НАРУШЕНИЯ ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ СФЕРЫ У БОЛЬНЫХ С ВОСПАЛИТЕЛЬНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ МЯГКИХ ТКАНЕЙ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ОБЛАСТИ И ИХ ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ КОРРЕКЦИЯ)

Краткое содержание

Основний зміст

Дизайн дослідження й характеристика обстежених. Для досягнення поставленої мети, з дотриманням принципів біоетики й деонтології на базі Харківського міського центру щелепно-лицьової й реконструктивної хірургії Харківської міської клінічної лікарні швидкої й невідкладної медичної допомоги ім. проф. А.І. Мещанінова було проведено комплексне обстеження 166 хворих із запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицьової області обох статей, у віці 18-55 років. З них 85 – хворі з флегмонами, локалізованими в одній анатомічній області (легкого ступеня важкості), 81 – хворі з флегмонами, локалізованими у двох і більше анатомічних областях (середнього ступеня важкості).

Важко хворі з флегмонами м'яких тканин дна порожнини рота, шиї, половини лиця, а також поєднанням флегмон скроневої області з підскроневою й крило піднебінною ямками в дослідження включені не були.

Основну групу склали 106 хворих, які отримували разом із традиційним плановим хірургічним лікуванням, психологічну корекцію.

Групу порівняння – 60 хворих, які одержували планове хірургічне стоматологічне лікування.

Методи дослідження. У роботі були використані наступні методи обстеження: стоматологічний – стоматологічне обстеження; анамнестичний; психодіагностичний з використанням скороченого багатофакторного опитувальника особистості (СБОО) (В.П. Зайцев, 1981), опитувальника нервово-психічної напруги (Т.А. Немчин, 1984), клінічних шкал тривоги й депресії Гамільтона (M. Hamіlton, 1967), адаптованих до МКХ-10 (Г.П. Пантелєєва, 1988), шкали ситуативної й особистісної тривожності  Ч.Д. Спілбергера (в адаптації Ю.Л. Ханина, 1981), опитувальника «Тип відношення до хвороби» (В.Д. Менделевич, 2005). Методи математичної статистики – результати представлені у вигляді середнього значення ± похибка репрезентативності при рівні вірогідності р<0,05.

Результати дослідження. Хворим із флегмонами, локалізованими в одній анатомічній області (легкого ступеня важкості), притаманними були скарги на знижений фон настрою (79,5±2,8% обстежених), пригніченість (46,2±3,4%), плаксивість (37,4±3,3%), почуття суму й туги (39,5±3,3% опитаних), почуття тривоги, постійного внутрішнього напруження (44,6±3,4%), небажання спілкуватися (42,3±3,4%), труднощі в адаптації до знаходження в стаціонарі (39,2±3,3%), погану переносимість шуму і яскравого світла (35,6±3,3%), парестезії (33,1±3,2%), порушення циклу сон-неспання (76,2±2,9%), загальну слабкість, млявість і швидку стомлюваність (56,2±1,4%). У 64,7±3,3% обстежених виникають стани розгубленості.

Для хворих із флегмонами, локалізованими у двох і більше анатомічних областях (середнього ступеня важкості), виявилось характерним знижений фон настрою (76,2±5,4%) з почуттям туги й безнадійності (46,3±3,4%), втрата інтересу до навколишніх подій (38,4±2,1%), виражене зниження загальної активності й підвищена стомлюваність навіть при незначному навантаженні (67,2±5,4%), зниження здатності до зосередження (30,2±3,1%), присутність об'єктивних ознак психомоторної загальмованості (41,2±3,4%), у висловленнях пацієнтів чітко звучали тривожні побоювання щодо можливих невдач у лікуванні, відчуття напруженості, скутості, збудженості, наявність нав'язливих думок про характер свого захворювання (56,2±4,4%). Нав'язливі думки підсилювалися у вечірній і нічний час, що перешкоджає засипанню. Крім того, порушення сну характеризувалися кошмарними сновидіннями, переривчастим сном, раннім пробудженням з неможливістю заснути.

У всіх пацієнтів виявлялася астенічна симптоматика, що проявлялася загальною слабкістю, нездужанням, швидкою стомлюваністю, труднощами при зосередженні, низькою продуктивністю розумової й фізичної праці (рис. 1).

На основі отриманих у ході роботи даних, були виділені наступні варіанти емоційних розладів в обстежених хворих: тривожно-депресивний, тривожно-іпохондричний, астено-депресивний, депресивно-іпохондричний, депресивно-апатичний і дисфоричний