ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СНИЖЕНИЯ ЭНЕРГОЕМКОСТИ ВВП УКРАИНЫ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, коротко визначено стан її наукової розробки, вказано зв’язок з науковими програмами, сформульовано мету, задачі, об’єкт, предмет і логіку дослідження, а також наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, представлено відомості щодо їх апробації.

У першому розділі "Економічна сутність державного регулювання енергоємності ВВП" автором досліджено зміст державного регулювання енергоємності ВВП в ринковій економіці. Зокрема, показано зміну набору механізмів та їх поєднання. Ці питання досліджено в контексті місця і ролі процесу енергозбереження в національному господарстві України.

Аналіз енергоємності ВВП передбачає розчленування ВВП по основних складових, виділення основних підприємств по виробництву продовольства з тим, щоб простежити зародження енергоємності, динаміку та вектор цього показника. Так як без зниження енергоємності сировини і готової продукції неможливо якимось одним універсальним інструментом впливати на енергоємність ВВП, її можна лише простежити в місцях формування.

Зміна енергоємності продукції здійснюється під впливом широкого кола різних за своєю природою факторів і умов. В цілях удосконалення існуючої системи державного регулювання в нашій країні, автором виділено фактори, які визначають вплив держави на зниження енергоємності ВВП. Їх групування ґрунтується на розумінні доцільності поглиблення причинно-наслідкових зв’язків у процесі формування енергоємності на рівні товаровиробників і полягає у розширенні факторів, які мають різну економічну природу (табл. 1).

Від аналогічних розробок інших авторів подана система факторів відрізняється більш широким їх охопленням (інституціональних, технологічних, економічних, організаційно-управлінських та екологічних) при системоутворюючій ролі енергозбереження, як основи стабільності виробництва.

Дослідження автором динаміки ВВП показало, що за тисячу років (із ХІ до ХХ ст.) у світі спостерігалася тенденція до його зростання. При цьому країни Західної Європи мали більш високі показники, ніж в середньому у світі. Так, темпи приросту світового ВВП в період 1820-1913 рр. складали 0,93-2,11%, тоді як той же показник в західноєвропейських країнах коливався в межах 1,68-4,11%. Однак, уже в період з 1913 по 1973 рр. тенденція змінилася, і цей показник почав поступово знижуватися. В країнах колишнього СРСР, куди входила і Україна, в ці роки навпаки спостерігалося стійке зростання темпів приросту ВВП, які перевищували середній світовий рівень. З часів першої світової енергетичної кризи 1972-1974 рр. і на початок ХХІ століття досліджуваний показник різко знизився по усіх регіонах світу, а на території нинішнього СНД і зовсім набув від’ємного значення.