Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи стратегічного планування розвитку малих і середніх міст” розкрито соціально-економічний зміст стратегічного планування розвитку міст, розглянуто особливості міста як об’єкта стратегічного планування, проаналізовано теорії економічного розвитку територій та населених пунктів, узагальнено теоретичні засади стратегічного планування розвитку міст на основі концепції маркетингу.

На підставі узагальнення літературних джерел встановлено, що поняття розвитку є ключовим у сучасній науковій думці. Не винятком є і регіональна економіка, яка акцентує увагу на місцевому розвитку. Досліджено, що поняття місцевого розвитку ще не має однозначного формулювання в науковій літературі. Зміст цього поняття знаходиться в межах між розумінням місцевого розвитку як створення нових робочих місць у населеному пункті до усвідомлення потреби комплексного творення оптимальних умов проживання місцевої громади в конкретних умовах.

Встановлено, що розвиток міст відіграє вагому роль у місцевому розвитку. Міста — це основні опорні центри територіально-господарської структури країни, головні полюси тяжіння теперішніх і майбутніх інвестицій, вузли створення та поширення інновацій. Тут сконцентровані ключові проблеми розвитку держави, дві третини її населення, переважна частина наукового, виробничого, фінансового, комунікаційного та соціально-культурного потенціалу. Згідно з ДБН 360-92** більшість міст України за кількістю населення потрапляють до категорій малих або середніх, тому актуалізується потреба дослідження стратегічного планування розвитку малих і середніх міст.

На підставі аналізу літературних джерел визначено, що застосування системного підходу в процесі стратегічного планування дає змогу, розглядаючи місто одночасно як єдине ціле і як поєднання окремих взаємодіючих елементів, одержати повніше уявлення про місто, виявити основні його проблеми, розробити і вдосконалити системи соціально-економічних показників його розвитку тощо. Це дасть підставу для раціональнішого управління розвитком міст. Виявлено, що існує чимало різних класифікацій систем, кожна з яких робить акцент на окремих особливостях системи. Проведений аналіз показав, що для потреб стратегічного планування місто найкраще розглядати як територіальну соціально-економічну систему (організацію), усередині якої діє безліч законів і закономірностей. Через те виникає потреба розглядати місто в процесі стратегічного планування його розвитку і як єдине ціле, і як певний комплекс окремих підсистем, забезпечуючи таким чином консеквентність, узгодженість, гнучкість і комплексність розвитку. Стратегія покликана об’єднувати всі частини організації в єдине ціле та охоплювати всі основні аспекти функціонування міста.

Систематизація стратегій розвитку міст дає змогу виділити дві групи цих стратегій: стратегії, які базуються на проблемах і можливостях міста, та стратегії, які базуються на особистих цілях розробників