НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВИЩИХ ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ У ЖІНОК, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА ГАЛЮЦИНАТОРНО-МАЯЧНІ РОЗЛАДИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, ступінь
її розробки, визначаються об’єкт і предмет дослідження, мета і завдання, методологічні та методичні підходи, розкривається наукова новизна, теоретична
та практична значущість роботи, наводяться дані про апробацію даних дисертаційного дослідження та впровадження їх у практику.

У першому розділі «Теоретичний підхід до вивчення порушень вищих психічних функцій, які виявлені шляхом нейропсихологічного дослідження пізнавальної діяльності хворих на шизофренію» на основі аналізу досліджень останніх років визначено роль нейропсихологічного обстеження поряд
із патопсихологічним у розумінні шизофренії, висвітлено сучасні підходи
до нейропсихологічного аналізу та з’ясовано його можливості у психопатологічній діагностиці.

В останні роки у зв’язку з накопиченням досвіду з клініко-психологічної діагностики шизофренії (Алфімова М.В., Бурлачук Л.Ф., Вербенко В.А.,
Вербенко М.В., Вільянов В.Б., Ганзін І.В., Уварова Л.Г., Трубніков В.І. та інші) значно посилився інтерес до практичних можливостей нейропсихологічних методик для більш об’єктивного визначення стану пацієнтів з метою подальшої реабілітації хворих на шизофренію.

Вассерман вважає, що результативність таких досліджень може бути підвищена за рахунок застосування синдромного аналізу. Це дозволяє доповнити існуючі дані про характер мозкових порушень, що лежать в основі шизофренічного дефекту. На теперішній час накопичені дані про аномалії функціонування головного мозку у хворих на шизофренію, які виявлені за допомогою нейропсихологічних методик (Поляков Ю.Ф., Бажин Є.Ф., Столяров Г.В., Блєднова О.Ф., Ус З.Г., Ткаченко С.В., Бочаров А.В., Корен Д., Сейдман Л., Харрісон Р., Голдштейн Дж., Гудман Дж., Ранд Б. та інші).

Визначення нейропсихологічних порушень вищих психічних функцій
у хворих на шизофренію дає змогу використовувати теоретичні знання на практиці
в диференційній діагностиці з метою більш точного оцінювання стану хворих.

Аналіз робіт дозволив оцінити значущість застосування нейропсихологічних методик у діагностиці шизофренії. В дисертаційному дослідженні описані можливі результати тестування та відповідні порушення функціонування головного мозку. Однак, на даному етапі залишаються мало описаними відмінності нейропсихологічних порушень при різних формах шизофренії, на різних етапах протікання захворювання.

Таким чином, знання про порушення функціонування головного мозку при шизофренії необхідно доповнити глибоким дослідженням структури порушень, міри їх прояву та динаміки в залежності від типу протікання захворювання.

У другому розділі «Методика та організація дослідження порушень вищих психічних функцій хворих на шизофренію» обґрунтовано методики, за допомогою яких стало можливим розв’язання поставлених завдань, наведено статистичні методи обробки емпіричного матеріалу, подано соціально-демографічні і клінічні відомості про групи хворих та контрольну групу.

Дослідження виконано на базі клінічного відділення Київської міської психоневрологічної лікарні № 1 протягом 2006-2012 років. Обстежено 100 жінок
у віці від 17 до 40,5 років (в середньому за вибіркою – близько 32,5 років; освітній рівень: з вищою освітою – 40 %, з незакінченою вищою – 15 %, з середньою фаховою – 20 %, із незакінченою середньо-спеціальною – 5 %, із середньою – 20 %), які хворіють на шизофренію від 1,5 до 10 років. Нозологічна кваліфікація проводилась відповідно з критеріями МКХ-10. Для обстеження були обрані хворі
з діагнозом Ф 20.0 – «Шизофренія, параноїдна форма, безперервно-прогредієнтний тип», в клінічній картині яких домінували галюцинаторно-маячні розлади.
На момент обстеження всі хворі отримували нейролептичну терапію.

Контрольну групу склали 50 психічно здорових досліджуваних також жіночої статі. Їх середній вік складав 27,5 років (від 15 до 39 років); освітній рівень: з вищою освітою – 43,75 %, з незакінченою вищою – 18,75 %, з середньою фаховою – 25 %,
із незакінченою середньою – 12,5 %.

Значущих розбіжностей за факторами віку, рівня освіти між групою хворих та групою здорових досліджуваних не було, що зробило можливим коректне порівняння даних, отриманих у досліджуваних різних груп.

Відповідно до задач дослідження було застосовано нейропсихологічні методики, спрямовані на вивчення особливостей вищих психічних функцій хворих на шизофренію.

В процесі експерименту з використанням нейропсихологічних методик дослідження було доповнено результатами повного патопсихологічного обстеження. Методика «Функціональні проби Шульте» була використана для дослідження темпу сенсомоторних реакцій та особливостей активної уваги (здатність до зосередження та вибірковості), також для виявлення стомлюваності, коливань уваги. Порушення пам’яті досліджувалися за допомогою методики «Запам’ятовування 10 слів»,
що дозволило оцінити стан вербальної пам’яті, особливості запам’ятовування
та стан функції уваги. Опосередковане запам’ятовування, особливості асоціативного процесу вивчались за допомогою методики піктограм. Для дослідження особливостей процесу мислення використовувались методики виключення, класифікації, розуміння переносного змісту прислів’їв та метафор, порівняння понять тощо. Емоційно-вольова сфера вивчалась за допомогою проективних методик: незакінчених речень, ТАТ.

Процедура дослідження кожного окремого хворого була такою: проведенню експериментальних проб передувало знайомство з історією хвороби, докладне вивчення анамнестичних даних пацієнтів, бесіда, після чого хворим пропонувалися завдання, спрямовані на вивчення стану вищих психічних функцій.

У третьому розділі «Особливості вищих психічних функцій у жінок,
які страждають на галюцинаторно-маячні розлади, виявлені в процесі нейро-
та патопсихологічного обстеження» розглядаються та систематизуються отримані результати експериментального дослідження.

В результаті реалізації нейропсихологічних методик виявлено наступне:

1) Визначення латералізації, або асиметричності та домінування руки, ока, вуха, дозволяє описати характер церебрального сенсомоторного домінування. Використовуються символи «П» (правий), «Л» (лівий), «А» (амбідекстральний),
які розміщуються за трьома позиціями: перша відповідає провідній руці, друга – домінантному оку, третя – провідному вуху.

У результаті дослідження латералізації в групі жінок, хворих на шизофренію, виявився наступний розподіл латеральних переваг (у порівнянні з представниками контрольної групи психічно здорових людей):

«ППП» – 45 % (45,9 % – у контрольній групі);

«ПЛП» – 40 % (35 % – у контрольній групі);

«ППЛ» – 5 % (5 % – у контрольній групі);

«ПЛЛ» – 10 % (3,6 % – у контрольній групі).

Представників груп «ЛЛЛ» (ліворукі з лівим домінантним оком і лівим провідним вухом) і «Лзм» (група, що об’єднує ліворуких осіб із різними проявами правобічної сенсорної асиметрії) серед вибірки жінок, які страждають
на галюцинаторно-маячні психози, не зустрічалось взагалі, хоча серед здорових вони становлять відповідно 5,5 % і 5 %. Слід зауважити, що представники груп «ЛЛЛ» та «Лзм» вважаються «групою ризику» щодо виникнення логоневрозів, патохарактерологічних особливостей та інших явищ недостатності афективно-вольової сфери (Чуприков А.П. та інші).

Також спостерігалося зростання числа осіб із провідним лівим оком
у поєднанні із провідним лівим вухом (з 3,6 % – у нормі до 10 % – у патології). Серед інших характеристик представників групи «ПЛЛ» є наступна: знижена витривалість до несподіваних короткочасних психоемоційних навантажень
(Клейн В.М.), що підтверджує існування зв’язку між функціонуванням головного мозку (латеральною організацією) та патогенезом шизофренії. В іншому показники латералізації в групі хворих були ідентичні даним з контрольної групи здорових («ППП», «ПЛП», «ППЛ»).