потребують кардинально інших форм організації трудової взаємодії людей. Нова якість передумов трудової діяльності підвищує значимість соціальної складової. Соціально-інституціональні елементи праці не тільки набувають великого значення, але стають головними і вирішальними. Інший баланс факторів посилює суб'єктивно-об'єктивні моменти, трансформує трудові відносини в соціально-трудові, які органічно поєднують обидві сторони: соціальну і економічну. Це дозволяє стверджувати, що поняття «трудові відносини» і «соціально-трудові відносини» не є однопорядковими, а  представлені в єдиній ієрархічній системі.

У свою чергу, соціальна трансформація трудових відносин посилила значення інститутів суспільної праці та дозволила висунути гіпотезу про інституціональну природу соціально-трудових відносин як якісно нового різновиду трудової взаємодії людей. Це актуалізує інституціональний підхід щодо дослідження їх формування і розвитку, методологія якого в даній сфері значно перевищує можливості інших підходів.

Інституціональний розвиток обумовлює еволюцію структурних елементів соціально-трудових відносин, змінює принципи побудови взаємодії їх суб'єктів. З погляду інституціонального підходу соціально-трудові відносини можна представити як сукупність трансакцій між власниками активів: найманим працівником (власником робочої сили, людського і інтелектуального капіталу) і роботодавцем (власником права легалізації, інформаційних ресурсів, засобів виробництва, менеджменту і підприємницької здібності), які здійснюються в межах визначених суспільством норм і правил.

Обмінний характер соціально-трудових відносин дає можливість поглибити теорію економічної експлуатації положенням про нееквівалентний обмін правами власності суб’єктів найму (рис. 1). Доведено, що передумовами існування економічної експлуатації на макрорівні є асиметрія переговорної сили і економічної влади економічних опонентів, що дозволяє роботодавцю диктувати умови найму та присвоювати економічну ренту у вигляді частини доходу найманого працівника.