ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовані завдання, а також розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи.

У першому розділі «Теоретико-концептуальні основи дослідження інвестиційного потенціалу грошових доходів домашніх господарств» досліджено сутність домогосподарств як одного з інституційних секторів економіки, розглянуто їх функції, надано кількісні параметри домогосподарств України та показано їх роль в інвестиційному процесі країни.

Розглянуто розвиток основних економічних теорій доходу та заощаджень. Відправною категорією дослідження інвестиційного потенціалу грошових доходів домогосподарств є «заощадження». Доведено, що мобілізація заощаджень домогосподарств є важливою умовою успішної діяльності фінансових посередників. Грошовий дохід домогосподарств, не використаний на споживання в поточному періоді, набуває три основні форми: депозити в комерційних банках, цінні папери, грошові кошти «на руках» у населення (в національній та іноземній валютах). Тобто заощадження розглядаються в розрізі складової частини доходу за поточний рік, яка не сплачується у вигляді податків, не витрачається на купівлю споживчих товарів, а спрямовується на придбання фінансових та нефінансових активів: банківських депозитів, страхових полісів, облігацій, акцій, нерухомості, основні виробничі засоби й оборотні активи, землі та ін.

Використання системного підходу до аналізу послідовності та взаємозв’язків процесів формування, використання доходів домогосподарств та їх трансформації в інвестиції на основі застосування методології системи національних рахунків дало можливість оцінити роль кожного з цих процесів у формуванні інвестиційного потенціалу доходів домогосподарств для більш ефективного регулювання інвестиційної діяльності сектору домогосподарств.

За даними Державної служби статистики України, величина валових заощаджень сектору домашніх господарств у 2011 році складала 123,8 млрд. грн. Частка валових заощаджень домогосподарств у загальному обсязі валових заощаджень усіх секторів економіки України у цьому році досягла 50,3% (для порівняння, цей показник у країнах-членах ОЕСР становив 50%). Такий рівень заощаджень домогосподарств є, на наш погляд, достатнім для забезпечення валового капіталоутворення як для інших секторів економіки, так і для самих домогосподарств (наприклад, купівля нерухомості). Але негативний аспект такого зростання полягає у тому, що нарощені заощадження не завжди трансформуються в інвестиції: так, валове нагромадження капіталу домогосподарств України зросло в 2010 році порівняно з 2009 роком на 63,7%, водночас валові заощадження домогосподарств – більше ніж удвічі (на 100,4%).

Розглянуто поняття «інвестиційний потенціал грошових доходів домогосподарств», визначено його економічну природу. Аналіз наукових публікацій дозволив розширити наукове визначення зазначеного поняття і розглядати його як сукупність нагромаджених заощаджень домогосподарств, які можуть бути капіталізовані через фінансовий ринок та ринок капітальних товарів, що дозволяє включити до складу інвестиційного портфелю не тільки фінансові активи (депозити, цінні папери та інші форми участі в капіталі), а і нефінансові активи, а саме: нерухомість, основні виробничі засоби й оборотні активи, землю та інші нефінансові активи через пряме інвестування, іпотеку та інші форми кредитування виходячи з того, що трансформація заощаджень домогосподарств в нефінансові активи, є додатковим стимулом для розвитку реального сектора економіки країни.

Доведено, що інвестиційний потенціал має двояку сутність: з одного боку, він є результатом ефективного використання потенційних можливостей домогосподарств, з іншого – фактором їх подальшого розвитку за рахунок здійснення інвестиційної діяльності. Інвестиційний потенціал домогосподарств є динамічною категорією, його формування, стан і ступінь використання значною мірою визначаються як ендогенними, так і екзогенними факторами впливу. Ендогенні фактори детерміновані рівнем розвитку й ефективності використання інших елементів загального потенціалу домогосподарств – фінансового, виробничого, інноваційно-інтелектуального, управлінського, трудового, інформаційного тощо. Власне, це й зумовлює доцільність розгляду інвестиційного потенціалу в тісному взаємозв’язку з вищеназваними, оскільки ігнорування останнього (тобто вивчення лише з позицій ресурсного підходу) означатиме розуміння інвестиційного потенціалу лише як сукупності фінансових ресурсів для здійснення інвестиційної діяльності. Під екзогенними чинниками слід розуміти сукупність чинників впливу на фінанси домогосподарств, викликаних зовнішніми причинами, зокрема кон’юнктурою товарних і фінансових ринків.

У другому розділі «Реалізація інвестиційного потенціалу грошових доходів домашніх господарств в Україні» досліджено особливості формування заощаджень домогосподарств як джерела інвестування національної економіки України, проаналізовано структуру та динаміку грошових доходів вітчизняних домогосподарств, оцінено їх потенціал. Крім того, розроблено механізм використання заощаджень домашніх господарств через трансформацію цих заощаджень в інвестиції (рис. 1).

Детально проаналізовано джерела доходів домогосподарств, зокрема особливості їх розподілу. Статистичні дані свідчать про значну нерівномірність розподілу доходів населення України, зумовлену передусім труднощами економічного характеру, з якими доводиться стикатися країні сьогодні, загальним низьким рівнем життя основної частини населення. Незважаючи на реалізацію певних заходів щодо підвищення доходів населення в 2010–2011 рр., зменшення нерівності розподілу загальних доходів населення практично не відбулося. Коефіцієнт концентрації Джині, розрахований з використанням критерію диференціації грошових доходів, становив у 2011 р. 0,253 проти 0,264 у 2010 р, тобто скоротився лише на 4,2 %.

Підвищення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та державних соціальних допомог відповідно вплинули на збільшення середньомісячних загальних доходів населення, але не сприяли скороченню диференціації населення за рівнем добробуту. Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило у І півріччі 2011 р. 5,3 рази (у І півріччі 2010 р. – 5,7 рази), у т.ч. серед міського населення – 5,4 рази (5,8 рази), серед сільського – 4,6 рази (4,8 рази).

За даними 2011 р., бідними були 38% сільських домогосподарств, 22% міських, 33% домогосподарств з дітьми (у т. ч. 25% домогосподарств з дітьми, де всі дорослі працюють), 36% домогосподарств без дітей, у складі яких був хоча б один безробітний, 21% домогосподарств, які складаються лише з осіб пенсійного віку, 15% домогосподарств, які складаються з осіб лише працездатного віку.