ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ: СУТНІСТЬ ТА ЗРОСТАННЯ РОЛІ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

Актуальність теми. Постіндустріальне суспільство характеризується істотними якісними відмінностями порівняно з індустріальним суспільством. Якщо машинна техніка, властива цьому суспільству, примножувала фізичні можливості людини, то інформація і знання, як новий фактор виробництва, реалізує і примножує  інтелектуальні ресурси людини. Це визначило інтенсивні процеси інтелектуалізації праці й економіки в цілому, що породило ряд нових понять. Одне із важливих понять постіндустріального суспільства є інтелектуальний капітал. Хоча Україна знаходиться на індустріальній стадії, проте процес розвитку цивілізації зумовлює необхідність використання надбань постіндустріального суспільства. Тому вкрай важливо розкрити теоретико-методологічні основи пізнання цього поняття, його природу і структуру, місце і роль  у прогресі економіки  і суспільства.

Інтелектуальний капітал притаманний постіндустріальній системі і він несе в собі риси, властиві цій системі. В той же час дослідження значною мірою спирається на досвід вітчизняної трансформаційної економіки. Тому, тут мова йде про діалектичний  взаємозв’язок загального і особливого.

Традиційно економічні категорії і закони були і є проявом причинно-наслідкових закономірностей  у пануючих суспільно-виробничих відносинах. Як самі виробничі відносини, так і поняття, і  знання мали матеріальний характер. Інтелектуальний капітал, як це випливає із самої назви, має нематеріальний характер. Тут постають серйозні методологічні проблеми про співвідношення матеріального і нематеріального, інтелектуального і традиційного капіталу.

Пізнання нового поняття важливе саме по собі. Але воно було б не повним якби не дослідити вплив інтелектуального капіталу на розвиток економіки. Важливим для практики є виявлення шляхів та методів використання інтелектуального капіталу в господарській практиці.

Дослідженню інтелектуального капіталу та його впливу на економіко-суспільний розвиток, особливо останнім часом, приділяється значна увага як зарубіжних, так і вітчизняних науковців.  Помітний внесок в розробку наукового пізнання та практичного застосування  результатів дослідження інтелектуальної діяльності набули у ХХ столітті завдяки працям Г. Беккера,     Д. Белла, М. Блауга, Дж. Гелбрейта, Е. Денісона, П. Дракера, В. Іноземцева,    М. Кастельса, Б. Леонтьєва, Й. Масуда, Ф. Махлупа, П. Пората, К. Свейбі,        Т. Стюарта, Е. Тоффлера, Ж. Фрідмена, М. Фішера, Т. Шульца, В. Щетиніна та інших.

Чималий внесок у розвиток світового наукового знання у сфері досліджень інтелектуального капіталу зробили й українські вчені такі як:        Ю. Амосов, В. Базилевич, Д. Богиня, О. Бутнік-Сіверський, М. Вороніна,         Н. Гавкалова, О. Грішнова, В. Гринькова, В. Геєць, П. Єщенко, О. Комяков,     В. Кондрашова-Діденко, О. Кендюхов, В. Куценко, О. Морозов, Ю. Пахомов, В. Сизоненко, О. Стрижак, В. Мандибура,  А. Чухно, І. Яремко та інші.

2

2

Але у той же час дане поняття інтелектуального капіталу знаходиться у розвитку, що вимагає наукового узагальнення й систематизації існуючих вже положень та подальшої розробки теоретичних аспектів особливостей формування, розвитку та застосування його в Україні. Успішне реформування вітчизняної економіки вирішальною мірою залежить не лише від ринкових перетворень, а й найширшого залучення та використання  нових ресурсів, притаманних постіндустріальному суспільству.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт, програмами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як складову частину комплексної теми “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя”                (№ 06 БФ 040-01), підрозділ кафедри економічної теорії “Глобалізація та інституціональні чинники внутрішнього ринку України”. Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних основ дослідження інтелектуального капіталу, визначення його ролі та значення в розвитку економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення  онтологічних та гносеологічних особливостей становлення і функціонування інтелектуального капіталу та його впливу на розвиток економіки.

Виходячи з мети дослідження, автором були поставлені наступні завдання:

-        дослідити еволюцію поглядів на сутність інтелектуального капіталу;

-        визначити економічний зміст поняття “інтелектуальний капітал”;

-        дослідити роль інформації та знань у розвитку сучасного господарства;

-        дослідити зв'язок між поширенням творчості та інтелектуалізацією праці;

-        розкрити особливості зміни вартісних відносин і мотивації до праці в сфері інтелектуального виробництва;

-        дослідити розвиток інтелектуального капіталу в розвинутих країнах;

-        проаналізувати роль та вплив інтелектуального капіталу на процес формування доданої вартості;

-        визначити перспективні шляхи розвитку та використання інтелектуального капіталу в побудові ефективної національної економіки інноваційного типу.

Об’єктом дослідження виступають суспільно-економічні відносини, які виникають у процесі становлення, функціонування і розвитку інтелектуального капіталу.

Предметом дослідження виступають суспільно-економічні процеси формування та розвитку інтелектуального капіталу.

Методами дослідження виступають загальнонаукові прийоми й методи. В першому розділі з використанням методів діалектики, законів взаємного переходу кількісних змін в якісні, заперечення заперечення, проведено комплексний аналіз еволюції поглядів на сутність інтелектуального капіталу, на основі методів системного аналізу досліджено підходи до структури даного поняття,  а також здійснено комплексний аналіз теоретичних поглядів на роль інформації та знань в суспільно-економічному розвитку людства та визначено їх місце в економічній системі із використанням методу єдності історичного і логічного.

3

 У другому розділі з використанням методів діалектики, системного аналізу, єдності історичного та логічного проаналізовано особливості процесу модифікації відносин власності, поширення творчості як наслідок інтелектуалізації праці та досліджено зміну вартісних відносин й мотивації до праці, користуючись методами узагальнення, аналізу та порівняння були систематизовані методи виміру інтелектуальної діяльності.

У третьому розділі на основі застосування методів наукової абстракції, статистичного та порівняльного аналізу, досліджено розвиток інтелектуального капіталу в розвитих країнах, з допомогою методів економіко-математичного моделювання здійснено аналіз ролі інтелектуального капіталу в створенні доданої вартості, комплекс методів статистичного, історичного та логічного дозволили розробити основні теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо впровадження в національній економіці інноваційного типу господарювання на базі використання інтелектуальних ресурсів.  

Методологічною основою дисертаційної роботи в цілому виступила теорія постіндустріального суспільства в широкому її трактуванні. В  роботі використано головний методологічний принципом цієї теорії, а саме розгляд суспільно-економічного розвитку на основі зростання  та вдосконалення продуктивних сил, технологічної організації та способу виробництва.

Інформаційною базою дисертації є праці вітчизняних та іноземних вчених, офіційні українські та зарубіжні статистичні матеріали, дані міжнародних організацій та відомств. У роботі використані також законодавчі та норма­тивні акти України, матеріали Державного комітету статистики, дослідження Національної академії наук України, розробки профільних комітетів та комісій української влади.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі комплексного історико-економічного і теоретичного аналізу розкрита об’єктивна необхідність, сутність та історичне місце поняття інтелектуального капіталу та новий характер економічних відносин, вплив інтелектуального капіталу на створення доданої вартості та підвищення ефективності економіки:

вперше:

-                 доведено, що інтелектуальний капітал, породжений якісно новим фактором виробництва – інформацією та знаннями,  і на відміну від традиційних факторів виробництва, які примножували фізичні можливості людини, реалізує розумові потенції людини, виражає докорінну зміну місця і ролі людини в економіці й суспільстві а також тенденцію поєднання в людині власника інформації та знань, з одного боку, і його вміння  та навики їх використання в процесі виробництва – з іншого;

-                

4

доведено, що інтелектуальний капітал має історичне коріння, оскільки можливості людського інтелекту використовувались завжди. Але, як й інші економічні категорії, інтелектуальний капітал має історичну визначеність, як вираз якісно нових умов функціонування й розвитку економіки і суспільства. Постіндустріальне суспільство пов’язано з пануванням сфери послуг, тобто науки, освіти, культури і т. ін., як вони стають надбанням значної частини суспільства, інтелектуалізація праці досягає такого рівня та масштабів поширення, що породжує якісно нове поняття – інтелектуальний капітал;

удосконалено:

-     концепцію розвитку вітчизняної економіки: залишаючись на індустріальній стадії, Україна повинна широко використовувати інтелектуальний капітал, процеси інтелектуалізації праці, застосовувати інформаційно-комунікаційні технології, підвищувати роль і значення інтелектуального капіталу в практиці економічного, соціального і духовного розвитку суспільства;

-                 визначення інформації та знань як якісно нового фактору виробництва, який долає обмеженість матеріальних факторів виробництва  і відкриває можливості необмеженого їх застосування разом з поширенням творчого характеру праці, заперечує необхідність еквівалентних, вартісних відносин  і визначає перехід до корисності, як основного фактору визначення цінності продуктів і послуг, створених інтелектуальною творчою працею людини;

дістало подальший  розвиток:

-                 обґрунтування, що внаслідок поширення інтелектуальної діяльності зростає питома вага доданої вартості в інтелектуальному продукті, що зумовлює зростання сукупної доданої вартості, а значить ВВП країни, підвищення ефективності усієї економіки. Тому економічна політика України, поряд з розвитком і використанням матеріального виробництва, має приділяти особливу увагу збільшенню виробництва інтелектуальної наукомісткої продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота значно розширює розуміння та економічний зміст категорії “інтелектуальний капітал”, його еволюцію та специфіку відносин у сфері його дії. Значення одержаних результатів дослідження визначається можливістю їх використання у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування для удосконалення системи національного господарства та підвищення добробуту громадян. Одержані автором наукові розробки можуть бути використані керівниками підприємств, фірм, організацій для удосконалення стратегії кадрової політики, у навчальній та навчально-методичній роботі під час проведення лекцій, семінарів, конференцій, при розробці курсів навчальних економічних дисциплін. Висновки, узагальнення та методологічні напрацювання дисертаційної роботи зможуть слугувати теоретичною опорою у подальших дослідженнях категорій “капітал” та “інтелектуальний капітал”.

5

Результати дисертаційної роботи використано при розробці проекту методичних рекомендацій класифікації методів оцінки інтелектуального капіталу ПП “Інвестресурс” (довідка № 748-56 від 12.12.2006 р.), впроваджено в господарську практику Державного підприємства “Енергоефективність” Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (довідка № 3 від 25.04.2007 р.), та концепція побудови ринку інноваційних продуктів використовується ЗАТ “Інститут інноваційного провайдингу” Української аграрної академії наук (довідка № Ц32/29 від 11.07.2006 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібному науковому дослідженні, у якому викладено авторський підхід до вирішення важливого завдання – розробки теоретико-методологічних основ становлення та розвитку інтелектуального капіталу в Україні. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі наукові результати, що містяться в роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення та висновки дисертації доповідались та обговорювались на 8 наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (17 – 18 листопада 2005 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (1 – 2 грудня 2005 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” ( 23 – 24 лютого 2006 р., м. Тернопіль), міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна” Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі” (2 – 3 березня 2006 р., м. Київ),  Всеукраїнській науково-практичній Inte
et-конференції “Сучасні Inte
et-технології та автоматизовані системи керування” (17 – 20 жовтня 2006 р., м. Кіровоград),  міжнародній науково-практичній конференції  “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (23 – 24 листопада   2006 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (23 – 24 березня 2007 р., м. Київ), науково-технічній конференції (18 – 19 квітня 2007 р., м. Чернігів).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 16 наукових статтях загальним обсягом  5,5 друк. арк, серед яких у 7 наукових фахових виданнях обсягом 2,83 друк. арк.          Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на  207 сторінках  комп’ютерного тексту, з яких основний текст становить 175 сторінок і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 213 найменувань. Робота містить 24 таблиці, 28 рисунків, 8 додатків.