ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретико-методичні основи формування інвестиційного потенціалу місцевих бюджетів» досліджено економічний зміст та роль місцевих бюджетів у системі формування і використання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування; проаналізовано та узагальнено підходи до тлумачення інвестиційного потенціалу, обґрунтовано поняття «інвестиційний потенціал місцевих бюджетів»; досліджено вплив інвестиційної політики держави на реалізацію інвестиційного потенціалу місцевих бюджетів.

На основі дослідження теоретичних поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців на сутність місцевих бюджетів, виокремлено основні аспекти їх змістовного наповнення, а саме: місцеві бюджети є економічною категорією, яка відображає грошові відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою формування та використання фонду бюджетних ресурсів органів місцевого самоврядування для забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.

Місцеві бюджети є сферою економічних та фінансових відносин; фондом фінансових ресурсів, планом формування і використання фінансових ресурсів, балансовим розрахунком доходів і витрат тобто фінансовою базою органів місцевого самоврядування. За таких причин їх варто розглядати як правовий акт, організаційну форму мобілізації доходів та здійснення витрат органами місцевого самоврядування; фінансову категорію, ґрунтовану на системі фінансових відносин.

Запропоновано критерії віднесення окремих загальнодержавних і місцевих податків до загального фонду і бюджету розвитку місцевих бюджетів. Потрібним є закріплення за бюджетами органів місцевого самоврядування (за винятком бюджетів міст Києва і Севастополя) податку з доходів фізичних осіб у розмірі не менше 80% сукупних надходжень від нього. Решта 20% має закріплюватися у різних співвідношеннях за регіональними бюджетами – районними й обласними.

Для бюджетів органів місцевого самоврядування надходження від податку з доходів фізичних осіб логічно розподілити між загальним фондом і бюджетом розвитку, тобто між поточними й інвестиційними видатками за співвідношенням відповідно 50 і 30%.

Стосовно податку на прибуток підприємств доцільно, у межах 50% відповідних надходжень зараховувати до доходів місцевих бюджетів з наступним розподілом їх між бюджетами органів місцевого самоврядування і регіональними бюджетами у співвідношенні відповідно 40 і 10%. У бюджетах органів місцевого самоврядування подальший розподіл надходжень від податку з прибутку підприємств доцільно здійснювати за співвідношенням відповідно 20 і 20% між загальним фондом і бюджетом розвитку.

Зміни схеми розподілу між місцевими бюджетами різних рівнів мають бути запроваджені і щодо плати за землю – лише 20% відповідних надходжень закріплювати за регіональними бюджетами, решту ж 80% – спрямовувати до бюджетів органів місцевого самоврядування з наступним розподілом їх рівними частинами до загального фонду і бюджету розвитку. Такий підхід є доцільним для акумулювання коштів місцевих громад на забезпечення відтворювальних процесів їх економічного розвитку.

Вивчення наукових здобутків дало змогу виділити кількісний та якісний підходи до з’ясування економічного змісту інвестиційного потенціалу місцевих бюджетів, який запропоновано розглядати за двома аспектами: 1) як сукупність інвестиційних ресурсів, які перебувають у розпорядженні місцевих органів самоврядування; 2) як інвестиційну спроможність місцевих бюджетів щодо здійснення інвестиційних видатків.

На основі узагальнення визначень фахівцями економічного й інвестиційного потенціалу, у роботі запропоновано розглядати інвестиційний потенціал місцевих бюджетів як їх фінансові можливості забезпечити інвестиційну діяльність органів місцевого самоврядування, що характеризується обсягом та ефективністю використання ресурсів місцевих бюджетів інвестиційного спрямування.

Досліджено сутність бюджетних інвестицій і співвідношення їх із капітальними видатками на основі аналізу інвестиційної складової місцевого бюджету, що передбачає наявність місцевого бюджету розвитку. Він є складовою (капітальною) частиною спеціального фонду місцевого бюджету, в якому зосереджені ресурси, призначені для фінансування інвестиційних проектів і програм соціально-економічного розвитку регіону та які забезпечують фінансування видатків капітального характеру.

Розглянуто вплив регіональної інвестиційної політики на реалізацію інвестиційного потенціалу місцевих бюджетів. Встановлено, що інвестиційна стратегія на регіональному рівні має базуватися на визначенні її чітких інвестиційних пріоритетів. Їх вибір має здійснюватися за критерієм очікуваного ефекту від інвестування з метою підвищення загального рівня інвестиційної привабливості регіону для надходження приватних інвестицій в окремі галузі та реалізації регіональних інвестиційних проектів. Формування інвестиційної стратегії території потребує розробки інвестиційних карт та паспортів.

Визначено, що формування та використання бюджетних інвестиційних ресурсів у загальній системі джерел фінансового забезпечення реалізації інвестиційної стратегії регіону має здійснюватися відповідно до стратегії її соціально-економічного розвитку. Остання має включати два основних елементи – фазу формування і фазу реалізації.

Інвестиційна політика впливає на фазу формування та реалізації стратегії розвитку регіону. На стадії формування мають бути враховані потреби місцевих громад, чинники та можливості економічного розвитку. Різниця між фазами полягатиме лише в характері прояву цих елементів.

Схема інвестиційної політики на регіональному рівні наведена на рис. 1.

У першій фазі – формування стратегії розвитку регіону – складова «потреби місцевих громад» є визначальною для розрахунку кількісних й якісних параметрів – рівня інфраструктурного облаштування території, доступу до диверсифікованої структури товарів і послуг, що мають бути забезпечені у процесі реалізації згаданої стратегії. У процесі реалізації стратегії розвитку регіону, у другій фазі, внаслідок об’єктивних змін у структурі потреб і трансформації демографічної структури населення, змін у структурі доходів тощо має відбуватись коригування стратегії відповідно до вектору зміни потреб населення.

Стосовно другої складової – «чинників економічного розвитку» (мікро- і макросередовище)». У першій фазі має здійснюватися оцінювання можливість реалізації стратегії розвитку регіону за результатами системного аналізу мікро- і макросередовища, а також виявлення так званих “точок зростання”, спроможних забезпечити мультиплікативний ефект щодо збалансованого розвитку підсистем господарського комплексу території. У другій же фазі має відбуватись коригування стратегії розвитку регіону, насамперед щодо пріоритетів відповідно до мінливих умов середовища, в якому згадана стратегія реалізується.