Ринкова трансформація аграрного сектора Україн

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні основи ринкової трансформації аграрного сектора України» розкрито сутність «аграрного сектора» як економічної категорії через з’ясування змісту виробничих відносин між його суб’єктами, виявлено особливості і тенденції розвитку аграрного сектора економіки України напередодні ринкових перетворень, визначено об’єктивні причини його ринкового реформування, здійснено системний аналіз ринкових трансформацій в аграрному секторі з точки зору їх ефективності стосовно досягнення стратегічних цілей ринкових реформ, вводиться та обґрунтовується поняття «трансформаційний потенціал аграрного сектора».

У результаті дослідження сутності аграрного сектора було визначено, що аграрний сектор як економічна категорія – це сектор економіки, що охоплює господарюючих суб’єктів різних організаційно-правових форм незалежно від форми власності, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, її власною переробкою та збутом.

Об’єктивними причинами вибору ринкового шляху розвитку аграрного сектору економіки були: 1) проголошення загальнодержавного курсу на перехід до ринкової економіки; 2) вичерпання екстенсивних факторів економічного зростання; 3) негнучкість і низька адаптивність планової (адміністративно-командної) системи до НТП; 4) неефективні базові відносини,  які пов’язані з відчуженням працівника від власності на засоби виробництва і результатів його праці; 5) ігнору­вання  на практиці об’єктивних економічних законів; 6) ідеологізація й політизація економіки в умовах загострення боротьби на світовій арені, а також ізольованість від міжнародних інтеграційних процесів.

На основі аналізу проведених трансформаційних перетворень в аграрному секторі України було встановлено, що доцільною моделлю розвитку при проведенні ринкових реформ була б модель послідовного і планомірного розвитку економіки з врахуванням інституціональних особливостей країни.

Узагальнено та систематизовано причини аграрної кризи, які можна поділити на три групи: 1) об’єктивні, що зумовлені успадкованим станом економіки; 2) суб’єктивно-об’єктивні причини, що викликані ринковою трансформацією економіки; 3) суб’єктивні, що спричинені прорахунками та помилками при реформуванні адміністративно-командної системи. Ці причини викликані сукупністю економічних, політичних, соціальних, організаційних та інституційних чинників