ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА: СТРУКТУРА ТА ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНУ ДИНАМІКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження тіньової економіки” розкрито онтологічні та гносеологічні засади дослідження тіньової економіки, визначено сутність тіньової економіки як економічної категорії, запропоновано структурування тіньової економіки за критерієм чинників формування її сегментів, розроблено моделі впливу тіньової економіки на економічне зростання.

На першому етапі еволюції теорії тіньової економіки (до 60-х років ХХ ст.) на основі емпірично-описових методів пізнання нагромаджуються первісні знання про тіньову економічну діяльність та виробляються практичні рекомендації по нейтралізації її окремих наслідків. На другому етапі (60-90 роки ХХ ст.) відносно відокремлюються дослідження економічних проблем організованої злочинності, правоохоронної діяльності, поведінки злочинців та їх жертв, окремих видів злочинної діяльності. Обґрунтовуються різні тлумачення сутності тіньової економіки та тіньових економічних відносин. На третьому етапі (з 90-х років ХХ ст.) теорія тіньової економіки починає розвиватись як відносно самостійна складова економічної науки.  

 З огляду на предмет та мету дослідження обрано динамічну версію системно-структурного методу, яка є конкретизацією методу матеріалістичної діалектики. Її застосування передбачає визначення етапів розвитку тіньової економіки, виявлення її структури та закономірностей функціонування, розгляд сходження від її глибинної сутності до конкретних форм. Використання даного методу відкриває перспективи виявлення засад розвитку тіньової економіки, її місця в економічній системі, будови та наслідків для легального сектора, а також розробки практичних рекомендацій щодо регулюючих дій в напрямку легалізації тіньової економічної діяльності, боротьби з її окремими деструктивними сегментами та нейтралізації її негативного впливу на економічну динаміку.

За змістом тіньова економіка представляє неконтрольовану державою діяльність економічних суб¢єктів з метою отримання економічних, соціальних та політичних преференцій. Як економічна категорія тіньова економіка виражає відносини між економічними суб`єктами з приводу реалізації їх економічних інтересів у процесі опортуністичної діяльності щодо формальних інститутів.

Джерелами розвитку тіньової економіки є протиріччя між економічними інтересами економічних суб`єктів з приводу перерозподілу об`єктів власності та доходів. Створення економічних обмежень та перешкод з боку державних або приватних інститутів призводить до зростання трансакційних витрат економічних суб¢єктів. У прагненні максимізувати доходи останні приховують засоби та результати економічної діяльності, внаслідок чого формується альтернативна (тіньова) економічна система. Отже, тіньова економіка є реакцією економічних суб`єктів на формальні інституціональні обмеження щодо привласнення ними засобів, умов та результатів виробництва.

 Послідовно-паралельними етапами еволюції тіньової економіки являються: латентно-адаптаційний етап, якому притаманна спорадична неформальна економічна діяльність широких верств населення; етап неформальної інституціоналізації зі становленням тіньових інститутів на усіх стадіях відтворення; етап дифузії, тобто особистої унії чиновників і суб¢єктів тіньової економіки; етап легалізації, який характеризується переведенням тіньової економіки в легальний сектор внаслідок інституціональних перетворень.

Інституціоналізація тіньових відносин призводить до заміщення тіньовими інститутами державних, що проявляється у виконанні тіньовою економікою певних функцій: 1) компенсаційної, особливістю якої є підтримка зайнятості “зайвих” в легальному секторі громадян; 2) перерозподільчої, яка полягає в перерозподілі ВВП на користь певних категорій громадян; 3) інституційної, яка характеризується розвитком неформальних норм поведінки, відмінних від офіційно встановлених в суспільстві. Передумовами такого заміщення є зниження ефективності виробництва у легальному секторі порівняно з тіньовим; неефективність демократичних інститутів в якості фільтру від девіантних проявів в економічних процесах; адаптація широких верств населення до “тіньової” моралі; часовий лаг між появою конкретного тіньового явища та реагуванням на нього законодавства.

Виявлено такі сегменти тіньової економіки: неформальний, напівлегалізований, фіктивний, підпільний, ірраціональний та елітарно-зачинений. Неформальна економіка включає види правомірної економічної діяльності, які здійснюються нелегалізованими підприємствами; напівлегалізована пов’язана з економічною діяльністю, яка здійснюються легальними підприємствами, однак неконтрольована державою; фіктивній економіці притаманні приписки, хабарництво і шахрайство; підпільна являє собою виробництво, розподіл, обмін і споживання індиферентної продукції, спрямованої на задоволення деструктивних потреб; ірраціональна економіка включає економічну діяльність, яка реалізується відповідно до застарілих або деформованих правових норм і не відповідає об'єктивним потребам соціально-економічного розвитку (випуск непотрібної продукції); елітарно-зачинена представляє виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів та послуг за спецсистемами.Виявлені особливості впливу тіньової економіки на фактори економічного зростання представлено у табл. 1.

Проведений аналіз дозволяє дійти висновку: негативні очікування населення відносно зменшення отриманих доходів будуть стимулювати його до пошуку додаткових джерел або мінімізації видатків (виходити на тіньовий ринок з метою купівлі дешевших ресурсів), що призведе до зростання

неформального сектору тіньової економіки. Це, в свою чергу, справить негативний вплив на економічне зростання. Поширення неформальної економіки стимулює напівлегалізований та фіктивний сегменти тіньової економіки, що призводить до кризи перевиробництва.

Таким чином, екстенсивне економічне зростання відбувається в короткостроковому періоді в неформальному та напівлегалізованому сегментах тіньової економіки за рахунок ресурсів легального сектора, але в довгостроковому періоді ситуація погіршується внаслідок зростання трансакційних витрат, що призведе до зменшення обсягів вироблених товарів і послуг та зростання цін.

У другому розділі “Особливості еволюції тіньової економіки в Україні” досліджено національну специфіку розвитку тіньових економічних відносин, удосконалено методику розрахунку ефекту мультиплікатора з урахуванням тіньової економіки.

Головними факторами поширення тіньових відносин у Радянській Україні були тотальна монополізація виробництва державою, відсутність приватної власності та ігнорування державою неформального сектора економіки. Тіньова економіка була притаманна усім етапам розвитку радянської економіки, але більш потужними темпами вона починає розвиватися з кінця 50-х років. На тлі скорочення темпів економічного зростання та пом`якшення дії потужного репресивного апарату різке скорочення недержавного сектора