ДЕРЖАВНА РЕГІОНАЛЬНА ПРОМИСЛОВО-ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Головною ідеєю сучасної промислової політики є створення конкурентоспроможного комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати стратегічні завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження України як високотехнологічної держави. Вклад промислового комплексу в економіку, досягнення нашою країною рівня технологічно розвинених країн визначає провідну роль та місце промисловості у забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів держави.

Економічні трансформації 90-х років, формування ринкових засад функціонування економіки в цілому надали промисловому комплексу країни нові можливості для розвитку. Проте реформи не змінили організаційного та технологічного укладу. Підприємства галузей промисловості в більшості своїй й до цього часу не здатні широко впроваджувати науково-технічні досягнення, створювати нові моделі продукції та покоління технологій. Тому для забезпечення головної мети розвитку промисловості актуальним є утвердження цілей усіх рівнів управління, а саме: на державному рівні – формування конкурентоспроможного промислового комплексу; на галузевому рівні – реалізація інноваційного розвитку галузей промисловості, збільшення частки наукомістких, ресурсозберігаючих виробництв; на регіональному рівні – формування цілісних регіональних промислових комплексів, здатних реалізувати можливості конкурентоспроможного виробництва.

Актуальність теми. Стрімкий розвиток конкуренції в українській економіці в цілому і, зокрема, в її промисловому секторі, зумовлює необхідність вдосконалення основних стратегічних орієнтирів промислової політики держави для своєчасної адаптації до світових умов інноваційно-технологічного розвитку. За більш як десятирічний період процес організаційно-економічної перебудови вітчизняного промислового сектора призвів до дії сучасні ринкові механізми функціонування окремих галузей, в основу стратегії розвитку яких покладено принципи сучасного управління. До таких галузей належать підприємства, що займаються випуском експортоорієнтованої конкурентоспроможної продукції за принципово новими технологіями з врахуванням світових тенденцій виробництва продукції (в галузі машинобудування, приладобудування, чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, ракетно-космічного комплексу). Нині в промисловості назріли передумови для утворення на основі існуючого потенціалу, який вміщує науково-технічні складові, постіндустріальних укладів та технологій, здатних забезпечити якісне економічне зростання як держави в цілому, так і окремих регіонів, зокрема. Окрім розробки нових видів промислових продуктів, впровадження нових технологічних процесів, вітчизняні підприємства зацікавлені у високій платоспроможності внутрішнього ринку, потужній фінансово-кредитній системі, яка б могла забезпечити їх кредитними ресурсами за прийнятною вартістю, при відповідному нормативно-правовому забезпеченні.

Слід зазначити, що проблеми формування та реалізації державної промислової політики в економічній літературі опрацьовано досить широко (у працях В.Александрової, Ю.Бажала, А.Гальчинського, В.Геєця, Ю.Гончарова, С.Єрохіна, Л.Кузнєцової, В.Ландика, О.Михайленко, А.Никифорова, В.Новицького, М.Пашути, В.Семиноженка, Л.Яковенко, М.Якубовського та інших); проблеми регіональної промислової політики досліджено у працях О. Амоші, Б.Буркинського, З.Варналія, З.Герасимчук, М.Долішнього, В. Захарченка, С.Ішук, Ю.Орловської, С.Соколенка, Є.Степаненка, Д.Стеченка, М.Чумаченка та інших. Проте в зв’язку з виникненням нових економічних обставин, викликаних стрімкими змінами світового господарства під впливом розвитку постіндустріального суспільства постає об’єктивна потреба у поглиблених наукових дослідженнях проблем організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегії державної промислової політики, серед яких важливе місце займають питання формування нового інституціонального складу промисловості постіндустріального типу, підвищення структурної ефективності промислового комплексу окремих регіонів та реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості. В зв’язку з тим, що промислова політика як складова загальнодержавної політики щодо розвитку національної соціально-господарської системи сьогодні концентровано виражає інноваційно-розбудовчі можливості стратегічної лінії урядів, в багатьох наукових працях зарубіжних вчених й в офіційних документах провідних країн її називають промислово-інноваційною політикою. В свою чергу, вироблення інноваційної політики промислового комплексу з врахуванням регіональних особливостей охоплює широкий спектр глобальних і складних питань, які повинні розкривати її сутність, механізми та принципи формування, специфіку функціонування в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» та в межах держбюджетної науково-дослідної теми «Корпоративні структури в національній інноваційній системі» (№ ДР 0104U009440); запропонований механізм взаємодії регіональних органів влади з корпоративним сектором економіки (особливо з наукомісткою його складовою).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування та реалізації ефективного механізму державної регіональної промислово-інноваційної політики на основі оцінки промислового та інноваційного потенціалу регіонів.

Відповідно до зазначеної мети дослідження вирішено такі основні завдання:

§        узагальнено концептуальні підходи до формування державної промислової політики;

§        розкрито сутність та особливості промислового комплексу постіндустріального типу;

§        визначено основні завдання та напрями державної регіональної промислово-інноваційної політики;

§        на основі оцінки науково-технологічного та промислового потенціалу України визначено тенденції розвитку промисловості та структурну ефективність промислового комплексу регіонів;

§        розроблено напрями формування та впровадження механізму організаційно-економічного забезпечення реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики;

§        обґрунтовано положення щодо застосовування системного механізму взаємодії регіональних органів влади та місцевого самоврядування з корпоративним сектором економіки;

§        здійснено прогнозування та конкретні розрахунки синергетичної дії кластерів у рамках розробленої синергетичної моделі, яка адаптована до реальних умов економічної діяльності господарюючих суб’єктів.

Об’єктом дослідження є процеси, тенденції промислово-інноваційного розвитку національної економіки в розрізі регіонів.

Предметом дослідження є принципи та організаційно-економічні механізми формування державної регіональної промислово-інноваційної політики.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач при виявленні закономірностей та тенденцій в сфері промислово-інноваційної діяльності встановлено причинно-наслідкові зв’язки проблем, що постають перед національною економікою. На підставі системного підходу використано методи економічного і статистичного аналізу, групування, графічного моделювання організаційних структур, експертної оцінки, аналогії та структуризації цілей, аналізу і синтезу, порівняння, групувань і вибірок (для оцінки рейтингу регіонів за основними показниками інноваційної діяльності), економічного моделювання, а також методику багатофакторного порівняльного аналізу, метод синергетичного ефекту. При виконанні роботи використано дані статистичної звітності, фактичної бухгалтерської звітності підприємств. Основним науковим інструментом дослідження є системний метод пізнання об'єкта дослідження, за допомогою якого проаналізовано промислово-інноваційний потенціал регіонів. Теоретичною основою дослідження є праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, що присвячені питанням державної промислової політики; досягнення світової наукової думки в галузі сучасного управління інноваційно-технологічним розвитком економіки.

Експериментальні дослідження проводились на машинобудівних підприємствах України із наступною обробкою результатів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в поглибленні теоретичних основ формування державної промислової політики з врахуванням особливостей інноваційного розвитку регіонів; розробці та обґрунтуванні організаційно-економічних механізмів реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики.

Вперше:

§        на основі узагальнення існуючих науково-методичних підходів сформульовано поняття державної регіональної промислово-інноваційної політики як комплексу заходів державних та регіональних органів влади, спрямованих на досягнення цілей державної стратегії розвитку промисловості шляхом використання інноваційного потенціалу регіонів;

§        запропоновано методичний підхід до формування кластерного механізму взаємодії суб’єктів економічної діяльності на основі розробленої економіко-математичної моделі у вигляді векторно-матричного перетворення вхідного вектора на вихідний, яка доводить досягнення позитивної синергії, тобто стратегічних переваг, що виникають при об’єднанні великої кількості агентів в рамках єдиної організаційно-виробничої структури та дозволяє оцінити ефективність такої взаємодії;

§        розроблено комплексний організаційно-економічний механізм формування та реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики, який передбачає врахування ролі місцевих органів влади, взаємодію регіональних органів влади та місцевого самоврядування з корпоративним сектором економіки (особливо з наукомісткою його складовою) та кластерну форму організації промислового виробництва регіонального рівня. З цих позицій визначені взаємозв’язки, запропонована система прийомів та методів державного регулювання, яке повинно здійснюватись різними організаційними структурами, що в сукупності сприятиме реалізації загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі.

Удосконалено:

§        понятійний апарат – запропоновано авторське визначення державної промислової політики як взаємопов’язаної діяльності держави та недержавних інститутів, яка включає організацію та координацію галузей, що мають вирішальний вплив на соціально-економічний розвиток; підприємств, що належать до різних форм власності, діяльність яких потребує регулюючого державного впливу, та спрямована на реалізацію завдань держави щодо удосконалення існуючої структури промисловості, забезпечення прискорення її інноваційного розвитку, підтримки інтересів національного товаровиробника і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції до світового рівня;

§        концептуальні підходи до визначення характеристики та особливостей промислового комплексу постіндустріального типу, серед яких: акумулювання важливих науково-технічних досягнень, нових, в першу чергу, інформаційних технологій саме у промисловості; посилений вплив глобалізації на промислові компанії (розвиток кластерів і корпоративного управління); зародження і зростання новітніх галузей і виробництв, а також заміна відмираючих галузей; розвиток машинобудування як джерела постійних інноваційних ініціатив, що займає майже половину промислового виробництва; домінування в промисловому комплексі виробництва 5-го та 6-го технологічних укладів; здійснення капіталовкладень у наукоємні галузі промисловості; перенесення акцентів в промислово-інноваційній політиці на регіональний рівень.

Отримали подальший розвиток:                                                              

§        теорія промислової політики – визначено концептуальні напрями та принципи формування промислової політики, на основі яких запропоновано організаційно-економічні механізми формування та реалізації промислово-інноваційної політики держави в постіндустріальному суспільстві;

§        теорія регіональної економіки – визначено сучасні напрями реалізації ефективної промислової політики в регіональному контексті, основними з яких є взаємодія регіональної влади з великими корпоративними структурами та кластерний механізм регіонального розвитку;

§        методологія оцінки промислового потенціалу та інноваційної діяльності регіонів - за допомогою методики багатофакторного порівняльного аналізу визначено інноваційний потенціал та технологічна структура промисловості кожного регіону України, що дало змогу порівняти здатність регіонів до інноваційного розвитку, оцінити відхилення окремих показників інноваційної діяльності з врахуванням відповідних факторів впливу, відшукати резерви зростання економіки регіонів з низьким та середнім рівнем інноваційного потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється важливістю використання цих результатів і рекомендацій органами державної влади та управління в процесі реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики; під час проведення наукових досліджень щодо удосконалення механізмів державної регіональної промислово-інноваційної політики у майбутньому; у процесі вдосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань організації промислово-інноваційної діяльності.

Результати комплексного дослідження промислово-інноваційного потенціалу регіонів України та визначені на їх основі прийоми і методи державного регулювання, яке повинно здійснюватись різними організаційними структурами, що в сукупності сприяли б реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики, запропоновані Міністерству промислової політики України та будуть враховані при реалізації державної політики розвитку промисловості на інноваційній основі (довідка № 01/ 2-4-1172 від 11.10.07).

Пропозиції щодо реалізації промислово-інноваційної політики органами регіональної влади та місцевого самоврядування, а також економіко-математичну модель, яка доводить досягнення позитивної синергії при об’єднанні великої кількості агентів у рамках єдиної організаційно-виробничої структури, використовуються виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (довідка № 406/ 20/ 04 від 15.02.08).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в учбовий процес кафедри менеджменту і бізнесу ПВНЗ «Європейський університет» і використовуються при викладанні дисциплін «макроекономіка», «державне регулювання економіки», «розміщення продуктивних сил та регіональна економіка», «державне і муніципальне управління» (довідка № 238 від 15.02.08).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, результати і висновки дисертації щодо розробки та реалізації організаційно-економічних механізмів державної регіональної промислово-інноваційної політики отримано автором особисто. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних, міжрегіональних та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема на науково-практичних конференціях: «Социально-экономические проблемы современного государства» (2003р., м. Донецьк,); «Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону» (2003р., м. Миколаїв); міжвузівській науково-практичній конференції «Економічні проблеми розвитку регіону» (2006р., м. Миколаїв); міжнародних науково-практичних конференціях: «Управління економічними змінами в контексті формування економіки знань» (2005р., м. Хмельницький); «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (2006р. м. Львів).

Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її теоретичні й практичні результати викладено у 14 наукових працях, серед яких 6 статей у фахових журналах (1,5др. арк.), 6 статей у зб. наукових праць (1,37др. арк.) та 2 – у зб. тез доп. (0,32др. арк.). З них 12 робіт загальним обсягом 2,55др. арк. належать особисто автору.

Структура і обсяг робот. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, список використаних джерел включає 234 найменування на 21 сторінці. Роботу викладено на 185 сторінках комп’ютерного тексту, що містить 23 таблиці, розміщених на 25 сторінках та 36 рисунків, розміщених на 36 сторінках. Робота має 4 додатки, розміщених на 8 сторінках.