РОЗВИТОК ОБРАЗУ Я У ПЕРІОД РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження і стан розробленості проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, сформульовано гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість, подано інформацію про апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження, публікації за темою дисертації.

У першому розділі дисертації „Теоретичні аспекти вивчення образу Я в історії та на сучасному етапі розвитку психології” проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі; з’ясовано сутність поняття «образ Я», його психологічний зміст; визначено особливості розвитку образу Я, розкрито особливості інтелектуального розвитку особистості у період репрезентації.

Теоретичний аналіз літературних джерел засвідчив, що проблема розвитку образу Я є складною і багатовимірною. У психологічній літературі не існує єдиного загальноприйнятого тлумачення цього явища.

При аналізі сутності поняття «образу Я» розглянуто різні наукові позиції і підходи до проблеми, які за загальною спрямованістю можна умовно розділити на: загально-психологічні, в яких вивчаються основні закономірності будови, розкривається природа цього утворення; соціально-психологічні, в яких увага приділяється аналізу груп, з якими особистість себе ототожнює; психолого-генетичні, що досліджують походження і розвиток образу Я в онтогенезі.

Перша група досліджень представлена роботами У. Джемса, З.  Фройда
та його учнів (Е. Фромма, К. Хорні, К. Юнга), працями психологів феноменологічного напрямку (А. Маслова, К. Роджерса та ін.). Серед російських і вітчизняних вчених, які внесли суттєвий внесок в розробку загально-психологічних проблем образу Я, виділимо Б. Г. Ананьєва, І. Д. Беха, О. М. Леонтьєва, В. С. Мерліна, С. Л. Рубінштейна, В. В. Століна, І. І. Чеснокову та ін.
В рамках даного підходу образ Я особистості розглядався як інтегрована
форма самосвідомості, що виникає в процесі самопізнання і постає як
узагальнене уявлення про себе.

Вивчення самосвідомості з соціально-психологічної точки зору приводить до „соціалізації” проблеми образу Я (Т. В. Архіреєва, Л. М. Галігузова, О. Є. Гуменюк, Т. В. Єрмолова, І. С. Комогорцева, М. І. Лісіна, Дж. Мід, Є. О. Смирнова, Р. К. Терещук, А. В. Фурман, Ч. Кулі та ін.). В рамках даного підходу основна увага акцентується на ролі суспільства у формуванні образу Я, який розуміється як передумова і наслідок соціальної взаємодії, ідеальна представленість індивіду в собі, як в іншому, що складається в спілкуванні і діяльності, а процес накопичення та систематизації уявлень людини про себе залежить від того, які об’єктивні відношення відкриваються перед суб’єктом.

В рамках психолого-генетичного підходу образ Я розглядається в онтогенезі і є продуктом розвитку: людина розвиваючись, набуває досвід, пізнає, переосмислює себе та все, що її стосується, а значить певним чином змінює і свій образ Я, а уявлення про себе, в свою чергу, зумовлюють спосіб мислення, поведінку (Л. І. Божович, М. Й. Боришевський, І. М. Бушай, Е. Еріксон, І. С. Кон, С. Д. Максименко, О. К. Островська, С. Г. Якобсон та ін.).

Образ Я – складна, динамічна, структурована та цілісна система самоуявлень, котра розвивається і формується відповідно до установок особистості стосовно себе і на основі якої вона узмістовлює та організовує свою діяльність та стосунки з навколишнім світом, діє як установка стосовно себе й охоплює
такі компоненти, як когнітивний, емоційно-оціночний, поведінковий,
соціально-перцептивний. Його головне призначення – забезпечувати психорегуляцію взаємовідносин між особистістю і довкіллям, потенціалом і спроможностями її самосвідомості.

У процесі розвитку образ Я все більше ускладнюється структурно і змістовно, головним чином через збільшення кількості периферійних образів,
котрі інтегруються як цілісне уявлення людини про саму себе; у такий
спосіб формується більш гармонійний, глибокий та адекватний психодуховному світу особистості образ її власного Я. Виходячи з аналізу вивчених психологічних досліджень (С. В. Велієва, Т. В. Гуськова, М. Г. Єлагіна, М. І. Лісіна, Є. О. Смирнова, Р. К. Терещук та ін.) встановлено, що основними психологічними особливостями розвитку образу Я особистості є такі: гетерохронність, незворотність, нерівномірність, прогресивність, стійкість, ускладнення і покращення функціонування. Характерним є збереження старих властивостей
при появі нового рівня функціонування образу Я.

Виходячи з принципу розвитку як одного із основних методологічних принципів психології, ми розглядали досліджувану проблему в рамках генетичного підходу, в якому розкривається генезис образу Я, а також вплив психологічних передумов його формування на специфіку прояву.

Стадією психічного розвитку, в межах якої закладається фундамент образу Я, є період репрезентації інтелекту. Саме означений проміжок є не тільки фазою „першого народження особистості” (О. М. Леонтьєв), а й фактичного оформлення „раннього образу Я ”(М. І. Лісіна). Для більш чіткого розуміння сутності та окреслення меж періоду репрезентативного інтелекту, ми спирались на концепцію інтелектуального розвитку Ж.Піаже, теорії ментальної репрезентації М. Айзенка, Б. Ф. Ломова, Дж. Гібсона, У. Найссера, К. Оутлі, А. Пайвіо, теорію розвитку образного мислення (І. С. Якиманська), теорію про роль і види образів в пізнавальних процесах (М. С. Шехтера) та теорію про зв'язок образно-символічного мислення з розвитком ціннісно-смислових уявлень особистості (О. М. Гусєва, Л. Т. Потаніна).

Виходячи з проаналізованих досліджень, можемо більш чітко визначити, що період репрезентативного інтелекту характеризується загальною здатністю до пізнання та перетворення дійсності за допомогою образів (репрезентантів), яка визначає успішність діяльності та адаптації до нових життєвих ситуацій. Такі психічні репрезентанти утворюють підструктуру Я і є частиною його змісту. Характерними ознаками репрезентативного інтелекту є: вміння працювати з образами, подумки їх перетворювати, планувати дії; вирішення розумових задач в уявленні; розвиток міркувань, допитливості; перехід від застосування вже відпрацьованих способів розв’язання задач до нових
більш складних; складаються передумови самостійності, гнучкості, оригінальності мислення, допитливості. Даний період охоплює віковий проміжок від 3 до 6 років, його основною характеристикою є мислення за допомогою уявлення та образів.

У другому розділі „Вивчення особливостей розвитку образу Я у період репрезентації інтелекту особистості” представлено модель розвитку образу Я у період репрезентації інтелекту, викладено загальну стратегію дослідження, описано етапи та процедуру, обґрунтовано вибір методик, охарактеризовано групи обстежуваних, обґрунтовано методики дослідження та здійснено аналіз результатів емпіричного дослідження.

Відповідно до мети і предмета дослідження створено авторську модель розвитку образу Я у період репрезентації інтелекту особистості, який здійснюється через пізнання навколишньої дійсності, котре відбувається переважно в образній формі за допомогою уяви, а механізмами розширення і поглиблення образу Я є інтелектуальні дії асиміляції (засвоєння певного матеріалу вже існуючими когнітивними схемами) та акомодації (пристосування когнітивних схем до ситуації, що вимагає певних форм активності). Структура образу Я особистості у період репрезентації подана у вигляді чотирьохкомпонентного утворення, до складу якого входять соціально-перцептивний, когнітивний, поведінковий та емоційно-оціночний аспекти.

Соціально-перцептивний містить уявлення про ступінь співмірності образу Я з думками інших про себе. Відображає особливості відносин у системі „Я–інший” на основі сприйняття очікуваного ставлення навколишніх, задіяний у розшифровці та інтерпретації соціальних сигналів. Когнітивний аспект охоплює уявлення особи про саму себе. Використовується під час упорядкування та спрямування процесу переробки інформації. Емоційно-оціночний презентований загальною самооцінкою і самоставленням, сутнісно являє собою почуття самоповаги та відчуття власної цінності. Призначений для оцінки себе, ефективності стратегій і вибору можливих реакцій. Поведінковий аспект формується під дією трьох попередніх компонентів, складається із вчинкових дій і виявляється в успішності, рівні домагань, особистісній тривожності, соціальній спрямованості. Функціонально задіяний у генерації стратегій вирішення проблемних ситуацій, прогностичному перетворенні, апробації схем виконання, координації поведінки, здійсненні вибору.

Постійно відкриваючи невідоме й примножуючи ментальний досвід та знання, в особистості утворюється певний амодальний цілісний образ світу. У процесі такої взаємодії із соціумом, навколишнім середовищем особистість відкриває і себе, оновлює уявлення про себе, свої здібності, властивості, характеристики.

Методологічною основою дослідження особливостей розвитку образу Я у період репрезентації інтелекту постала аналітико-синтетична логіка, яка знайшла реалізацію у: а) вивченні образу Я як психічного цілого, зумовленого результатом взаємодії його аспектів та як єдності індивідуального, особистісного та суб’єктного; б) врахуванні одночасної диференційованості та неподільності, цілісності і єдності образу Я у період репрезентації інтелекту.

Відповідно до представленої моделі було здійснено емпіричне дослідження особливостей розвитку образу Я у період репрезентації інтелекту особистості. В межах дослідження соціально-перцептивного аспекту образу Я з’ясовані наступні особливості його розвитку: виражений низький показник соціальної зацікавленості властивий 15% обстежуваних, які не захоплені процесом розгортання взаємостосунків із значимими іншими людьми і не відчувають себе самодостатньою одиницею соціальної дії; третина (34,56%) учасників дослідження виявляють середній та низький рівень сприйняття ставлення навколишніх, тобто воно характеризується як амбівалентне або негативне відносно себе; серед обстежуваних 20% мають низький рівень ідентифікації з навколишніми і відсторонені від колективу.

У діапазоні когнітивного аспекту образу Я було з’ясовано, що 12,5% дітей виявляють незалежне Я і внутрішнє відсторонення від навколишніх; у 27,5% обстежуваних високий рівень центрування Я на собі самому, тобто вони нездатні чи не вміють встати на позицію інших та сприймають свою точку зору як єдину існуючу; більшість досліджуваних (96,25%) мають середній та низький рівень складності Я-концепції; структурності і диференційованості її компонентів у єдності та взаємодоповненні.

У форматі емоційно-оціночного аспекту образу Я виявлено такі особливості: для 37,5% учасників експерименту характерними є об’єктивні судження; достатньо високий відсоток обстежуваних (12,5%) мають низький рівень самооцінки, тобто цінність, значимість, якими ці особи наділяють себе, є незначною; низький рівень стійкості соціального Я у соціальному положенні стосовно інших є характерним для 38,75% дітей.

У рамках поведінкового аспекту образу Я з’ясовані наступні особливості його розвитку: 8,75% дітей відзначаються високим рівнем почуття незахищеності, тобто відчувають недостатність захисних сил, на які можна покластися;
високий та середній рівень схильності до переживання тривоги властивий
23,75% обстежуваних; 20,25% учасників дослідження мають високий та
середній рівень вияву ворожих намірів щодо себе та навколишніх; для 15% досліджуваних характерним є середній та високий рівень конфліктності,
тобто в умовах протистояння мотивів, прагнень, інтересів, поглядів цих
осіб з іншими їх поведінка характеризується протиборством; високий і
середній ступінь прояву труднощів у сфері комунікації виявляють 17,5% обстежуваних – такі особи виявляють неприйняття іншої людини, відсутність інтересу до неї, замкнутість, внутрішню скутість, нестриманість, негнучкість рольової поведінки, невміння точно й зрозуміло висловити свої думки, труднощі у поясненні, невміння вести обговорення.

Розглянувши первинні результати дослідження, отримано загальне уявлення про особливості розвитку образу Я і змістовне наповнення його структурних аспектів та особливості розвитку інтелектуальної сфери особистості у період репрезентації. З метою одержання комплексного уявлення про структуру образу Я обстежуваних була застосована процедура багатомірного статистичного аналізу структури взаємозв'язків між змінними – метод категоріального аналізу головних компонентів.

В результаті були визначені основні виміри концептуальної моделі образу Я у період репрезентації інтелекту: „сила образу Я” – здатність образу Я відбивати стенічні сторони особистості, спроможність чи неспроможність протистояти соціальному впливу, долати конформізм, завдяки цьому психологічне функціонування особистості відбувається ефективніше, що допомагає їй справлятися з виникаючими труднощами, протистояти різноманітним негативним впливам (як зовнішнім, так й інтрапсихічним); „спрямованість образу Я” – характеризує ступінь, у якому уявлення про своє Я особистості формується і співвідноситься із внутрішнім або зовнішнім світом; „агресивність” – відбиває насиченість образу Я агресивними тенденціями, прагненням завдати шкоди навколишнім, мотивує виникнення намірів з емоційно-особистісним негативним неприязним ставленням до інших суб’єктів або об’єктів; „зрілість образу Я” – психологічний зміст даного параметру являє собою найбільш адаптивний аспект образу Я особистості - сполучення високодиференційованої Я-концепції, і відчуття власної унікальності з об'єктивним самосприйняттям.

За результатами даної процедури були сформовані чотири додаткові показники, що являють собою сукупність компонентних оцінок, привласнених кожному обстежуваному за всіма чотирьма вимірами. Обстежувані, будучи одночасно присутніми в чотирьох кластерах („висока інтенсивність взаємин у системі Я–Інші”, „прагнення до Ми”, „високий рівень об’єктивної самооцінки”, „поведінковий конгруентний образ Я”) становили ядро досліджуваної вибірки, об’єктивуючи індивідуальні характерні риси образу Я особистості у період репрезентації інтелекту.

Виявлення особливостей образу Я в різних групах обстежуваних уможливила процедура кластерного аналізу. Такі властивості обстежуваних, як більша міра довіри до себе і навколишніх, більш комфортне почуття себе, менший рівень тривожності і агресивності, більша схильність до підвищеного фону настрою було віднесено до першого кластеру. Вони значимо частіше мали високий рівень самооцінки, позитивніше оцінювали сприйняття себе близькими людьми, активніше протидіяли соціальному впливу, при цьому інтенсивніше включаючись у соціальну взаємодію. Також їх Я характеризувалося більшою незалежністю і структурною складністю та дифференційованістю.

Проте виділені за допомогою даної процедури групи були однорідні за такими параметрами образу Я, як „об'єктивність суджень”, „ступінь індивідуалізації”, „стан ідентифікації”, „ступінь егоцентричності”. Таким чином, перший кластер склали такі властивості досліджуваних: відчуття більшої цінності й сили свого Я, тоді як властивості досліджуваних  з другого кластеру відрізнялися протилежними тенденціями.

У двокроковий кластерний аналіз увійшли всі показники, спрямовані на вивчення аспектів образу Я. Вірогідність розходжень при аналізі когнітивних структур образу Я була виявлена за всіма показниками: стан ідентифікації (V=0,654), психологічна дистанція (V=0,912), ступінь егоцентричності (V=0,408), складність Я-концепції (V=0,503) при р<0,05. Вірогідність розходжень при аналізі соціально-перцептивних аспектів образу Я обґрунтована за такими показниками: самооцінка (V=0,92) ставлення інших (V=0,984), соціальна зацікавленість (V=0,254) при р<0,05; за параметрами „ступінь індивідуалізації” і „стан ідентифікації” дані кластери значимо не диференціювалися. Вірогідність розходжень між кластерами, виділеними при аналізі емоційно-оціночних структурних утворень образу Я визначена за показниками: об’єктивність суджень (V=0,352), особливості самооцінки (V=0,905), стійкість соціального Я (V=0,437), недовіра до себе (Z=-8,788), почуття неповноцінності (Z=-6,613), при р<0,05. І, нарешті, вірогідність розходжень при аналізі поведінкових актів образу Я виявлялася за показниками: незахищеність (Z=-6,786), тривожність (Z=-8,282), ворожість (Z=-7,258), конфліктність (Z=-7,844), труднощі спілкування (Z=-8,135), депресивність (Z=-8,987), (р<0,05). Найбільш близькими підходами до класифікації обстежуваних є ті, які засновані на соціально-перцептивних і когнітивних аспектах образу Я. Це пов'язано з тим, що інтенсивність взаємин у системі „Я–інші” на підставі сприйняття очікуваного ставлення навколишніх до особистості залежить від уявлень особистості про себе.

У період репрезентації інтелекту представниці жіночої статі сильніше прагнуть стати частиною групи і при цьому краще протистоять соціальному впливу. Навпаки, представники чоловічої статі активніше переживають несхожість на інших людей, а їхній образ Я характеризується меншою структурованістю. Також дівчатка є більш резистентними, аніж хлопчики, до зовнішніх та інтропсихічних негативних впливів.

Встановлено, що на більш пізніх етапах репрезентації інтелекту особистості образ Я все активніше починає акумулювати досвід конфліктних взаємодій і ворожого ставлення до всього навколишнього. Усе більше аспектів образу Я особистості стає змістом її рефлексії, а позитивний досвід більшою мірою сприяє зростанню її самооцінки, тоді як негативний стимулює становлення рефлексивності і тим самим сприяє більш об’єктивній оцінці нею свого образу Я.

Цілісні уявлення про себе, що становлять ядро образу Я, виявили в обстежуваних уже на початку ранньої стадії репрезентації інтелекту (55%); на пізній стадії цілісні уявлення про себе з’являються в них знову (у 61%), але вже як відображення значущих особливостей; наприкінці ранньої стадії з’являються знання про свої окремі риси (змінні інваріанти образу Я, що утворюють його периферію) (17% обстежуваних), а з переходом на пізню стадію даний показник збільшується до 51%.

Аналіз залежності особливостей образу Я від інтелектуальних дій через образи засвідчив, що у обстежуваних із більш розвиненим образним мисленням та здатністю до оперування образами значимо менше виявлялися недовіра до себе, незахищеність, тривожність, почуття неповноцінності, ворожість, конфліктність, труднощі спілкування, депресивність (р<0,05). Встановлено, що чим більше розвинене образне мислення, тим вище сприймається оцінка особистості її близькими і тим більше виражене її відчуття власної значимості (р<0,001). Значимий вплив міри оволодіння інтелектуальними діями на окремі категорії залежних змінних спостерігається відносно показників „самооцінка”, „стан ідентифікації”, „об’єктивність суджень” (р<0,001). Оцінки навантажень також були позитивними, що дозволяє висновувати, що а) образ Я особистості та її цінність і вагомість, важливість діяльності і оцінювання себе, власних якостей, почуттів, достоїнств, недоліків розширюється і поглиблюється під час асиміляції навколишнього середовища активністю пізнавальних почуттів під впливом інтелектуальних дій та образного мислення, б) із розвитком вміння вправлятися і оперувати образами особа більш об’єктивно характеризує свою поведінку, оцінює її, описує свою особистість в цілому.

Підтверджено припущення про те, що інтелектуальні особливості у період репрезентації впливають на розвиток різних аспектів образу Я особистості (р<0,001). Воднораз, у процесі вивчення особливостей розвитку образного мислення та уяви з’ясовано, що тільки 55% обстежуваних мають високий рівень здатності створювати образи і оперувати ними, інші з них (45%) відзначаються низьким та середнім рівнем розвитку цього типу мислення. Відтак, убачаємо потребу в проведенні розвивальної роботи як у напрямку гармонізації розвитку образу Я, так й активізації інтелектуальних дій особистості.

У третьому розділі „Активізація розвитку образу Я у період репрезентації інтелекту особистості” наведено загальну стратегію формувального експерименту, визначено завдання і принципи його проведення, містяться характеристики розвивальної програми, аналізуються отримані дані про результати впровадження програми.

Загальними принципами описуваної програми „Розвиток образу Я через інтелектуальні дії” стали: принцип орієнтації на „зону найближчого розвитку”, принцип творчої самодіяльності, принцип рефлексивного взаєморозвитку особистісного та інтелектуального аспектів.

Розроблена комплексна психорозвивальна програма „Розвиток образу Я через інтелектуальні дії” розрахована на 26 годин (52 заняття по 0,5 годин). Структурно побудована з двох блоків (по 26 занять в кожному). Кількість учасників в одній групі становила 8-9 осіб.

Мета програми: розвиток гармонійного образу Я і всіх його структурних аспектів – когнітивного, соціально-перцептивного, поведінкового, емоційно-оціночного через активізацію інтелектуальних дій.

Метою першого блоку є формування системи адекватних уявлень про себе та гармонійного образу Я. Другий блок спрямовано на активізацію інтелектуальних дій асиміляції та акомодації, вміння оперувати образами (розуміти та передавати специфіку образу, вміння довільно актуалізувати образи, вміння використовувати в мисленні модельних образів, формування уміння грати в образно-рольові ігри, формування уміння створювати сюжет, бути постановником і виконавцем ролей). Заняття проводились двічі на тиждень.

Кожне заняття складалось з таких елементів: привітання, розминка, основний зміст (вправи), рефлексія (в малюнках), прощання. До опису кожного запропонованого заняття входять: мета, методичне забезпечення, опис головних моментів заняття, використана література. Композиційно заняття містили такі частини: актуалізація уявлення про ту чи іншу властивість, відчуття стану тієї чи іншої властивості, відображення його в творчості, емоційне переживання певних станів, вираження цього стану в поведінці.

Для реалізації поставлених завдань здійснювався вплив на емоційно-вольову (пізнання своїх емоційних станів, домінуючих почуттів, способів реагування в різних ситуаціях), когнітивну сферу (складання сукупності різнобічних знань про себе і навколишній світ), поведінкову (пізнання власних інтересів, цінностей, мотивів, що визначають діяльність і поведінку), соціально-перцептивну (усвідомлення особливостей взаємодії, стратегій спілкування, сприйняття себе іншими), що відповідають основним аспектам структури образу Я.

Заняття містили образно-рольові, сюжетні, режисерські, конструкторські ігри, ігри-драматизації, обігрування модельних та умовних ситуацій, розв’язання проблемних ситуацій, моделювання конструкцій.

У процесі побудови були максимально задіяні всі сфери життєдіяльності задля актуалізації уявлень особистості про себе з опорою на її досвід. Обстежуваним пропонувалося послідовно займати різні позиції, протилежні за змістом. Формувалися вміння давати характеристики об’єктам символічного характеру та моделювати позитивні і негативні ситуації з наступним знаходження виходу з них а також попередньо розпізнавати переживання, способи поведінки на прикладах різних героїв.

Для перевірки ефективності запропонованої розвивальної програми
та з метою відстеження змін, що відбулися, був здійснений контрольний
зріз, спрямований на визначення динаміки змін показників у обстежуваних
за такими аспектами: емоційно-оціночним, когнітивним, поведінковим,
соціально-перцептивним.

Ефективність експериментальної програми підтверджується результатами статистичної обробки даних контрольної та експериментальної груп на етапі контрольного зрізу.

Отримані дані вказують на збільшення здатності створювати образи та оперувати ними у процесі вирішення завдань, подумки перетворювати їх, будувати моделі, уточнювати та вдосконалювати схеми дій як вияв механізму асиміляції, а також створювати нові оригінальні схеми відповідно до нових елементів навколишньої дійсності, уявляти кінцевий результат, планувати практичні дії. Збільшилась кількість незвичних і оригінальних сюжетів розповідей, деталізація та виразність образів.

У форматі емоційно-оціночного аспекту спостерігається така динаміка: піднявся рівень самооцінки (χ²=7,043 при р<0,05), обстежувані більшою мірою почали відчувати свою цінність і вагомість, власну значимість, ступінь задоволеності собою та прийняття себе; при цьому рівень об’єктивності суджень зростає відносно частки суб’єктивності (χ²=6,038 при р<0,05); зменшився показник почуття неповноцінності (Z =-5,491 при р<0,001) та недовіри до себе (Z =-5,344 при р<0,001).

У рамках поведінкового аспекту зменшився рівень тривожності
(Z =-5,467 при р<0,001), незахищеності (Z =-5,459 при р<0,001), конфліктності (Z =-5,268 при р<0,001), ворожості (Z =-5,334 при р<0,001), невпевненості, збільшився рівень упевненості в собі, своїх діях, тобто з’явилося відчуття віри у власні можливості адекватні поставленим задачам (Z =-5,469 при р<0,001). Зміни відбулися в межах ядра (сталих інваріантів) і периферії (змінних інваріантів) образу Я: збільшилась частка цілісних уявлень про себе (χ²=12,613 при р<0,001), що відображають реальні значущі особливості обстежуваних і виконують пізнавальну функцію.