ВЕКСЕЛЬНИЙ ОБІГ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційний період становлення ринкових відносин в Україні зумовлює поступове відновлення вітчизняного вексельного обігу як складової ринково орієнтованої економічної системи. При цьому світовою практикою накопичений позитивний досвід використання векселів, який доводить об’єктивність та необхідність цього фінансового інструменту в умовах ринкової економіки. Однак вексельний обіг України, зокрема, в аграрному секторі економіки, ще не набув належного рівня функціонування, насамперед, внаслідок того, що практичне використання векселів, як правило, не підкріплюється усталеними традиціями вексельного обігу та теоретичними дослідженнями в цій галузі економічних знань, натомість його розвиток відбувається хаотично. Це, з одного боку, вимагає мобілізації всього накопиченого досвіду, а також ідей світової та вітчизняної економічної думки щодо векселя та його обігу, а з іншого – зумовлює необхідність подальших теоретичних досліджень в галузі вексельного обігу та їх впровадження у практику використання векселів. Все це переконливо свідчить про необхідність посилення уваги до проблеми становлення та розвитку вітчизняного вексельного обігу.

Проблема забезпечення ефективного функціонування вітчизняного вексельного обігу останніми роками перебуває в полі зору науковців, практиків та державних органів і для її вирішення пропонуються певні заходи, що, безумовно, є позитивним аспектом функціонування вексельного обігу, зокрема, в аграрному секторі економіки України.

У вітчизняній економічній науці вагомий внесок в дослідження проблеми розвитку вексельного обігу зробили науковці: А.Б. Аваков, В.С. Білошапка, С.О. Гуткевич, А.В. Демківський, Ю.Ю. Куценко, Ю.М. Лисенков, В.М. Малюк, І.П. Мігус, Ю.М. Мороз, С.З. Мошенський, С.В. Науменкова, Т.Б. Рудненко та інші вчені-економісти. Питання теорії та практики векселя і вексельного обігу вивчають зарубіжні вчені Ф.А. Гудков, О.В. Давидов, В.А. Звєрєв, О.В. Макєєв, В.Л. Ніколкін, В.Ф. Тарасов та інші дослідники.

Однак вкрай негативним явищем є те, що заходи, які пропонуються для вирішення проблеми забезпечення ефективного функціонування вексельного обігу, не забезпечують комплексного вирішення останньої, оскільки передбачають розв’язання, як правило, локальних завдань у короткостроковій перспективі, відповідно, не вирішують проблеми в цілому.

Необхідність та практична значущість розв’язання даної проблеми та низки, пов’язаних з нею, питань функціонування вексельного обігу зумовили вибір даної теми дисертаційного дослідження і свідчать про його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми кафедри страхової та податкової справи економічного факультету Національного аграрного університету «Теоретичні і методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0101U003619), зокрема, в межах підрозділу «Удосконалення кредитних відносин у системі економічного механізму функціонування сільського господарства» даної теми, автором визначено особливості використання векселів сільськогосподарськими суб’єктами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення вексельного обігу, зокрема, в аграрному секторі економіки України, і побудова на цій основі механізму забезпечення ефективного функціонування цього обігу.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені такі наукові завдання:

• узагальнити теоретичні основи вексельного обігу та уточнити економічну сутність векселя;

• проаналізувати генезис світового і вітчизняного вексельного обігу;

• визначити сучасні тенденції використання векселів господарюючими суб’єктами;

• обґрунтувати необхідність активізації діяльності страхових компаній і комерційних банків у вексельному обігу;

• з’ясувати сутність вексельного ризику та обґрунтувати класифікацію ризиків, що властиві векселю;

• визначити основні напрямки (шляхи) удосконалення вітчизняного вексельного обігу;

• обґрунтувати підхід до побудови механізму забезпечення ефективного функціонування вексельного обігу.

Об’єктом дослідження є вексельний обіг в аграрному секторі економіки України. Господарським об’єктом дослідження обрано окремі аграрні підприємства Київської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних засад щодо формування повноцінного вітчизняного вексельного обігу.

Методи дослідження. У дисертації використано методи наукового дослідження, які забезпечили розв’язання поставлених завдань. Теоретичні та практичні розробки базуються на:

• методах теоретичного дослідження (системний підхід), який виступає методологічною основою дисертаційної роботи і на основі якого комплексно досліджено вексельний обіг, оцінено стан його розвитку та обґрунтовано шляхи удосконалення;

• методах емпіричного дослідження (спостереження, порівняння), які використано під час дослідження теоретичних основ і практичних засад функціонування вексельного обігу;

• методах, що використовуються на емпіричному і теоретичному рівнях дослідження (аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання) застосовано під час дослідження складових теорії векселя, історії світового і вітчизняного вексельного обігу, ролі суб’єктів вексельних відносин, сучасного стану і напрямів удосконалення обігу векселів в Україні.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають умови вексельного обігу України, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Асоціації українських банків, Системи розкриття інформації на фондовому ринку України, Міністерства аграрної політики. У роботі широко використовувалися фундаментальні дослідження українських та зарубіжних науковців, присвячені проблемам функціонування вексельного обігу.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження вексельного обігу та отримано нові результати, які визначаються розвитком теоретичних поглядів щодо векселя та вексельного обігу і розробкою механізму забезпечення ефективного функціонування цього обігу.

вперше:

• розроблено механізм забезпечення ефективного функціонування вітчизняного вексельного обігу, зокрема, в аграрному секторі економіки України. Даний механізм базується на поєднанні таких основних складових, як: координуюча і контролююча інфраструктура вексельного обігу, вексельні відносини з банками, вексельні відносини зі страховими компаніями та повноцінна законодавча база.

удосконалено:

• теоретико - методичні засади вексельного обігу, зокрема, уточнено сутність векселя та узагальнено основні складові теорії векселя і вексельного обігу: обґрунтовано систему принципів вексельних відносин, в основу якої покладено їх поділ на загальні та специфічні з урахуванням сталості принципів для будь-яких вексельних відносин, що дозволяє визначити вихідні положення теорії та практики вексельного обігу; узагальнено існуючі функції векселя (оформлення кредиту, засіб розрахунку, об’єкт різних угод, контроль над виконанням зобов’язань суб’єктів господарювання) та доповнено їх перелік маркетинговою та стимулюючою функціями, що дозволяє чіткіше консолідувати вексель як цілісне явище і виокремлювати його серед інших економічних явищ у самостійну категорію; обґрунтовано класифікацію векселів, яка виходить з врахування відмінностей понять «форма» і «вид» та особливостей практичного використання векселя, існування науково обґрунтованої класифікації дозволяє повноцінно розкрити складну структуру та особливості вексельних відносин;

• методичні підходи до побудови інфраструктури вітчизняного вексельного обігу. Обґрунтовано перелік основних елементів такої інфраструктури (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (в особі спеціалізованого вексельного підрозділу), спеціальні вексельні установи, рейтингові агентства, котирувальна вексельна система, саморегулююча організація, Державний комітет статистики, мережа спеціалізованих видань та мережа освітніх закладів); запропоновано статус визначального елементу координуючої та контролюючої інфраструктури вітчизняного вексельного обігу закріпити за спеціалізованим підрозділом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; функціонування такої інфраструктури забезпечить регульований та контрольований розвиток вітчизняного вексельного обігу;

• методику визначення вексельного рейтингу. Запропонована методика, на відміну від існуючих (зосереджені виключно на оцінці суб’єкта господарювання), зводиться до визначення вексельного рейтингу на основі безпосереднього оцінювання векселя (його основних характеристик), а однією зі складових вексельного рейтингу є оцінка зобов’язаної за векселем особи, що дозволить об’єктивно оцінювати вексель, відповідно, полегшить процедуру прийняття рішення майбутнім векселедержателем щодо використання того чи іншого векселя;

дістали подальший розвиток:

- класифікація етапів розвитку світового та вітчизняного вексельного обігу. Узагальнено та доповнено етапи розвитку вексельного обігу в світі (італійський, французький, німецький, сучасний, електронний) та в Україні (перелік етапів, що розглядаються в літературі, доповнено перехідним етапом (90-рр. ХХ ст.) та власне сучасним (поч. ХХІ ст.); обґрунтована класифікація дозволяє чіткіше визначити особливості вексельного обігу на певному історичному етапі розвитку;

- напрями вдосконалення програми державної компенсації страхових премій, фактично сплачених страхувальниками - аграріями. Обґрунтовано зазначену компенсацію здійснювати не за фактично сплачену 100% вартість страхових премій, а на етапі здійснення страхових платежів шляхом сплати господарюючим суб’єктом частини вартості страхових премій в грошовій формі, а частини (в сумі, еквівалентній розміру державної підтримки) за рахунок векселя, акцептованого державним органом, відповідальним за реалізацію такої програми, що дозволить зробити доступнішим страхування для аграріїв та активізувати використання векселів даною категорією суб’єктів;

- економічне обґрунтування доцільності внесення змін та доповнень до вітчизняного нормативно-правового забезпечення вексельного обігу, зокрема, формування пропозицій щодо структурування національного закону про обіг векселів в Україні шляхом виокремлення в його структурі нового розділу «визначення термінів», що полегшить сприйняття даного закону та дозволить закріпити основні терміни вексельного обігу на законодавчому рівні, зняття заборони на обіг фінансових векселів, регламентації можливості зобов’язуватись та набувати права за векселем фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, запровадження процедури збору та оприлюднення інформації про зобов’язаних за векселем осіб, розробки правової бази для належної організації та контролю вексельних відносин суб’єктами господарювання, що дозолить забезпечити зростання рівня прозорості, надійності та ліквідності вексельного обігу в Україні та сприятиме його активізації;

- напрями вдосконалення вексельних відносин аграріїв з банківськими установами. Розроблено порядок надання державної компенсації суб’єктам аграрного ринку витрат, пов’язаних з вексельними операціями за участю банківських установ, в основу якого покладено особливості сплати суб’єктом винагороди банку за операцію (одноразово або періодично); функціонування такого механізму забезпечить активізацію використання векселів аграріями та зростання рівня прозорості вітчизняного вексельного обігу в цілому.

Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані висновки та рекомендації, спрямовані на активізацію та належний розвиток вітчизняного вексельного обігу. Отримані результати можуть бути використані державними органами при розробці програм розвитку вексельного обігу в Україні, суб’єктами аграрного сектору, банками, інвестиційними компаніями для вдосконалення практики використання векселів, а також вищими навчальними закладами при вдосконаленні змісту навчальних дисциплін.

Запропонований механізм взаємодії страхових компаній із підприємствами аграрного сектору економіки України був врахований при розробці стратегічних напрямів розвитку страхування в аграрному секторі (довідка, видана страховою компанією «Регіональне страхове товариство» №311 від «13» вересня 2007 р.). Методика визначення вексельного рейтингу, що міститься в дисертаційній роботі, була впроваджена у практичну діяльність Інвестиційної компанії «Сінком» (довідка №472 від «10» вересня 2007 р.). Розроблений комплекс заходів активізації банківських установ у вексельному обігу використовується у практичній діяльності банків під час проведення навчальних семінарів і тренінгів для співробітників та при розробці внутрішньо-нормативної бази банку (довідки, видані: ВАТ «Агрокомбанк» №15-01/2111 від «07» вересня 2007 р.; АКБ «Укрсоцбанк» №13-08/67-2864 від «06» вересня 2007 р.). Запропонований механізм часткової компенсації державою витрат аграріїв за вексельними операціями при участі банківських установ був врахований при підготовці прогнозу показників Зведеного бюджету України на 2009-2011 рр. (довідка, видана Міністерством фінансів України, №31-05000-06-7/221125 від «25» жовтня 2007 р.). Основні наукові положення дисертації були використані при розробках стратегічних напрямків розвитку аграрного сектору економіки в Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 р. (довідка Міністерства аграрної політики № 37-21-1-15/18059 від «12» листопада 2007 р.). Розроблені автором рекомендації щодо створення інфраструктури вітчизняного вексельного обігу та здійснення вексельних операцій при реалізації окремих бюджетних програм були використані при підготовці та експертизі окремих документів щодо стратегії розвитку аграрного сектору економіки (довідка Секретаріату КМУ від «24» жовтня 2007 р.). Результати дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі фінансів Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України (довідка від «21» лютого 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові розробки, узагальнення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, одержано автором самостійно. Їх використання у практичній діяльності сприятиме ефективному функціонуванню вітчизняного вексельного обігу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: Міжнародна науково - практична конференція «Економіка підприємства: теорія та практика» (м. Київ, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, 23 - 24 березня 2006 р.); Міжнародна науково - практична конференція «Дні науки - 2006» (м. Запоріжжя, Запорізький інститут державного та муніципального управління, 5-6 жовтня 2006 р.); Міжнародна науково - практична конференція «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства» (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська державна фінансова академія, 23 березня 2007 р.); І Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні» (м. Львів, Львівська комерційна академія, 17-18 травня 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Конкурентоспроможність продукції АПК та вимоги СОТ» (м. Київ, Національний аграрний університет, 4-5 жовтня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Дні науки - 2007» (м. Запоріжжя, Запорізький інститут державного та муніципального управління, 11-12 жовтня 2007 р.); Всеукраїнська науково - практична конференція «Фінансово-кредитний механізм функціонування аграрного комплексу» (м. Харків, Харківський аграрний університет ім. В. Докучаєва, 22 - 23 листопада 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 3,99 д. а., з них 9 статей у наукових фахових виданнях (3,09 д. а.)

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи складає 213 сторінок машинописного тексту та ілюстративного матеріалу, який представлено у формі 17 таблиць на 6 сторінках, 13 рисунків на 4 сторінках, 6 формул, 23 додатків на 45 сторінках та списку використаних літературних джерел, що складається зі 186 найменувань на 14 сторінках.