УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ РИЗИКОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАШИНОБУДУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів та описані форми їх апробації і використання.

У першому розділі дисертаційної роботи „Теоретико-методичні аспекти управління економічним ризиком на машинобудівних підприємствах” проведено теоретичний аналіз сутності категорії „економічний ризик”, доповнено класифікацію ризиків, розроблено класифікацію ризиків машинобудівних підприємств залежно від середовища виникнення, дістали подальшого розвитку методичний підхід до аналізу і оцінки економічного ризику та трактування категорії „стратегія управління ризиком”.

В умовах політичної та економічної нестабільності міра ризику значно зростає. Питання управління економічним ризиком є особливо актуальним для машинобудівних підприємств в Україні, оскільки більшість з них зазнають значних збитків та втрат внаслідок впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Огляд літературних джерел показав, що досить часто такі поняття як „економічний ризик”, „підприємницький ризик” та „господарський ризик” вживаються як взаємозамінні, що зумовлює необхідність розмежування їх сутності. Нами доведено, що основною відмінністю, між цими трьома термінами є суб’єкти того чи іншого виду ризику. Економічний ризик визначено як суб’єктивно-об’єктивне явище, що пов’язане з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору усіма економічними суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, результатом якого є відхилення від мети, понесення надмірних втрат чи отримання додаткових можливостей. Тобто, на відмінну від існуючих підходів, що визначають економічний ризик як такий, якого у своїй діяльності зазнають підприємства або інші господарюючі суб’єкти, на нашу думку, економічні ризики слід розглядати як такі, яких зазнають усі економічні суб’єкти, такі як домогосподарства, держава, міжнародне оточення (а не тільки підприємства чи інші господарські суб’єкти). Відповідно до цього підходу господарський ризик було визначено як  ризик, якого зазнає господарюючий суб’єкт в процесі здійснення комерційної та некомерційної господарської діяльності; а підприємницький ризик – як ризик, якого зазнає підприємство в процесі виробництва та реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.  В результаті, економічний ризик машинобудівного підприємства визначено як  суб’єктивно-об’єктивне явище, що пов’язане з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору  машинобудівним підприємством в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання виготовлених ним товарів і послуг, результатом якого є відхилення від мети, понесення надмірних втрат чи отримання додаткових можливостей.

 Проаналізувавши існуючі підходи до класифікації ризиків у дисертаційній роботі було виявлено нові класифікаційні ознаки, а саме „залежно від рівня втрат” та „за можливим виграшем”; а також здійснено поділ всіх класифікаційних ознак на три групи: по-перше, залежно від джерел виникнення (по відношенню до підприємства; за масштабами); по-друге, залежно від наслідків (залежно від рівня втрат, за можливим виграшем; за співвідношенням втрат і виграшу); по-третє, залежно від характеру самого ризику (залежно від тривалості дії; за ступенем обґрунтованості; залежно від часу прийняття рішень; залежно від керованості; залежно від ситуації). При визначенні видів ризику залежно від наслідків, крім рівня можливих втрат і можливого виграшу обґрунтовано необхідність враховувати також ймовірність їх виникнення. В результаті було побудовано матрицю  співвідношення величини можливих втрат і виграшу та ймовірності їх виникнення (табл.1).