ФOРМУВАННЯ ТА РOЗВИТOК ПРOМИСЛOВOГO КЛАСТEРА РEГIOНУ

Краткое содержание

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі „Теоретичні основи кластерної організації промислового комплексу в регіоні” досліджено підходи до кластерної організації промисловості, ідентифіковано фактори, що визначають ефективність цієї форми взаємодії суб’єктів промисловості на регіональному рівні, запропонована методика оцінки конкурентоспроможності видів промислової діяльності.

Ефективний розвиток економіки регіону вимагає використання дієвого інструментарію, яким може виявитися в сучасних умовах промисловий кластер. Кластер об’єднує економічні одиниці регіону в конкурентоспроможну систему завдяки синергії й ефективності економічних зв’язків у ньому. Завдяки формуванню кластерів територіально-замкнутий інертний простір ніби розривається, це призводить до просторового поширення («дифузії») інноваційних технологій й ефективного використання міжрегіональних економічних ресурсів.

На основі дослідження кластерних теорій та підходів до кластерної організації промисловості в роботі обґрунтовано різницю між регіональним кластером та промисловим районом. Вона полягає у тому, що промисловий район виникає на базі одного виду промислової діяльності або навіть окремого її сегмента, тоді як регіональний кластер включає ряд взаємопов’язаних видів діяльності. Кластери відрізняються від інших форм кооперації і мереж тим, що учасники, залучені в кластер, пов’язані один з одним ланцюгом створення спільної цінності.

Кластерна концепція аналізує зв’язки і взаємозалежності учасників ланцюга створення цінностей, вона є ширшою, ніж концепція простих горизонтальних мереж, в яких фірми, що оперують на одному ринку кінцевого продукту, належать до однієї промислової групи і кооперуються для спільного  ведення маркетингу, фінансової політики тощо. Кластери часто є крос-секторальними (вертикально-горизонтальними) мережами, утвореними різними суб’єктами господарювання, що функціонально доповнюють один одного в ланцюзі цінностей.

Встановлено, що розвиток кластера визначається кількома ключовими чинниками, які включають переміщення технологій і знань, розвиток науково-дослідних ресурсів, вигоду від агломерації виробництва та соціальної інфраструктури. За М. Портером, розвиток і зростання кластера відбувається за рахунок конкуренції і тому він концентрує увагу на факторах, що їй сприяють. Інші ж автори розвиток кластера бачать як результат взаємодії споріднених фірм, що заохочує контакти „обличчям до обличчя”. Це означає, що соціальна взаємодія, переміщення технологій і знань також ведуть до розвитку та зростання кластера. Ці фактори вказують на вигоду від кластеризації для підприємств та стимулюють їх брати участь у кластері. Під дією факторів навколишнього середовища кластери можуть виникати природним шляхом в ході історичного розвитку. Але оскільки кластер дозволяє підвищити рівень конкурентоспроможності економіки на локальному (регіональному) рівні, то розвиток промислових кластерів повинен цілеспрямовано стимулюватися органами регіонального управління.

На основі дослідження підходів до ідентифікації кластера та його ефективності на території, обґрунтовано необхідність розробки методичних підходів не тільки до формування кластерів, але й до визначення пріоритетних виробництв промислового комплексу для утворення кластерів. Запропоновано етапи формування можливих галузевих кластерів з урахуванням особливостей регіону, зокрема види економічної діяльності регіону слід оцінювати з точки зору визначення напрямів ефективності їх розвитку на основі використання кластерної теорії. Запропоновано виокремити дві групи видів промислової діяльності в регіоні: розвинені (S_ij ≥ 0,5) і слаборозвинені (S_ij < 0,5), де S_ij – інтегральне значення показника розвитку виду промислової діяльності. Розвиненість виробництва і галузей промислового комплексу пропонується визначати на основі показників, що характеризують ефективність їх розвитку за визначений період часу.

У другому розділі „Аналіз і передумов формування регіональних промислових кластерів” виявлено закономірності та тенденції розвитку промисловості в регіонах України, досліджено основні показники, що визначають стан та структуру промислового комплексу в Черкаському регіоні, обґрунтовано доцільність кластерної організації території за видами промислової діяльності.

В ході аналізу стану та тенденцій розвитку промисловості в регіонах України в 2004-2011 рр. встановлено, що він відбувається непропорційно, наявні структурні диспропорції як в окремих регіонах, так і загалом по структурі промисловості України. Так, найбільшу частку у 2011 році в загальному обсязі реалізованої промислової продукції мали виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (21,4 %), металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (18,8 %), виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (18 %), машинобудування (10,9 %) та добувна промисловість (10 %). Натомість низьку частку мали  оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів (0,7 %) та легка промисловість (0,8 %)