ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету, основні завдання, визначено предмет і об’єкт дисертації, схарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну, показано практичне значення отриманих автором результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.

У розділі 1 «Теоретичні засади формування інфраструктури ринку цінних паперів» узагальнено еволюцію теоретичних підходів дослідження інфраструктури, розкрито її економічну природу, висвітлено фундаментальні основі формування інфраструктури ринку цінних паперів, обґрунтовано методику її аналізу у форматі критеріїв ЄС.

Проведений автором аналіз показав, що методологія дослідження інфраструктури еволюціонізує у межах двох ключових парадигм: технологічної, що розглядає її через призму виробничих функцій та взаємозв’язків під час здійснення організаційно-правового, інформаційного та наукового забезпечення економічної діяльності; інституціональної, що розглядає інфраструктуру як інститут, організацію чи мережу контрактів, які обслуговують ринок та виконують функції забезпечення його стабільного функціонування. Загалом інфраструктура ринку в економіці виконує цільову, забезпечувальну, регулюючу та інтеграційну функції.

Показано, що однією з рис інфраструктури є те, що вона потребує не лише суспільного регулювання, але й економічного втручання, тому уряди більшості країн почали активно інвестувати в інфраструктурні галузі у процесі сервісної диверсифікації. При цьому виявлено переваги функціонування інфраструктурних галузей порівняно з промисловими, оскільки інвестиції в інфраструктуру дають можливість отримати потрійний ефект: 1) скорочення витрат обігу; 2) прирощення капіталу; 3) активізації зовнішньої торгівлі.

Під інфраструктурою ринку цінних паперів у роботі розуміється структурована сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих інститутів, механізмів та інструментів, що забезпечують емісію цінних паперів, інформаційно-аналітичний супровід прийняття інвестиційних рішень, перехід прав власності на цінні папери між суб’єктами ринку та їх регулювання в умовах ідентифікованих ризиків. У структурному плані виділено такі види інфраструктур: регуляторну (включає регулювання банків, ринків цінних паперів та фінансових послуг, саморегулівних організацій та спілок, професійних учасників ринку, емітентів та інвесторів); торговельну (фондові біржі, автоматизовані торговельні системи, брокерські/дилерські системи, торговці цінними паперами, позабіржовий ринок); обліково-розрахункову (депозитарії, зберігачі, реєстратори, Національний банк України та комерційні банки, клірингові установи, центральні контрагенти, розрахункові банки та системи); інформаційно-комунікаційну (телекомунікації, зв'язок, Інтернет, програмне забезпечення); інформаційно-кадрову (системи розкриття інформації, рейтингові агентства, аудиторські компанії, ринок інвестиційного консалтингу, інформаційні та аналітичні агентства та компанії, науково-дослідницькі організації, організації методичного забезпечення, навчальні заклади).

У роботі наголошено, що на сьогодні ще не склалася система індикаторів, які могли б адекватно відображати сучасний стан та глибину інтеграції інфраструктури ринку цінних паперів. Як правило, використовуються абсолютні та відносні показники: ринку державних облігацій, ринку корпоративних облігацій, ринку акцій. Автором ідентифіковані основні види трансакційних витрат на РЦП, а саме: явні витрати (брокерська комісія, ринкові платежі, витрати на кліринги та розрахунки, податки, збори та мита) та неявні витрати (різниця цін попиту та пропозиції, вплив ринку, операційні витрати, витрати ринкових часових можливостей, витрати втрачених торговельних можливостей). Основні показники для проведення порівнянь трансакційних витрат на РЦП можуть бути класифіковані у такі групи, як: показники, що можуть бути отримані до торгів, упродовж та після торговельного дня. Показово, що в ЄС почали застосовувати методологію моніторингу цін, витрат та обсягів торгівлі та післяторговельної діяльності, що має надати достовірні дані для аналізу та вдосконалення політики в цій сфері. Результати аналізу даних групуються за європейськими фінансовими центрами – основними (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, та Великобританія), другорядними (Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Польща та Швеція) та іншими (Австрія, Чеська Республіка, Данія, Греція, Ірландія, Португалія).

На основі розкриття інфраструктурних особливостей етапів торговельної та післяторговельної діяльності були обґрунтовані основні показники проведення порівнянь трансакційних витрат на ринку цінних паперів. У роботі ідентифікована загальна модель ланцюжка вартостей діяльності, що пов’язана з обігом цінних паперів, показані канали транскордонної торгівлі цінними паперами, а також окреслені їхні особливості в процесі дослідження інфраструктури ринку цінних паперів.

Розділ 2 «Комплексний аналіз інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу» присвячено дослідженню закономірностей та особливостей формування інфраструктури європейського ринку цінних паперів, визначенню й характеристиці механізмів та інструментів її функціонування, оцінюванню умов та факторів розвитку інтеграції у цій сфері з використанням економетричного аналізу.

Європейський Союз пройшов тривалий шлях усунення національних обмежень в процесі формування спільного ринку. Бар'єри на шляхах руху капіталів між європейськими ринками цінних паперів значною мірою були подолані завдяки реалізації кодексів ОЕСР щодо вільного руху капіталу (1980-і роки) та директив ЄС щодо інвестиційних послуг (1990-і роки). Принципово важливим став Єдиний Європейський Акт (1986 р.), який наділив Єврокомісію значними повноваженнями щодо ініціювання, розроблення та реалізації спільних політик забезпечення єдиного ринку фінансових послуг. Було встановлено етапи консолідації інфраструктури ринку цінних паперів ЄС: горизонтальна консолідація національних ринків, фондових бірж та розрахунково-клірингових систем; вертикальна консолідація на національному рівні, у результаті чого були створені монопольні організації для виконання окремих функцій; транскордонні горизонтальні злиття, насамперед у сегменті фондових бірж; створення наднаціональних ринків, які охоплюють увесь комплекс етапів реалізації угод із цінними паперами.

У роботі акцентовано увагу на двох, на думку автора, ключових факторах динамізації розвитку інфраструктури ринку цінних паперів ЄС: широке впровадження інформаційно-комп’ютерних технологій; перехід більшості інституцій інфраструктури ринку цінних паперів у комерційний статус.

У періодизації розвитку інфраструктури ринку цінних паперів ЄС з точки зору регулювання виокремлено передінтеграційний, інтеграційний в межах ЄЕС та коінтеграційний в межах Європейського Союзу етапи. Хоча окремі елементи інфраструктури ринку цінних паперів ЄС можуть мати певні відмінності щодо періодизації їх розвитку, у цілому запропоновані етапи характеризують євроінтеграційну логіку в цій сфері.

Дослідження дало можливість виокремити дві основні моделі транскордонної інтеграції інфраструктури ринку цінних паперів ЄС, а саме: модель об’єднання національних інфраструктур країн Європейського Союзу загальними платіжно-розрахунковими платформами, спільними технічними та нормативно-правовими стандартами і модель розвитку інфраструктури шляхом активізації ринкових злиття і поглинань та створення корпоративних альянсів. Висвітлено процеси інтеграції крупних операторів інфраструктурних послуг шляхом злиття і поглинань та інтеграції великомасштабних інформатизованих платіжних систем, яка відбувалася у три етапи: 1) TARGET (1999 р.) з поєднанням у єдину мережу систем гуртових міжбанківських розрахунків у режимі реального часу для країн Євросистеми; 2) TARGET-2-CASH (2007 р.) із створенням єдиної спільної платформи грошових розрахунків у межах Євросистеми; 3) TARGET-2-SECURITIES із створенням єдиної загальної платформи для торгівлі цінними паперами в ЄС з 2014 року. Показано, що запровадження системи TARGET дало змогу значно підвищити зручність та оперативність фінансових трансакцій, сприяло суттєвому зростанню їхніх обсягів, кількості та надійності, а заплановані заходи сприятимуть формуванню якісно нового європейського інфраструктурного середовища. При цьому важливою характерною особливістю є те, що розвиток інфраструктури ринку цінних паперів ЄС відбувається в умовах інтенсивного співробітництва всіх зацікавлених сторін, зокрема регуляторів відповідних ринків, насамперед Європейської системи центральних банків та Європейської організації з цінних паперів і ринків.

У роботі обґрунтовано та перевірено на фактичних даних методику економетричного моделювання процесів β та σ конвергенції інфраструктури ринку цінних паперів на прикладі такого показника, як середній розмір угод із цінними паперами, що укладаються на фондових біржах ЄС. Виявлено, що Лондонська фондова біржа, Нью-Йоркська фондова біржа Євронекст та Німецька біржа досягли найвищого ступеня інтегрованості між собою (табл. 1).