ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АВТОРИТАРНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічну основу та представлено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів, наведено дані щодо впровадження і апробації результатів дисертації.

У першому розділі «Теоретичний аналіз наукових підходів до психологічної характеристики авторитарності та спрямованості особистості» проаналізовано й узагальнено основні підходи до розуміння понять «авторитарна особистість», «спрямованість особистості», представлено результати аналізу та узагальнення напрямків наукових досліджень авторитарності особистості.

В академічній психології спрямованість розглядається як підструктура особистості, яка виконує спонукальні та орієнувальні функції, забеспечує здійснення діяльності та реалізації поведінки (І.В. Головньова, В.А. Семиченко). Традиційно до змісту спрямованності відносять потреби та мотиви, прагнення, ідеали, установки, ціннісні орієнтації, світоглядні компоненти та характеристики. В дослідженнях юнацького віку ряд провідних компонентів спрямованності особистості оцінюють як новоутворення цього віку, зокрема світогляд, ідеали, життєве (моральне та професійне) самовизначення, життєві плани. Соціальна ситуація розвитку в студентському віці характеризується психологічними передумовами, які вимагають від особистості системи орієнтирів, що забеспечують її самовизначення.

Навчально-професійна діяльність, як провідна діяльність, що формує готовність до майбутньої професійної діяльності, сприяє усвідомленню необхідності самовизначення у багатьох життєвих питаннях, яке проявляється у системі відношень до себе, до інших, до діяльності та втілюється у компонентах спрямованості особистості. Тому юнацький вік і студентство, що має найбільше представництво в цьому віці називається рядом авторів як вік життєвого самовизначення (Ж. П. Вірна, І. В. Дубровіна, І. С. Кон, О. С. Кочарян). Виходячи із зазначеного, можна стверджувати, що таку категорію, як авторитарність доцільно досліджувати через систему компонентів спрямованості особистості, активне становлення яких як цілісної системи здійснюється саме на етапі життєвого самовизначення, що у психології пов'язується саме зі студентським віком.

В психологічних дослідженнях авторитарність визначають як: стиль керівництва, який проявляється в зосередженні відповідальності в одних руках та визначається високою ефективністю в умовах кризи (К. Левін, Є.О. Клімов, Б.М. Теплов, Л.І.Уманський); спрямованість у спілкуванні, що проявляється у перевазі таких комунікативних засобів, як маніпуляція, недіалогічність, домінування та виявляється доцільною в категорії ситуацій субординації та необхідності впливу (С.Л. Братченко); надмірне прагнення особистості до влади та переваги або підкоренню (В.Є. Каган, О.І. Ніколаєва).

Авторитарність як тип особистості характеризується системою афективних, когнітивних та конативних якостей, що об'єднуються провідним модусом "домінування-підкорення", та нездатністю ефективно діяти поза ним (Т. Адорно, Б. Альтмейер, Дж. Батлер, Дж. Даккіт, Т.Б. Хомуленко). Авторитарна спрямованість визначається як пріоритет орієнтації панування та контролю над демократичністю (В.Ф. Баязітов).

Послідовний аналіз зазначених підходів до категорій авторитарності та спрямованості особистості дав змогу дійти до такого розуміння авторитарної спрямованості, в якому виділяється змістовна та динамічна її складові, що характеризуються через прояви спрямованості авторитарної особистості в афективному, когнітивному та поведінковому напрямках. В зазначеному контексті доцільно визначити та експериментально дослідити характеристики складових  авторитарної спрямованості та засоби її регуляції.

У другому розділі «Організація та методи емпіричного дослідження авторитарної спрямованості особистості» наведена схема побудови дослідження,  загальна характеристика груп досліджуваних, подана характеристика методик дослідження авторитарної спрямованості особистості.

Загальна схема емпіричного дослідження включала 4 етапи, на кожному з яких вирішувалися конкретні завдання.

На першому етапі дослідження було створено методичний комплекс психодіагностики авторитарної спрямованості особистості, до якого входить розроблена та апробована авторська методика діагностики авторитарної спрямованості особистості, яка розкриває її конативні, афективні та когнітивні характеристики; створено психометричну вибірку, до якої увійшло 230 студентів ХНПУ імені Г.С. Сковороди (віком від 17 до 32 років, серед них — 137 жіночої статі та 124 — чоловічої), та визначено валідність і надійність авторської методики.

Надійність опитувальника. Перевірка внутрішньої узгодженості опитувальника здійснювалась шляхом розрахунку статистики альфа Кронбаха для шкали, що включала 33 пункти. Величина альфа склала  0,824. Дана величина є вищою, ніж мінімально прийнятна величина, яка дорівнює 0,7, однак видалення семи пунктів опитувальника, які  погіршують психометричний показник одномоментної надійності, привело до збільшення величини альфа Кронбаха до 0,862, що є високою величиною внутрішньої узгодженості пунктів опитувальника авторитарної спрямованості особистості.

Конструктна валідність опитувальника. Для виявлення внутрішньої структури методики проводився факторний аналіз. У результаті експлораторного факторного аналізу (з кутовим обертанням) на було виділено три фактори, кореляції між якими виявилися незначущими. Перший фактор (інформативність 20,3%)  вказує на те, що він може бути позначений як фактор афективного компоненту авторитарної спрямованості. Другий фактор (інформативність 15,1 %) може бути пояснений як фактор когнітивного компоненту авторитарної спрямованості. Третій фактор (інформативність 11,7%) полягає в тому, що він відображає конативний компонент авторитарної спрямованості.

Таким чином, перший латентний фактор – афективний компонент авторитарної спрямованості – обумовлює 7, другий фактор –  когнітивний компонент авторитарної спрямованості – 6, а третій – конативний компонент авторитарної спрямованості - 6 пунктів «Опитувальника авторитарної спрямованості особистості».

Ретестова надійність опитувальника. Повторне тестування однієї і тієї ж вибірки (50 чоловік) було проведено з інтервалом у три тижні. Кореляція між результатами першого та другого тестування виявилася на рівні r = 0,713, що свідчить про достатньо високу ретестову надійність опитувальника.

Побудова нормативної шкали. При розбивці на три інтервали граничні значення норми для показника афективного компоненту становлять 16-26 балів, для показника конативного компоненту – 14-23 балів, для показника когнітивного компоненту – 15-22 балів.

Дискримінативна валідність «Опитувальника авторитарної спрямованості особистості» перевірялась шляхом визначення кореляційних зв’язків показників авторитарної спрямованості з показниками авторитарності особистості. Встановлено статистично не значущі зв’язки між когнітивним та конативним показниками авторитарної спрямованості особистості (0,07, p>0,05), між конативним та афективним показниками авторитарної спрямованості (0,10, p>0,05), між афективним та когнітивним показниками авторитарної спрямованості (-0,06, p>0,05). Встановлено негативний зв'язок між конативним показником авторитарної спрямованості та  толерантною спрямованістю у спілкуванні за методикою С.Л. Братченка (-0,74, p<0,01). Встановлено позитивні зв’язки між показниками RWA-scale Б. Альтмеєра та конативним (0,53), афективним (0,52) та із когнітивним (0,64) показниками авторитарної спрямованості.

На другому етапі дослідження було сформовано дослідницьку вибірку, до якої увійшли 123 студента (58 - юнаків, 65 - дівчат) віком 17-21 роки, проведено емпіричне дослідження конативних, афективних та когнітивних особливостей авторитарної спрямованості особистості, визначено її факторну структуру. У ході статистичної обробки даних були використані критерій χ²  Пірсона, коефіцієнт кореляції Пірсона (r_p), факторний аналіз, кластерний аналіз, t-критерій Стьюдента.

На третьому етапі дослідження було визначено типологічні особливості авторитарної спрямованості особистості студентів, виявлено такі характеристики, як схильність до конфліктної поведінки, рівень соціально-психологічної адаптації та рольової компетентності у студентів із різними типологічними профілями авторитарної спрямованості. У ході статистичної обробки даних були використані кластерний аналіз методом К-середніх, однофакторний дисперсійний аналіз, Н-критерій Краскала-Воліса.

На четвертому етапі дослідження було визначено шляхи та засоби регуляції авторитарної спрямованості особистості на етапі життєвого самовизначення, що були втілені у програмі, ефективність якої було перевірено. Для перевірки ефективності застосованої програми були використані дисперсійний аналіз та t-критерій Стьюдента для залежних змінних.

У третьому розділі «Аналіз результатів емпіричного дослідження авторитарної спрямованості особистості та засоби її регуляції» викладено аналіз результатів кореляційних зв’язків між конативними, афективними та когнітивними показниками авторитарної спрямованості, охарактеризовано факторну структуру, типологічні особливості авторитарної спрямованості особистості, експериментально підтверджено ефективність системи засобів її регуляції.

Встановлено, що серед досліджуваних переважають особи із середнім рівнем авторитарної спрямованості за конативним, афективним та когнітивним показниками (χ²_Емп = 6,373, χ²_Теор = 9,488, v=4).

За результатами проведеного кореляційного аналізу визначено позитивні зв’язки між показниками:

-                     конативного компоненту авторитарної спрямованості та інтолерантності у спілкуванні (0,81, р<0,001), симптомокомплексу ригідності (0,34, р<0,001), мотивації успіху (0,22, р<0,05).

-                     афективного компоненту авторитарної спрямованості та агресивності (0,85, р<0,001), ворожості (0,43, р<0,001), анти-демократичності (0,25, р<0,01), макіавеллізму (0,19, р<0,05), прагнення до переваги (0,20, р<0,05);

-                     когнітивного компоненту авторитарної спрямованості та симптомокомплексу ригідності (0,76, р<0,001), комунікативної інтолерантності (0,22, р<0,05).

Для розгляду структури авторитарної спрямованості особистості студентів проведений факторний аналіз методом головних компонент з подальшим Varimax-обертанням з нормалізацією значень. При виконанні процедур факторного аналізу зупинилися на шестифакторному рішенні як такому, що найбільш змістовно інтерпретується. Для визначення оптимального числа факторів використовувалась діаграма «кам’янистого розсипу», яка підтверджує доцільність визначення саме такої кількості факторів. Виділені фактори мають власні значення більше одиниці та пояснюють 62,75% дисперсії.

Перший фактор отримав назву «Ригідність як когнітивна характеристика авторитарної спрямованості» (14,37% сумарної дисперсії, факторна вага становить 4,295), до нього увійшли такі компоненти спрямованості: симптомокомплекс ригідності (0,822), настановча ригідність (0,812), актуальна ригідність (0,778), когнітивний компонент авторитарної спрямованості (0,755), преморбідна ригідність (0,719), ригідність як стан (0,686), сенситивна ригідність (0,502). Даний фактор розкриває когнітивну  складову авторитарної спрямованості особистості.

Другий фактор отримав назву «Мотиваційна складова авторитарної спрямованості» (11,26% сумарної дисперсії, факторна вага 3,378), до нього увійшли такі компоненти спрямованості: мотивація успіху (0,868), прагнення до досконалості (0,761), мотивація влади (0,674), мотивація афіліації (0,647), прагнення до переваги (0,621) та авторитарність «правого ґатунку» (0,513). Зміст даного фактору розкриває губристичну природу авторитарності особистості.

До третього фактора під назвою «Антидемократичний характер авторитарної спрямованості» (11,18% сумарної дисперсії, факторна вага становить 3,353) увійшли наступні компоненти спрямованості: загальний показник F-шкали (0,755), сексуальність (0,722), конвенціоналізм (0,708), авторитарна агресія (0,674), авторитарне підкорення (0,593), анти-інтрацепція (0,583). Даний фактор розкриває якісні характеристики авторитарних особливостей особистості.

Четвертий фактор (9,14% сумарної дисперсії, факторна вага  становить 2,74) та отримав назву «Афективна складова авторитарної спрямованості». До нього увійшли афективний компонент авторитарної спрямованості (0,862), агресивність (0,825), ворожість (0,659), загальний показник авторитарної спрямованості (0,569), макіавелізм (0,511). Зміст фактору пояснює особливості афективної складової авторитарної спрямованості особистості.

П’ятий фактор отримав назву «Стереотипність як характеристика авторитарної спрямованості» (8,83% сумарної дисперсії, факторна вага становить 2,65 ). До складу цього фактора увійшли: забобонність та стереотипізм (0,869), сила та міцність (0,850), загальний показник F-шкали (0,609) та деструктивність і цинізм (0,529). Даний фактор розкриває місце прихильності до деструктивних стереотипів, цинізму та конвенціальних норм у структурі авторитарної спрямованості.

До шостого фактора під назвою «Поведінкова та комунікативна інтолерантність» (7,91% сумарної дисперсії, факторна вага становить 2,39) увійшли наступні компоненти спрямованості: конативний компонент авторитарної спрямованості (0,895), інтолерантність у спілкуванні (0,879), загальний показник авторитарної спрямованості (0,630). Представлений фактор розкриває особливості прояву авторитарної спрямованості особистості у поведінці та спілкуванні.