ІНДИВІДУАЛЬНО-ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗУБОЩЕЛЕПНОЮ АНОМАЛІЄЮ, ЇХ ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ТА КОРЕКЦІЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, окреслено сутність проблеми та стан її вивчення, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання дослідження, теоретико-методологічну основу, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі –  Психологічні особливості прояву, профілактики та прогнозів лікування захворювання «зубощелепна аномалія у пацієнтів – аналізуються загальні поняття, характеризуються особливості психологічної природи, проявів та наслідків переживань, пов’язаних із зубощелепною аномалією, особливий акцент здійснюється саме на індивідуально-типологічних особливостях пацієнтів.

Проблема хвороби «зубощелепна аномалія» є соціально значущою проблемою і потребує спільних зусиль ортодонтів, стоматологів усіх спеціальностей, педіатрів, дитячих психологів, невропатологів та інших спеціалістів.

Реабілітація пацієнтів з хворобою ЗЩА – це вирішення основного питання ортодонтії, стоматології – досягнення кінцевого результату медичної допомоги: оздоровлення хворої людини, а не тільки відновлення морфології та функції зубощелепної системи. Варто відзначити актуальність саме психологічних аспектів ортодонтії та стоматології.

У контексті розглядуваної проблеми варто відзначити, що поняття «індивідуальність», «індивідуальні відмінності», «індивідуально-типологічні особливості» трактуються неоднозначно. Аналіз підходів до проблеми індивідуальних особливостей дозволив виділити три групи досліджень. Предметом першої є вивчення психофізіологічних властивостей, що виявляють істотний вплив на життя людини. Друга група – дослідження, пов'язані з вивченням психічних властивостей пацієнтів, котрі страждають на зубощелепну аномалію. Роботи, що поєднують вивчення психофізіологічних і психічних властивостей пацієнтів із зубощелепною аномалією, склали третю групу.

Відзначена відсутність загальноприйнятого визначення терміна «індивідуально-типологічні особливості» як одного з найбільш часто вживаних для характеристики індивідуальних відмінностей. У літературі «індивідуально-типологічні особливості» співвідносяться з поняттями «індивідуальні особливості», «індивідуально-психологічні особливості», «типологічні особливості» й ін. Ці поняття мають на увазі різну широту прояву особливостей людини (загальне, одиничне, часткове). У роботі подане таке визначення поняття індивідуально-типологічні особливості – індивідні характеристики індивідуальності, що формуються на основі природних властивостей, відображають загальне, особливе й одиничне в людині й мають різну міру представленості; неповторність, яка визначає унікальність кожної конкретної людини і її приналежність до певного типу людей.

До складу індивідуально-типологічних особливостей дослідники включають різні психологічні характеристики: властивості нервової системи, типи темпераменту, психодинамічні особливості, міжпівкульову функціональну асиметрію мозку й ін. Встановлено, що кількісний склад індивідуальних властивостей людини однаковий, люди різняться лише за їх виразністю, яка може змінюватися протягом життя. У якості індивідуально-типологічних особливостей у роботі розглядаються відносно стійкі індивідуальні характеристики, пов'язані з базовими (первинними), генетично обумовленими психофізіологічними властивостями (із властивостями нервової системи): психодинамічними (екстраверсія/інтроверсія, емоційна стійкість/емоційна нестійкість) і білатеральними (міжпівкульова функціональна асиметрія мозку) особливостями.

Розкриття індивідуально-типологічних властивостей особистості дозволяє виявити існування різних типів самоставлення й ставлення до хвороби у пацієнтів із ЗЩА й різноманітні зв'язки між ними. Порівняльний аналіз типів дозволяє простежити різні форми прояву закономірності, межі (границі) її дії. Це, у свою чергу, дозволяє розробити конкретні практичні рекомендації з різних підстав, а, отже, стає можливою організація діяльності особистості із врахуванням її індивідуальних особливостей (К. Абульханова -Славська).

 У дослідженнях індивідуально-типологічних особливостей пацієнтів із стоматологічними проблемами варто відзначити таке. Стоматологічна допомога посідає друге місце після терапевтичної за кількістю відвідувань, але перше за психонегативним сприйняттям методів лікування (О. Бізяєв, Г. Незнамов). Захворюваннями зубощелепної системи страждають 93 % населення Землі (Всесвітня Організація Охорони здоров'я, 2001), тому практично кожній людині протягом життя доводиться пережити неприємні відчуття, пов'язані з відвідуванням стоматолога. Як правило, вони залишаються в пам'яті на все життя, викликаючи негативні емоції й острах. Понад 84 % пацієнтів під час стоматологічного прийому переживають виражену психоемоційну напругу, яка супроводжується вегетативними порушеннями, що вимагає корекції (О. Бізяєв, С. Рабінович). Більшість стоматологічних втручань (99 %) проводиться амбулаторно у свідомому стані пацієнта (С. Рабінович). Під час проведення маніпуляцій із застосуванням місцевого знеболювання важливе значення має оцінка й корекція психоемоційного стану пацієнта. Відомо, що пацієнти, які бояться анестезії або стоматологічного втручання, гірше переносять біль і його буває важче здолати (А. Вейн, М. Авруцький, Т. Вороніна, О Котаєв, О. Бабаянц). Умови, необхідні для проведення амбулаторних стоматологічних втручань, забезпечуються премедикацією, сучасними методами якої є седація й аналгоседація. При цьому серед основних вимог до премедикації виділяють такі, як: створення оптимального психоемоційного стану, підвищення порогу чутливості й корекція несприятливих ефектів з боку вегетативної нервової системи (О. Вальдман, Ю. Александровський, Ф. Яничак, Д. Девіс).

У пацієнтів з різними індивідуально-типологічними рисами особистості вплив стресу перед стоматологічним втручанням виражається в наступному: у пацієнтів із домінуванням астенічних рис особистості, зазвичай, – у зниженні активності, а в осіб з переважним стенічним радикалом – у підвищенні тривожності й значних змінах функцій серцево-судинної й вегетативної нервової систем.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, варто відзначити, що у вітчизняній літературі майже не відображені психологічні аспекти довготривалого та складного стоматологічного лікування, тому що необхідність в ньому залежить від дієвості соціальних програм та підтримки розвитку стоматологічних послуг на рівні держави.

Індивідуально-типологічні особливості пацієнтів із зубощелепною аномалією розглядаються й з погляду психологічної практики. Так, психологічні властивості особистості, з одного боку, а акцентуації – з іншого дозволяють побудувати цілісний (хоча й далеко не повний) психологічний портрет конкретного пацієнта, що містить як функціональні (тип), так і дисфункціональні (акцентуації) сторони його особистості. Даний портрет містить первісні установочні дані для оцінки можливостей людини до адаптації й самореалізації, указує конкретні шляхи й способи збереження й зміцнення психічного здоров'я особистості – пацієнта із зубощелепною аномалією.

У другому розділі – Виявлення особливостей прояву індивідуально-типологічних властивостей у пацієнтів із ЗЩА – обґрунтовано специфіку організації емпіричної частини дослідження, представлено методичний апарат, умови проведення та психологічний аналіз результатів дослідження.

Експериментальне дослідження відбувалось у 2008-2011 роках. Комплексне обстеження проведено на 1037 пацієнтах з хворобою «зубощелепна аномалія». У багатопрофільному дослідженні (психологічне, клінічне, генетичне, біологічне) брали участь 875 пацієнтів із ЗЩА у віці від 6 до 30 років, а також у дослідженні використовувались експериментальні дані 162 дітей у віці від 1,5 до 5 років.

Дослідження проводилося у три етапи. На першому етапі визначалась залежність специфіки прояву зубощелепної аномалії від статі, виду прикусу, місця проживання, від динаміки стоматологічного лікування. На другому етапі вивчалися ціннісне ставлення та ціннісні орієнтації пацієнтів із ЗЩА. На третьому етапі виявлялися індивідуально-типологічні особливості пацієнтів із ЗЩА.

Перший етап дослідження. Було використано комплекс психодіагностичних методик: 1.  «Самооцінка» (за модифікацією Дембо-Рубінштейн); 2. «Стоматологічна самооцінка» (В. Куроєдова, К. Сєдих; 3. Колірний тест самоставлення (КТС) (В. Столін); 4. Опитувальник «Ставлення до ортодонтичного лікування» (В. Куроєдова, К. Сєдих).

Сімейно-генетичні дослідження проведені на 180 пацієнтах від 6 до 18 років, що звернулися в стоматологію з приводу лікування різних порушень прикусу, і на 360 родичах пробанда. Всього у генетичному аналізі брали участь 540 осіб. Нами було застосовано опитування найближчих родичів пробанда.

Розподіл пробандів за патологією прикусу був таким: І клас за Енглем – 58 особи, II клас – 44 особи, III клас – 18 осіб; звуження щелеп – 45 пацієнтів, відкритий прикус – 9 осіб, косий прикус – 6 осіб.

Для вирішення завдань біологічної частини досліджень було проведене визначення біопотенціалу клітинного ядра, як цитобіофізичного показника біологічного віку людини, на 750 пацієнтах віком від 6 до 30 років. Хворі з ЗЩА І, II, і III класів за Енглем склали 550 осіб, 200 здорових увійшли до контрольної групи.

Було проведено багатосторонній аналіз стоматологічної самооцінки у 245 пацієнтів від 6 до 30 років з різними видами ЗЩА (І, II, і III класами за Енглем), в залежності від віку, статі, місця проживання, ставлення до лікування у стоматолога, ставлення до ортодонтичного синдрому, змін у процесі ортодонтичного лікування. Вивчались психологічні властивості особистості із зубощелепною аномалією та її міжособистісні стосунки.

З аномалями положення окремих зубів (І кл. за Енглем) були 129 пацієнтів, 58 хворих з прогнатією (II кл. за Енглем) і 71 особа з прогенією (III кл.).

У процесі використання методик: «Самооцінка» ‑ визначалася специфіка гармонійності розвитку особистості; «Стоматологічна самооцінка» – суб'єктивна оцінка ЗЩА. Застосування колірного тесту самоставлення (КТС) дозволило вивчати особливості самооцінки і міжособистісні стосунки пацієнтів; опитувальника «Ставлення до ортодонтичного лікування» – когнітивну складову самооцінки.