ДІАГНОСТИКА ТА МЕХАНІЗМИ ВИРІВНЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ АСИМЕТРІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт і предмет, виокремлено основні завдання, викладено положення наукової новизни та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження регіональних асиметрій сталого розвитку» здійснено аналіз теоретичних підходів до дослідження сутності сталого розвитку регіону, визначено зміст та здійснено типологію регіональних асиметрій сталого розвитку, обґрунтовано передумови регіональних асиметрій сталого розвитку України.

11.              У дисертації проаналізовано наукові напрацювання з дослідження сутності сталого розвитку, внаслідок чого було виокремлено характерні критерії сталого розвитку регіонів, до яких віднесено відтворюваність, збалансованість, рівноважність, узгодженість, керованість, відкритість, динамічність, безпечність. Ґрунтуючись на результатах проведеного теоретичного дослідження, було визначено, що сталий розвиток регіону є керованим процесом досягнення динамічної рівноваги соціо-економіко-екологічної системи регіону на довгостроковій інноваційній основі з врахуванням стратегічних регіональних пріоритетів, що матиме наслідком відтворення потенціалу регіону та безпечний прогрес у задоволенні потреб і прагнень населення регіону.

На основі дослідження підходів до визначення категорії „асиметрія”, автором виокремлено спільне для різних сфер науки розуміння його як категорії, що характеризує невідповідність, відхилення певного явища від встановлених параметрів, відсутність або порушення гармонії, розмірності розміщення точок або частин предмета в просторі, коли одна половина є ніби дзеркальним відображенням другої. З метою дослідження таких параметрів та визначення ознак, притаманних даному терміну, автором здійснено його порівняльний аналіз зі словами-синонімами, що дозволило виокремити визначальні ознаки асиметрії, до яких у роботі віднесено: виникнення відмінностей; порушення співвідношень; відсутність пропорційності; невідповідність; розходження ознак, що характеризують той чи інший об’єкт. Виходячи з аналізу різних точок зору на дефініцію регіональних асиметрій у системі соціально-економічних наук, регіональні асиметрії з позиції сталого розвитку у роботі розглядаються як рівень міжрегіональних протиріч за вихідними (спричиненими нерівномірною просторовою концентрацією ресурсів) та результуючими (спричиненими різним рівнем прикладених регіональних зусиль) соціальними, економічними та екологічними параметрами функціонування регіону протягом певного періоду, які порушують нормальний перебіг економічних процесів у країні та перешкоджають стабільному розвитку, породжуючи проблемні території.

Проведений у роботі теоретичний аналіз дозволив автору здійснити типологію регіональних асиметрій, що базуються на ознаках: за причиною зменшення розбіжностей (позитивна та негативна асиметрії), за об’єктами (міжрегіональна та внутрірегіональна), за напрямком (горизонтальна та вертикальна), рівнем деструктивного впливу (об’єктивна, прийнятна, надмірна), рівнем охоплення (часткова, загальна), тривалістю дії (короткострокова, тривала), предметом дослідження (соціальна, економічна, екологічна, політична, інформаційна, ін.), динамікою результатів (наростаюча, спадаюча, стабільна). Наведена типологія дозволила автору зробити висновок, що регіональні асиметрії слід розглядати як об’єктивне явище, що визначається певним рівнем міжрегіональної конкуренції. Разом з тим, такою її слід розглядати до того моменту, поки вона не зумовлює виникнення таких територіальних диспропорцій за економічними, соціальними та екологічними параметрами, які спричиняють регіональні дезінтеграційні процеси.

З огляду на наведені вище концептуальні засади, автором відстоюється думка про необхідність розробки регіональної політики, спрямованої на зменшення асиметрій у розвитку територіальних суспільних систем. Основними завданнями такої політики у роботі визначено: перегляд існуючих підходів до регіонального управління з позиції підвищення відповідальності за ефективність використання наявних ресурсів регіону; діагностика регіональних проблем та створення на цій основі статистичної бази найбільш відсталих регіонів; визначення найбільш гострих соціальних, економічних та екологічних проблем регіонів та їх поетапна ліквідація; збереження та примноження конкурентного потенціалу високо розвинутих регіонів; стимулювання слаборозвинутих регіонів до нарощення економічного потенціалу; визначення полюсів зростання у слаборозвинутих регіонах, їх інвестиційна підтримка; диверсифікація фінансових джерел вирішення соціо-еколого-економічних проблем регіонів; вдосконалення міжбюджетних відносин шляхом надання більших повноважень органам місцевої влади та самоврядування.

У роботі обґрунтовано принципи регіональної політики зменшення асиметрій у забезпеченні сталого розвитку, дотримання яких дозволить реалізувати завдання регіональної політики вирівнювання асиметрій у соціальному, економічному та екологічному розвитку на основі зростання потенціалу слаборозвинутих регіонів та збереження високо розвинутих.

Базуючись на гіпотезі, що ефективні засоби та заходи для усунення загострень, зумовлених регіональними асиметріями, мо­жуть бути розроблені лише на основі розуміння причин їх появи, у дисертації досліджено групи об’єктивних (природно-географічні, історико-культурні, демографічно-трудові, виробничо-інфраструктурні) та суб’єктивних (темпи проходження ринкових реформ і адаптації регіонів до нових умов господарювання та структурних змін, інституційні, процеси міжрегіональної співпраці, транскордонне співробітництво, виникнення суттєвих проблем або настання значущих подій в регіоні) передумов виникнення асиметрій регіонального розвитку. Проведене дослідження дозволило автору визначити рівень впливу (незначний, виражений, вагомий) кожної із передумов на соціальну, економічну та екологічну складові сталого розвитку регіону.

Результати дослідження стали передумовою розробки методичних підходів до діагностики регіональних асиметрій сталого розвитку України.

У другому розділі «Діагностика регіональних асиметрій сталого розвитку України» розроблено методичні підходи, відповідно до яких проведено діагностику  регіональних асиметрій сталого розвитку за передумовами, рівнем, динамікою та ефективністю функціонування регіональних соціо-еколого-економічних систем.

У роботі запропоновано методику діагностики регіональних асиметрій сталого розвитку, що базується на систематизації існуючих підходів до оцінки асиметрій за допомогою економіко-статистичних методів і передбачає оцінку економічних, соціальних та екологічних параметрів розвитку регіону на основі розрахунку дисперсії, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта асиметрії, квінтильного, децильного коефіцієнтів, коефіцієнтів Джині, Герфіндаля, Тейла та ін. Автором обґрунтовано, що така методика діагностики повинна містити два напрямки: діагностику асиметрій за передумовами сталого розвитку регіонів та діагностику асиметрій за досягнутими результатами сталого розвитку регіонів. Перший напрямок зумовлений необхідністю виокремлення стартових передумов до забезпечення сталого розвитку, що породжує об’єктивний рівень асиметрії. Другий напрямок передбачає оцінку досягнутих рівнів сталого розвитку регіону за параметрами сталості, що породжує прийнятний або ж надмірний рівень асиметрії. На відміну від існуючих, запропонована методика дозволяє здійснити діагностику регіональних асиметрій за рівнем, динамікою та ефективністю функціонування регіону за економічними, соціальними та екологічними параметрами.

Проведена діагностика регіональних асиметрій за передумовами сталого розвитку вказує на відносну однорідність регіонів України щодо стартових умов забезпечення сталого розвитку.

Результати діагностики регіональних асиметрій рівня сталого розвитку за економічними параметрами показали значний їх рівень за обсягами ВРП, іноземних інвестицій, доходів місцевих бюджетів, інвестицій в основний капітал, негативні тенденції щодо зростання частки трансфертів у структурі місцевих бюджетів.

Діагностика регіональних асиметрій за соціальними параметрами сталого розвитку показала значно менший їх рівень порівняно з економічними параметрами. Лише за рівнем депозитів фізичних осіб регіональні асиметрії є надмірними. Високий рівень асиметрій спостерігається і щодо рівня злочинності, забезпеченості населення закладами соціальної та торгівельної інфраструктури, рівнем доходів на одну особу. Важливою соціальною проблемою в Україні є значна диференціація в умовах та якості життя сільського та міського населення в Україні. З цією метою у роботі проведено дослідження регіональних асиметрій за соціальними параметрами сталого розвитку для сільських та міських агломерацій, яка засвідчила  значно нижчий рівень матеріального забезпечення та комфортності проживання сільського населення, низьким є рівень розвитку соціальної інфраструктури села.

За рівнем регіональних асиметрій серед екологічних параметрів сталого розвитку автором виявлено найвище значення серед таких показників як: викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря в розрахунку на кілометр квадратний території та обсяги утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки у розрахунку на одну особу.