ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ГЕНЕЗИСА НЕВРОТИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВ

Краткое содержание

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; вказано методологічне і теоретичне підґрунтя дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; наведено дані про впровадження і апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Роль особистісних факторів при невротичних розладах» проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення розладів невротичного регістру. Викладено основні теоретичні напрямки дослідження, описані фактори ґенези невротичних розладів у крос-культурному контексті.

Проаналізована історія розвитку поглядів на проблему ґенези невротичних розладів. Здійснено теоретичний аналіз різних напрямків і підходів, оскільки до теперішнього часу в поняття «невроз» різними авторами вкладається різний зміст, що визначається відмінностями їх поглядів на співвідношення і роль біологічних, психологічних і соціальних факторів у виникненні невротичних розладів. У розділі докладно висвітлено, як з часом змінювалося визначення неврозу, уточнювалася його клінічна картина і уявлення про фактори, що обумовлюють виникнення неврозів: у XIX ст. була виявлена зворотність перебігу неврозів, на початку XX ст. «провідною особливістю неврозів почали вважати їх зв’язок з особистістю, а самі неврози розглядати як хворобливі реакції особистості та хворобливі прояви її розвитку» (Ю.А. Александровський).

Аналіз джерел зарубіжної психологічної та медичної літератури виявив, що представники гуманістичного психоаналізу вважають невроз проявом конфлікту між внутрішніми потребами людини і зовнішнім соціальним оточенням, яке спонукає до прийняття певних соціальних норм, що інколи перешкоджають реалізації внутрішніх потенцій (Е. Фромм). Екзистенційний напрямок розглядає неврози як стан екзистенційної фрустрації при незадоволеності потреби в сенсі життя (В. Франкл). Представники гештальт-концепції визначають невроз як стан порушення цілісності особистості і затримки особистісного зростання опосередковано через певні соціогенетичні механізми (проекція, інтроекція) (Ф. Перлз, П. Хефферлін). Біхевіоризм розглядає невротичні розлади як результат неправильного научіння й формування в результаті цього неадаптивної поведінки (Г. Айзенк, С. Речмен, Д. Волп). Психоневрологія та медична психологія на перший план у патогенетичних механізмах розвитку неврозів висувають особистісны чинники в їх нерозривному зв’язку з біологічними і соціальними механізмами (С.М. Давиденков, В.К.М’ягер, В.В. Ковальов, Б.Д. Карвасарський, Н.Д. Лакосіна). 

Проведений аналіз основних теорій невротичних розладів, узагальнення літератури дозволили вирізнити три взаємопов’язані групи чинників, що супроводжують психічне напруження особистості і які є визначальними для появи будь-якого невротичного розладу. По-перше, біологічно-зумовлений конституційний тип емоційності і характер реагування на оточення, від якого найсильніше залежать форми та види неврозу і який безпосередньо пов’язаний з усією попередньою історією фізіологічного і психічного життя даної людини та її психічним стереотипом. По-друге, ті суто соціальні чинники та індивідуальні особливості особистості, що визначають ступінь ослабленості її адаптаційних можливостей і зниження стійкості перед конкретними психогенними впливами. По-третє, наявність «слідового невротичного фону» (за аналогією з «слідовими» подразненнями в розумінні І.П. Павлова), пожвавлення якого можливе під упливом неспецифічних подразників (за типом «другого удару» за О.Д. Сперанським).

Виявлено «внески» різних соціо- и етнокультурних чинників, що впливають на формування невротичних розладів. До особливостей  етнокультури, що впливають на психічне здоров’я, належать: історичні особливості існування нації, панівні релігійні переконання, національні звичаї, традиції, ритуали, базові ціннісні орієнтації, що визначають систему стосунків у соціумі та сім’ї, підходи до виховання дітей, уявлення про нормативність тих чи інших форм поведінки. Саме ці чинники значною мірою визначають як колективну психологію взагалі, так і рівень психічного здоров’я кожного народу зокрема. Вони впливають на виникнення, структуру і клінічний перебіг психічних розладів і неодмінно повинні враховуватися у психіатричній практиці: «Можна легко поставити діагноз перелому стегна, не знаючи національності пацієнта. Однак поставити діагноз будь-якого психічного розладу, не знаючи національної належності хворого, було б великою необережністю і, радше за все, помилкою» (Н. Пезешкіан).

Результати численних кроскультурних досліджень дають підстави говорити про специфічні особливості поширення і формування психічних розладів, їх структури, характеру клінічних проявів, перебігу і прогнозу в різних етнічних групах, проте цих даних явно недостатньо.

Таким чином, обґрунтовано висновок про те, що на сьогоднішній день зважаючи на фрагментарність і несистематичність вивченості етнокультуральних чинників, уявлення про ґенезу невротичних розладів є суттєво неповним, що й робить кроскультуральне дослідження вельми актуальним.

У другому розділі «Загальна методика та методи емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей осіб з невротичними розладами» проаналізовано методологічне підґрунтя, окреслено напрямки емпіричного дослідження, обґрунтовано вибір діагностичного інструментарію. Описані процедури якісного та кількісного аналізу отриманих даних.

Для виявлення індивідуально-психологічних чинників виникнення та формування невротичних розладів у крос-культурному контексті було обстежено дві групи осіб, кожна з яких, своєю чергою, складалась із двох етнічних підгруп.

Перша група – експериментальна – 167 пацієнток, які перебували на стаціонарному лікуванні у Медичному центрі проблем психічного здоров’я м. Астани і міській психоневрологічній лікарні № 2 м. Києва.

Клініко-психологічна характеристика вибірки

-    перша підгрупа: особи з невротичними розладами (українська вибірка). Пацієнтки, які перебували на стаціонарному лікуванні в міській психоневрологічній лікарні № 2 м. Києва (83 пацієнтки);

-    друга підгрупа: особи з невротичними розладами (казахська вибірка). Пацієнтки, які перебувають на стаціонарному лікуванні в психосоматичному відділенні № 2 Медичного центру проблем психічного здоров’я м. Астани (84 пацієнтки).

Клінічну вибірку становили особи жіночої статі. Вік пацієнток 36,2 ± 4,3 року.

Другу групу – контрольну склали (90 жінки), що не перебувають на диспансерному обліку; відповідно дві підгрупи українок (45) та казашок (45).

Для реалізації мети та завдань дослідження були підібрані психологічні методики, спрямовані на вивчення особистісних особливостей пацієнток з невротичними розладами. Використані методи відповідають принципам адекватності та надійності. Вибрані клініко-психологічні методики використовувалися для оцінки психічного стану кожного досліджуваної хворої з метою уточнення провідного психопатологічного синдрому. При цьому використовувалися діагностичні критерії МКХ-10, що дозволило вирізнити найбільш поширені патологічні стани для досліджуваної вибірки, а також уточнити особливості цих станів у представниць порівнюваних етнічних груп.

Вибрані психодіагностичні методики дали змогу визначити у хворих із невротичними розладами такий спектр характеристик: структуру мотивації, взаємозв’язку потягів; так звані провідні особистісні тенденції; акцентуації характеру; напруженість невротичних станів; виявлення та оцінку невротичних станів.

Третій розділ «Індивідуально-психологічні особливості осіб з невротичними розладами у крос-культурному аспекті» містить опис та інтерпретацію результатів емпіричного дослідження, отриманих за кожною психодіагностичною методикою, їх статистичну обробку та аналіз, результати кореляційного аналізу отриманих даних, а також порівняння експериментальної та контрольної груп за отриманими показниками та узагальнення результатів.

Результати застосування проективного методу портретних виборів (МПВ) Сонді. Сфера потягів, можливість їх реалізовувати чи необхідність пригнічувати є джерелом психологічного напруження. Згідно з концептуальним підходом Л. Сонді, покладеним в основу методу, а також з інтерпретаційною схемою, що ґрунтується на багаторівневому розумінні структури особистості, провідні потяги пов’язані як з успадкованими, генетично обумовленими чинниками, так і з соціальними аспектами людських доль. Це зазвичай проявляється у виборі професії, у стилі суспільної діяльності та міжособистісних стосунків. Вираженість певного вектора потягів істотно залежить від культурального контексту і справляє вплив на загальний тип реагування особистості. При аналізі матеріалу, отриманого в ході дослідження за допомогою тесту Сонді, враховувалися як  кількісне вираження реакцій, так і якісні показники напруженості потреб, оскільки саме вони свідчать про динамічно найбільш незадоволене прагнення.

Результати обох вибірок пацієнток із невротичними розладами, незважаючи на культуральні відмінності, свідчать про напруженість тих самих провідних сфер (факторів) потягів; хоча в українській вибірці показники виражені набагато яскравіше, ніж у казахських досліджуваних (емоційна прив'язаність h +). Як показало дослідження, у пацієнток із невротичними розладами істотно незадоволеною виявилася потреба в любові, про що свідчать переважання у них реакції +!h, +(!)h, (тут і далі знак оклику в дужках указує на найбільшу кількість реакцій з напруженням). Згідно із принципами інтерпретації Л. Сонді, виражене +m означає, що сильним залишається прагнення «прикріплення до об’єкта». Потяги «Я»: у обстежених пацієнток обох вибірок з невротичними розладами домінували виражені самодеструктивні тенденції (-!!k, -(!)k). Вивчення контактного потягу виявило переважання реакцій m+ і C++. C++, що свідчить про так звані білатеральний або двоїстий зв’язок, при якому особистість, незважаючи на «прикріплення» до старого об’єкта (+m), готова також і до пошуку нового (+d). Інакше кажучи, для людини одинаково бажаними можуть бути різні об’єкти. Картина C– (відмова від контактів), навпаки, частіше зустрічалася в контрольній групі.

Таким чином, мотиваційна структура особистості пацієнток з невротичними розладами в обох етнічних групах характеризується незадоволеною потребою в любові; пацієнткам притаманне «відчуження Я» і тенденція до встановлення так званого «нещасливого зв’язку» (+m).

Основною відзнакою мотиваційної сфери обоих груп хворих із невротичними розладами може бути їх аутодеструкція, джерелом якої є «Я»-потяг, оскільки функціональний простір факторів проявляється чотирма елементарними функціями: проекція, і у вигляді «розширення рамок» власного «Я» (эго-діастола) - інфляція, а також інтроекція і зречення (заперечення), що співвідносяться з інтегративної функцією «Я». Потреба в любові у них залишається високою.

Особи з невротичними розладами в казахській вибірці характеризуються незадоволеною потребою в любові. При цьому вони водночас відчувають страх міжособистісних контактів і блокують потребу в них.