ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В ПЕРЕРОБНІЙ ГАЛУЗІ АГРАРНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання, об’єкт та предмет, методи дослідження, вкладено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретичні аспекти формування та розвитку системи управління персоналом в переробній галузі аграрного сектора» висвітлено трактування поняття «система управління персоналом» із різними науковими точками зору; досліджено особливості розвитку системи управління персоналом в сучасних умовах функціонування агропромислового комплексу України і, зокрема, його переробного сегменту; показана сутність мотивації як економічної категорії в наукових поглядах вчених та авторське бачення даної дефініції та проаналізовано її роль в системі управління персоналом, функції і значення мотиваційних механізмів.

Ринкові механізми ведення аграрного виробництва суттєво змінили роль і значення практики роботи з персоналом, ефективність управління яким є необхідною запорукою підвищення конкурентоспроможності й подальшого нарощування обсягів сільгосппродукції. Докорінні причини виникнення та розвитку цієї проблеми криються у зовнішньому середовищі відносно аграрної сфери – на ринку праці, та у внутрішньому – в системі управління персоналом, яка не здатна забезпечити зайнятість кваліфікованої робочої сили та стримати відтік кадрів.

Ми вважаємо, що її вирішення багато в чому залежить від відлагодженої системи управління персоналом, яка повинна бути зорієнтована на розвиток мотивації з урахуванням сутності, функцій та ролі цієї соціально-психолого-економічної категорії. З метою обгрунтування цього ствердження за необхідне є дослідження таких категорій, як «управління персоналом», «система управління персоналом», визначити мету, завдання та принципи управління персоналом, чинники, що впливають на систему управління персоналом (внутрішні та зовнішні) з точки зору мотивації в аграрному секторі в цілому, та зокрема в переробній галузі.

Управління персоналом ми трактуємо як процес, безпосередньо пов’язаний з мотивацією та за своєю метою зосереджений на досягненні цілей конкретної інституції та задоволенні потреб працівників в однаковій мірі. Відтак, система управління персоналом в аграрному секторі, як ні в жодній іншій галузі національного господарства, повинна бути зорієнтована на зміну доцільності прикладання праці в цій сфері. Для цього за необхідне є уявлення системи чинників, які пов’язані з системою управління персоналом і мотивацією та класифіковані нами на загальні, зовнішні (відносно галузі) та внутрішні (в самій системі галузі). Задля визначення механізму формування системи управління персоналом в галузях агросектора особливе значення мають чинники зовнішнього порядку, які пов’язані з розвитком мотивації та одночасно впливають на діяльність галузі, а саме: демографічні, соціально-економічні, політико-правові, природно-економічні, науково-технічні, технологічні та культурні. Попит та пропозиція на ринку праці є превентивним зовнішнім чинником, що впливає на систему управління персоналом.

Важливою задачею системи управління персоналом в переробній галузі аграрної сфери є забезпечення виробництва висококваліфікованими та зацікавленими працівниками, що, на нашу думку, безпосередньо пов’язане з підсистемами планування, прогнозування та маркетингу персоналу та організації роботи на зовнішньому ринку робочої сили.

Головною метою системи управління персоналом є забезпечення ефективної роботи з організації людських ресурсів, що обумовлює її комплексний характер, зокрема у визначенні задоволення потреб галузі в робочій силі, розглядає механізм створення нових робочих місць та систему кадрового менеджменту на ринку робочої сили. Отже, без урахування зовнішнього середовища, а саме ситуації на ринку аграрної праці, неможливим є дотримання окремих принципів, які характеризують вимоги до системи управління персоналом і визначають напрямки СУП, а саме: відповідності функцій управління персоналом цілям виробництва, що потребує забезпечення переробної галузі кадрами необхідного кількісного та якісного складу; перспективності, що потребує визначення потреб у персоналі на перспективу її розвитку. При цьому за необхідне є використання суто адміністративного методу управління персоналом, встановлення держзамовлення на продукцію переробної галузі, що полягає в організації СУП через систему органів державного працевлаштування та зайнятості з освітніми закладами. Відповідно до цього концептуального підходу, мотивацію можна розглянути «ядром» самої системи управління персоналом, яка одночасно залежить від рівня мотивації та впливає на цю систему.