ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

          У першому розділі – „Теоретичні основи інвестиційної діяльності транснаціональних компаній” – розглянуто теоретичні основи міжнародної інвестиційної діяльності та походження транснаціональних компаній, які акцентують увагу на трьох основних перевагах ТНК: власності, розміщення, інтерналізації. Визначено, що транснаціоналізація виникла і триває як складова частина і похідна глобалізації, стосуючись переважно її економічного аспекту. Роль процесу транснаціоналізації постійно зростає в світовій економіці, а ТНК виступають як рушійна сила глобалізації. Характеристиками таких компаній є велика кількість працівників, наявність закордонних відділень і поширення власної продукції в багатьох країнах. ТНК постійно нарощують обсяги виробництва та торгівлі, займають провідні позиції у впровадженні нових технологій, виступають як стратегічні інвестори для національних економік.            

          Проаналізовано різноманіття визначень поняття „транснаціональна компанія” у працях вітчизняних та зарубіжних вчених  на основі економічного, політичного, глобалізаційного підходів. У результаті автором запропоновано визначення: „транснаціональна компанія – фірма, яка працює у декількох неоднотипних (різноментальних) країнах, характеризується світовою масштабністю (оборот, кількість працівників, диференціація видів діяльності), використовує багатонаціональну або глобальну стратегію і є добре знаною не лише в країні походження”.

Дослідження публікацій по тематиці роботи дозволило автору виділити конкретні передумови у світовій економіці, які сприяють виникненню ТНК: прагнення  підвищити прибутковість і конкурентоспроможність; ресурси іноземних держав; наявність значного числа потенційних споживачів і конкурентів за кордоном; перспективні ринки менш розвинутих країн; володіння унікальними технологіями; лояльність державної податкової політики в інших країнах; бажання уникнути обмежень у зовнішній торгівлі; застосування трансфертних цін; потреба розширення присутності на ринку; соціальний ефект.

          У процесі свого розвитку та становлення як транснаціональні компанії пройшли кілька чітко визначених в часі етапів. На першому етапі (початок ХХ ст.) національні фірми промислово розвинутих країн інвестували кошти переважно у сировинні галузі слаборозвинутих іноземних держав, а також створювали там закупівельні та збутові підрозділи.         На другому етапі розвитку ТНК (середина ХХ ст.) відбувалося посилення ролі зарубіжних виробничих підрозділів не лише в країнах, що розвиваються, а й у розвинутих країнах. Саме в цей період з’являється термін „транснаціональні корпорації” та відбувається формування ТНК у їх традиційному вигляді. На третьому етапі (починається з кінця ХХ ст.) особливістю розвитку ТНК стає створення глобальних мереж виробництва та реалізації продукції. У цей період відмічається більш швидке зростання кількості зарубіжних філіалів ТНК, ніж зростання кількості самих ТНК. Головну роль у виборі місця створення дочірніх компаній відіграє аналіз виробничих витрат, які зазвичай нижчі у країнах, що розвиваються, а збувається продукція там, де на неї вищий попит, –  у розвинутих країнах. Також виділяють ТНК четвертого і п’ятого поколінь, що активно почали формуватися з середини 90-х років ХХ ст. і характерною рисою яких є здатність самостійно контролювати міжнародні ринки певної продукції.

          Кількість транснаціональних корпорацій та їх філій постійно зростає. Так, у 1939 р. налічувалось близько 30 ТНК, у 1976 р. – 11 тис. із 86 тис. філіалів, на початку   2004 р. діяло 64 тис. ТНК із 830 тис. філіалів, а за даними 2008 р. – 82 тис. ТНК та їх 807 тис. філіалів.

          Сучасні масштаби діяльності ТНК та їх потужність можна оцінити за допомогою наступних даних:

·        ТНК контролюють приблизно 2/3 світової торгівлі;

·        на них припадає майже 1/2 світового промислового виробництва;

·        ТНК контролюють приблизно 4/5 всіх існуючих у світі патентів, ліцензій та ноу-хау, вони вкладають близько 90% прямих іноземних інвестицій.

На думку автора,  розглядати інвестиції ТНК потрібно не у традиційно вузькому фінансовому аспекті, а точніше як ”вкладення”, ”внески”, з точки зору інших сторін впливу, тобто 1) грошові кошти – фінансові ресурси;  2) технології – можливість не відставати від сучасного науково-технічного прогресу; 3) стиль управління – стандарт організації бізнесу; 4) соціальні гарантії – комплекс заходів по стимулюванню співробітників.

         В  економічному аналізі існує системна класифікація інвестицій за різними ознаками. Також можна виділити ті їх види, що застосовуються ТНК