У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування і реалізації інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості» досліджено генезис теорій та моделей інноваційного розвитку підприємств, визначено умови і чинники побудови, нарощування і реалізації інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості, обґрунтовано методичний інструментарій оцінки ефективності інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості.
Сучасна концепція інноваційного підприємництва охоплює практично всі аспекти та характерні ознаки інноваційного розвитку підприємства і може бути конкретизована у наступних параметрах: основними домінантами в системі інноваційного розвитку виступають постійні процеси безупинного пошуку нових способів і сфер інноваційних перетворень; поява механізму управління об’єктами інтелектуальної власності, що розміщуються в сфері нематеріальних активів ресурсного потенціалу підприємства; модифікація та перетворення ринкових стратегій діяльності підприємств; формування єдиної інноваційної політики держави; позитивна тенденція показників економічного зростання, соціального добробуту та конкурентоспроможності економіки.
Інноваційний розвиток доцільно трактувати як процес інноваційного перетворення та реструктуризації фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок практичного використання новітніх управлінських рішень фінансового, організаційного та економічного характеру, результатом якого є підвищення ефективності діяльності підприємства та зміцнення його конкурентних позицій на ринку.Стимулювання економічного розвиту та нарощування ринкової вартості бізнесу потребує формування дієвої системи організації і управління. Основна увага в процесі інноваційного розвитку харчових підприємств повинна акцентуватись на технології формування ефективної взаємодії організаційно-економічного інструментарію, який формує каркас сучасної архітектури галузі і дозволяє забезпечити реалізацію стратегічних цілей розвитку підприємств.
Інноваційний потенціал підприємств харчової промисловості аналізується як синтезований досягнутий рівень розвитку господарюючої системи галузі (статична величина) та в контексті сталого вартісного нарощення, для чого необхідні належні ресурси, можливості та умови (величина потоку). Елементами інноваційного потенціалу виступають: фінансові ресурси, людський капітал, матеріально-технічна база, інформаційна система, організаційно-управлінська система, ринкова система. Встановлено зв'язок елементів інноваційного потенціалу з основними напрямами інноваційного розвитку харчової промисловості.
Формування та нарощення інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості характеризується як багатогранний процес, який вміщує в себе реалізацію інноваційної моделі управління всіма ресурсами і характеризується економічною, фінансовою, матеріальною, людською, інформаційною, технологічною, технічною та іншими складовими. Реалізація інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості можлива за допомогою складного інвестиційно-інноваційного механізму, що спирається на існуючі ресурси галузі в різних їх формах і результатами економічної діяльності.
Основні напрями інноваційного розвитку харчової промисловості відбивають специфіку галузі та визначають їх вплив на формування механізму ресурсного забезпечення інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості, що безпосередньо визначає основні елементу саме інноваційного потенціалу підприємства харчової промисловості. Інноваційний потенціал базується на економічно-організаційному забезпеченні і сприйнятливості до інновацій та виступає тою мірою готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення інноваційних цілей, тобто здатністю галузі реалізовувати інновації в контурі обраного стратегічного напрямку.
Досліджено функції інноваційного потенціалу та відповідних економічних регуляторів механізму управління інноваційним потенціалом харчового підприємства. Наведені економічні регулятори, незважаючи на їх узагальненість, дозволятимуть поглибити порівняння різних моделей управління інноваційним потенціалом підприємств харчової промисловості, враховуючи комплекс відмінностей їх господарської поведінки.
Оцінка інноваційного потенціалу підприємства дозволяє проаналізувати сильні та слабкі сторони, рівень розвитку його структурних складових, визначити повноту використання наявного потенціалу, виявити можливості його нарощення та невикористані резерви. Досліджено і систематизовано методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу як на рівні підприємств харчової промисловості, так і на рівні всієї галузі. Виокремлено базові принципи, що обґрунтовують методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу харчового підприємства: точність та визначеність оцінки; простота та інформативність оцінки; цільова орієнтація оцінки; системність оцінки; доступність вхідної інформації; комплексність оцінки.
У другому розділі «Економічна оцінка інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості» визначено домінанти інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, здійснено оцінку потенціалу інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, обґрунтовано напрямки нарощування інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості.
В результаті дослідження встановлено, що всі загальнонаціональні негативні тенденції інноваційного розвитку вітчизняної економіки притаманні і харчовій промисловості України з її специфікою виробництва, та проблемами низької якості та невідповідності європейським стандартам продукції, несанкціонованим залученням ГМО, нерегламентованим використанням шкідливих речовин при виробництві харчової продукції тощо.
Дослідження конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості проявляє її різнобічність в структурі галузі, що необхідно врахувати при переході на інноваційну модель стратегічного управління. Лідерами галузі є підприємства кондитерської, пивоварної, тютюнової, олійно-жирової галузей та виробництво безалкогольних напоїв, високі конкурентні позиції яких забезпечуються застосуванням сучасних видів обладнання, освоєнням інноваційних технологій, впровадженням прогресивних методів організації і управління виробництвом та правильним вибором стратегії розвитку.
Головними напрямками розвитку інновацій в харчовій промисловості визначено: удосконалення біотехнологічних процесів переробки сільськогосподарської сировини; удосконалення системи зберігання продовольства на всьому шляху пересування сировини і готової продукції, від поля або ферми до споживача; використання побічної сировини харчової промисловості для виробництва повноцінних продуктів харчування і високоякісних кормів для тваринництва; створення технології виробництва якісно нових харчових продуктів з направлено зміненим хімічним складом, відповідно до потреб організму людини; забезпечення максимального збереження харчової цінності і якості продукції; удосконалення нормативно-методичної бази державного нагляду за якістю і безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини; створення сучасної інструментальної і аналітичної бази контролю якості і безпеки продовольчої сировини та харчових продуктів.
