ДЕРЖАВА НА СТРАХОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет та методи дослідження, а також сформульовані положення, які характеризують наукову новизну та практичне значення роботи.

В розділі 1 «Роль та місце держави на страховому ринку»  з позицій фінансової науки та економічної теорії страховий ринок розглянуто як складну, багаторівневу систему фінансових відносин між його учасниками з приводу надання (набуття) страхового захисту. Формування дієздатного та ефективного страхового ринку є необхідною умовою сталого розвитку економіки держави, забезпечення безперервності відтворювального процесу. 

Необхідність присутності держави на страховому ринку обумовлюється: а) роллю страхового ринку в здійсненні державою ризик-менеджменту на макроекономічному рівні з метою розв’язання нагальних економічних та соціальних проблем суспільства; б) провалами (вадами)  ринку, нівелювання яких покладається на державу; б) потребою узгодження  економічних інтересів його учасників (страхувальників, страховиків, власників, держави). Виконання державою своїх функцій в середовищі страхового ринку може здійснюватися двома основними шляхами. Перший – створення і функціонування державних страхових компаній, що означає фактичну «присутність» держави на ринку   як одного із суб’єктів ринкових відносин. Цей шлях не знайшов значного поширення у світі. Другий – державний регуляторний вплив, який, за визначенням дисертанта, являє собою здійснення державними органами регулювання та нагляду заходів щодо підконтрольного їм ринку з метою згладжування провалів ринку за одночасного узгодження економічних інтересів його учасників. Саме державний регуляторний вплив виступає в усьому світі домінантним шляхом втручання держави у розвиток ринку.

Вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених дозволяє стверджувати, що теорія неокласичного капіталізму та гегемонія англо-саксонської фінансової школи, які протягом останніх десятиліть вважалися мейнстримом економічної думки, останнім часом вже не розглядаються як безальтернативні. Погляди на страховий ринок, його ефективність, стійкість та обмеження змінюються під впливом біхевіористичної фінансової школи та інших прогресивних теорій, таких як нео-інституціоналізм. Політика невтручання (мінімального рівня державного втручання в економіку), м'яка політика регулювання та нагляду не виправдали очікувань суспільства. Все більшої значущості набуває вагомий державний регуляторний вплив, який має доповнювати ринкові механізми страхування, підсилюючи їхні позитивні аспекти. Метою державного регуляторного впливу на страховий ринок, відповідно до міжнародних та вітчизняних законодавчо-нормативних актів, є захист прав споживачів страхових послуг. Саме тому в центрі дисертації знаходяться ті методи, які прямо пов’язані з реалізацією зазначеної мети.

Результати дослідження світової практики регулювання та нагляду у страховому секторі дозволили дисертанту виявити такі тенденції: по-перше, зростання державного регуляторного впливу; по-друге, розмежування функцій регулювання та нагляду між окремими державними структурами; по-третє, консолідація органів державного нагляду; по-четверте, забезпечення транспарентності страхових ринків і захист прав споживачів страхових послуг; по-п’яте, розбудова національних систем регулювання та нагляду у відповідності до міжнародних вимог і стандартів.

Україна враховує зазначені тенденції, однак очевидним є той факт, що державний регуляторний вплив на вітчизняний страховий ринок залишається поки що недостатньо ефективним і потребує свого вдосконалення. Перш за все, це стосується необхідності розмежування функцій державного регулювання та державного нагляду між окремими установами. В Україні функції регулювання та нагляду за страховим ринком покладені на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Одночасно комісія виступає  консолідованим органом державного нагляду на ринках небанківських фінансових послуг (за винятком ринку цінних паперів). Досвід інших країн доводить, що регуляторні органи мають відповідати за розробку нормативно-правової бази, що регулює діяльність суб’єктів ринку, а головна функція органу нагляду полягає у контролі за дотриманням цих правил і норм. Зазначене розмежування функцій надає органу нагляду необхідної незалежності, воно є обов’язковим елементом сучасної системи нагляду у провідних країнах світу і одним з її класичних атрибутів, разом з підзвітністю, цілісністю та прозорістю.   

Виявлено, що найважливішою сучасною тенденцією світової практики регулювання та нагляду за страховими ринками в країнах світу є координація зусиль і використання  пропозицій впливових міжнародних організацій, в числі яких - Женевська Асоціація (The Geneva Association), яка є інноваційним центром з питань страхування та управління ризиками; Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (IAIS); Група двадцяти (Group of Twenty, або G-20). Такі міжнародні ініціативи як Basel III, Solvency II (котра з європейського проекту перетворюється на міжнародний стандарт нагляду за платоспроможністю страхових компаній), Міжнародні стандарти фінансової звітності (IFRS) вже отримали світове визнання і чинять позитивний впливу на національні економіки і національні страхові ринки країн світу, в числі яких – Україна.  

У розділі 2 «Макроекономічні чинники визначення пріоритетів державного регуляторного впливу на страховий ринок України» досліджено страховий ринок України як  економічне явище, котре віддзеркалює основні суперечності і проблеми трансформаційних перетворень в економіці і фінансах України та виступає специфічним об’єктом державного регуляторного впливу; виявлено домінантні чинники розвитку ринку з метою визначення пріоритетних напрямів впливу держави та обґрунтовано підходи до вибору моделі державного нагляду за страховою діяльністю, виходячи із сучасного стану вітчизняного страхового ринку.

Макроекономічні показники, що характеризують вітчизняний страховий ринок у порівнянні за світовим (табл.1), свідчать про його недостатню розвиненість, яка, на думку дисертанта, не відповідає потенціалу економічного розвитку нашої держави, її величині, кількості населення. Обсяг ринку за підсумками 2012 р. становить усього 3,10 млрд дол. США, що складає лише 0,07 % від світового страхового ринку, в т.ч. у секторі страхування життя (Life) – 0,01 %; частка страхових премій у ВВП України становить усього 2,05%, в той час як у світі цей показник дорівнює 6,6%, в країнах Західної Європи –7,9%, в країнах Центральної та Східної Європи – 2,6%; розмір страхової премії на душу населення  України  становить  усього  69,50 дол.   США, що майже у 10 разів менше, ніж в цілому у світі (661 дол. США), в 43 рази менше, ніж в країнах Західної Європи (2947,1 дол. США), в 4 рази менше, ніж у країнах.