Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено об'єкт і предмет наукового дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Загальнотеоретичні підходи до вивчення проблеми зайнятості» розглянуто еволюцію дослідження зайнятості в основних економічних теоріях, визначено сутність зайнятості та методичні засади дослідження зайнятості в транзитивній економіці.

Теоретичні засади дослідження зайнятості, як однієї з ключових макроекономічних складових, закладено у положеннях класичної економічної теорії, згодом їх було розвинуто неокласиками та кейнсіанцями. Вагомим у цій сфері є доробок марксистів та монетаристів, сучасні погляди на сутність зайнятості відображені в роботах інституціоналістів. Значний внесок у розвиток теорії зайнятості зроблено науковцями у другій половині XX – на початку XXI століття. Теорія раціональних очікувань, теорія економіки пропозиції, а також широке застосування математичних методів в економічних дослідженнях змусили вчених подивитися на проблему зайнятості під зовсім іншим кутом. Ці теорії засвідчили неефективність положень класичної економічної теорії, марксизму та монетаризму.

Критичний аналіз сучасних концепцій та моделей зайнятості дав можливість виділити ті положення, які є актуальними для вітчизняної сфери зайнятості в умовах постсоціалістичних трансформацій. Для України сьогодні надважливою є проблема розробки власної ефективної моделі зайнятості, яка б увібрала в себе найбільш прогресивні риси розглянутих концепцій, а саме: необхідність зниження податкового тиску, розширення виробництва та збільшення зайнятості, що пропонуються теорією «економіки пропозиції»; реалізація державних програм зайнятості, створення умов для працевлаштування населення, зменшення видатків на допомогу безробітним – це ті заходи, які доцільно запозичити у соціально-демократичної моделі регулювання зайнятості; положення неокейнсіанської концепції, які чітко пов’язують розширення можливостей зайнятості з розвитком виробництва та створенням додаткових робочих місць не тільки у виробничій сфері, а й у сфері послуг, також можуть допомогти нашій країні подолати наслідки затяжних кризових явищ.

Отже, дослідження еволюції наукових поглядів на проблему зайнятості населення дало змогу узагальнити та систематизувати теоретико-методичні засади щодо визначення сутності категорії зайнятості населення і сформулювати авторське визначення зайнятості, яке відображає як її економічну, так і соціальну сутність.

Зайнятість – це система суспільно-економічних відносин з приводу забезпечення економічно активного населення робочими місцями, внаслідок чого відбувається задоволення особистих та суспільних потреб, створюються передумови для розширення суспільного виробництва та поліпшення якості життя населення. На відміну від інших, у запропонованому визначенні відсутнє посилання на те, що зайнятість, як правило, приносить дохід, адже розширення суспільного виробництва та поліпшення якості життя повніше розкривають сутність цієї категорії, ніж сам факт отримання доходу.

Такий підхід до трактування зайнятості відображає її основні компоненти. По-перше, зайнятість являє собою комплекс відносин щодо забезпечення економічно активного населення робочими місцями. По-друге, основною метою зайнятості є задоволення особистих та суспільних потреб, що є запорукою подальшого суспільного розвитку. По-третє, у соціально-орієнтованій ринковій економіці зайнятість має стати основною передумовою забезпечення високого рівня життя працівників та членів їх сімей.

Авторський аналіз наукових джерел засвідчив, що й досі немає чіткого розмежування понять «трансформаційна» та «транзитивна» економіка, доволі часто їх використовують як синонімічні. У контексті дисертацйної роботи трансформаційну економіку розглянуто як закономірність розвитку економічної ситеми внаслідок еволюційних та революційних перетворень. Транзитивний розвиток економіки визначено як такий стан економічної системи, яка характеризується поверненням до початку ринкових реформ, що є відправною точкою для подальшого її реформування та розвитку з урахуванням попереднього досвіду.

Визначено, що основними рисами транзитивної моделі ринку праці України є такі: монопсонічна структура, нееластичність попиту і пропозиції, збільшення масштабів неформальної зайнятості, глибока регіональна диференціація зайнятості, високі показники безробіття та ін.

Для дослідження зайнятості в умовах транзитивної економіки використано дворівневий підхід. Перший рівень передбачає аналіз основних детермінант зайнятості в усіх країнах з транзитивною економікою на основі застосування методу економіко-математичного моделювання. Другий рівень передбачає аналіз змін та визначення основних тенденцій у сфері зайнятості України на основі застосування методу порівняння в динаміці. Таке поєднання дасть можливість вивчити, під дією яких факторів відбувається трансформація зайнятості в країнах з транзитивною економікою, порівняти основні тенденції у зайнятості в країнах з перехідною економікою та в Україні.