ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, задачі, предмет, об'єкт дисертаційної роботи, викладено методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА В МАЛОМУ ТА СЕРЕДНЬОМУ БІЗНЕСІ» розглянуто генезис підприємництва і малого та середнього бізнесу, проаналізовано системи оподаткування суб’єктів малого та середнього бізнесу, визначено податкові стимули в системі оподаткування.

На основі аналізу та узагальнення методологічних підходів до визначення сутності категорії «підприємництво» та його відмінності від категорії «підприємство» і «бізнес» було з’ясовано, що принциповою відмінністю дефініції «підприємництво» від дефініцій «підприємство» і «бізнес» є інноваційна складова, яка не завжди пов’язана з розміром останнього, тому є  некоректним таке ототожнювання, у тому числі й поняття «підприємництво» та «малий бізнес». Малий бізнес – це форма організації бізнесу, яка відповідає певним критеріям. Така форма має законодавче закріплення; характерною особливістю підприємництва є інноваційний характер. Малий бізнес, як форма організації, може функціонувати у різних сферах діяльності, але не обов’язково він має інноваційний характер. Така неузгодженість у понятійному апараті виникає в наслідок того, що, як правило, більшість інноваційних досягнень впроваджується через малі та середні підприємства. Дослідження засвідчило, що розмежування понять «підприємництво», «малий бізнес» і «підприємництво у малому бізнесі» є необхідним з огляду виконання державою функції регулювання економіки, у тому числі й у сфері малого бізнесу.

Аналіз закордонного досвіду щодо визначення критеріїв віднесення підприємства до малого і середнього бізнесу показав наявність низки  вимог та дозволив зробити висновок, що: віднесення підприємств до класу малих і середніх фірм розрізняється не лише за країнами, але й у середині країни за галузями й територіями; застосування відповідних критеріїв відбувається залежно від практичних потреб і служить певним завданням; значна диференціація критеріїв вказує на високий рівень державного регулювання діяльності малого бізнесу, що обумовлюється, насамперед, сутністю підприємницької діяльності, її інноваційним характером. Віднесення підприємств до класу малих і середніх стає передумовою застосування податкових пільг і преференцій, які націлені на стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу, що сприяє зростанню інвестицій, підвищенню рівня занятості населення, зменшенню тіньового сектора економіки. З'ясовано, що кожною країною застосовуються різні моделі оподаткування малого та середнього бізнесу з метою стимулювання їх діяльності.

При дослідженні податкових стимулів у системі оподаткування було з'ясовано, що сучасна наукова думка не розмежовує поняття «податок» та «управління за допомогою податків як фінансових інструментів», і регулювання підприємницької діяльності може здійснюватися у формі обмеження (повного або неповного), преференції, стимулу. На підставі узагальнення наукових підходів до визначення дефініції «стимулювання» (внутрішнє спонукання економічного суб'єкта до діяльності з метою досягнення будь-яких цілей), «податкове стимулювання», пропонується під податковим стимулюванням розвитку підприємства розуміти процес використання сукупності податкових пільг, преференцій, обмежень, податкових канікул, спеціальних податкових режимів, санкцій, застосування яких у діяльності суб'єктів господарювання приводить до суттєвих змін у їхньому розвитку, при цьому відбувається реалізація визначених потреб держави.

У випадку активізації мотивації механізмами податкового стимулювання, підприємство реалізує свою мотивацію у формі господарської діяльності, відповідно реалізує поставлену мету, отримує фінансовий результат, порівнює витрачені ресурси та отриманий результат, внаслідок чого визначається або задоволеність, або незадоволеність результатами діяльності. У залежності від ступеню задоволення результатом діяльності, підприємство або припиняє свою діяльність, або продовжує її здійснювати в тому напрямку, який підлягає державному (податковому) стимулюванню. У процесі аналізу було показано, що всі стимули поділяються на імітаційні та реальні. Це надало можливість запропонувати класифікацію податкових стимулів за ознакою дієвості застосування заходів податкового стимулювання до малого і середнього бізнесу, а саме: податкові стимули поділяються на реальні та імітаційні. Імітаційні стимули за своїми ознаками відносяться до стимулів, але по суті такими не є. Реальні стимули – надають певні переваги перед іншими суб’єктами-платниками податків. Використання пропонованої класифікації сприятиме підвищенню ефективності застосування податкових стимулів.

 У роботі запропонований алгоритм застосування податкових стимулів до діяльності малого підприємства.