ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ СТРУКТУР

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів та їх апробацію і публікації.

У першому розділі – «Теоретико-методичні основи формування фінансового потенціалу сільськогосподарських виробничих структур» –розкрито сутність фінансового потенціалу сільськогосподарських виробничих структур у системі характеристик його фінансового стану, особливостей формування,  методичних  підходів до формування фінансового потенціалу та управління прибутком як основного важеля забезпечення фінансової безпеки.

Зміст поняття «фінансовий потенціал сільськогосподарських виробничих структур» характеризує процес наукового дослідження: потенціал – потенціал підприємства – підприємницький потенціал – фінансовий потенціал – фінансовий потенціал підприємства – фінансовий потенціал сільськогосподарських виробничих структур.

   Фінансовий потенціал сільськогосподарських виробничих структур формується за рахунок таких джерел: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; раніше   здійснені   довгострокові   фінансові   вкладення; грошові кошти від продажу необоротних активів, оренди; страхова сума відшкодування збитків; іммобілізована в інвестиції зайвих оборотних активів; внески  у статутний фонд; кредити; фінансова допомога на зворотній основі; цільові надходження з державних централізованих фондів.

Під  фінансовим потенціалом сільськогосподарських виробничих структур розуміємо сукупність фінансових ресурсів (наявність і достатність власного та позикового капіталу, державних дотацій тощо) та наявних і прихованих можливосте їх залучення та використання, що під впливом ендогенних та екзогенних чинників можуть бути спрямовані на досягнення стратегічних цілей їх діяльності. Оптимальна структура фінансового потенціалу повинна мати міні­мальну кількість компонентів, які в повному обсязі  виконують свої функції.

Функціонування взаємо­залежних компонентів породжує якісно нові функціональні властивості фінансового потенціалу. Між структурними компонентами фінансового потенціалу функціонує взаємозв'язок і взаємодія. Спільне функціонування та взаємодоповнення підвищує фінансову стійкість сільськогосподарських виробничих структур.

Фінансовий потенціал характеризується певними особливостями та ознаками. Характерними особливостями  формування фінансового  потенціалу сільськогосподарських виробничих структур є:  системно-комплекснний підхід до вивчення  проблеми в єдності технічних, економічних, соціальних, управлінських, психологічних та інших аспектів; зростання кількості взаємозв’язків між суб’єктами господарювання; дефіцитність фінансових ресурсів; взаємозв’язок і взаємодія структурних компонентів; різноманітність організаційно-правових форм господарювання; сезонний характер виробництва у сільському господарстві; глобалізація конкуренції та виробництва; посилення ролі людського фактора в управлінні прибутком як основним важелем забезпечення фінансової безпеки. Серед ознак притаманних фінансовому потенціалу, виділені такі: ієрархічність, структурність, комунікативність, здатність до розвитку, цільова підпорядкованість, диверсифікованість.

Процес формування фінансового потенціалу сільськогосподарських  виробничих структур є одним із напрямків стратегії його розвитку й передбачає  організацію системи фінансових ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був чинником успіху в досягненні стратегічних цілей діяльності виробничих структур. При цьому використано три основні наукові підходи: системний, ринковий і функціональний. За системного підходу до оцінки наявного фінансового потенціалу формують параметри виходу сільськогосподарської продукції на ринок (якість, ціна, термін, ступінь конкурентоспроможності тощо), параметри входу: потреба  у власних і залучених фінансових ресурсах, адже для досягнення високої якості кінцевого результату реалізації фінансового потенціалу необхідно забезпечити високу якість ресурсів.  Ринковий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей сільськогосподарських виробничих структур на покупця. Це означає, що формування будь-якого компонента фінансового потенціалу повинно базуватися на коливаннях попиту та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні   конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції.  Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових джерел формування фінансового потенціалу для досягнення цілей сільськогосподарських виробничих структур.