ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТІВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми дослідження та напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу, завдання, методологічну і теоретичну основи та методичні підходи. Розглянуто наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження та впровадження їх у практику.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми організаційної культури вищого навчального закладу як чинника становлення професійної ідентичності студентів» – висвітлено актуальний стан наукового вивчення досліджуваної проблеми, представлено основні наукові підходи в дослідженні організаційної культури вищих навчальних закладів, запропоновано авторський підхід стосовно розуміння феномену організаційної культури. Здійснено аналіз сутності ідентичності, проаналізовано чинники становлення професійної ідентичності студентської молоді у вищому навчальному закладі. Розглянуто організаційну культуру як чинник формування професійної ідентичності студентів.

На основі аналізу низки наукових праць (К. Грей, М. Елвессон, В. Казмиренко, Л. Карамушка, Е. Кілхлер, У. Оучі, Ф. Селзник, Ж. Серкіс, У. Скотт, І. Сняданко,
У. Перроу, Т. Парсонс, Е. Шейн та ін.) досліджено поняття «організація» та виокремлено таке визначення: це раціональна система свідомо координованої діяльності співробітників, створена керівництвом заради досягнення певної мети.

Спираючись на аналіз наукової літератури (С. Девіс, К. Камерон, Л. Карамушка, В. Кириченко, Р. Куїнн, О. Максименко, Х. Шварц та ін.), визначено зміст феномену культури як множину символів, смислів, досвіду, цінностей, правил, яка забезпечує ефективну, адекватну взаємодію людини та соціуму (соціального інституту).

На основі низки наукових досліджень (М. Елвессон, В. Кириченко, М. Мескон, Г. О’Донован, В. Сате, Л. Смірсич, Т. Соломанідіна, Ф. Хедоурі, Б. Шнейдер та ін.) організаційна культура розглядається як динамічна система, що визначає спосіб мислення персоналу, включає цінності, очікування, понятійні формулювання, ритуали, патерни поведінки тощо, які приймаються та передаються всім членам організації.

З урахуванням існуючих у психолого-управлінській літературі положень (О. Віханський, М. Елвессон, А. Занковський, К. Камерон, А. Кочеткова, Р. Куїнн,
Е. Маслова, А. Наумов, У. Оучі, Т. Пітерс, А. Петтігрю, А. Пригожин, Ж. Серкіс,
Р. Уотермен, І. Шаповалова, Е. Шейн, С. Щербина та ін.) виокремлено такі підходи до вивчення організаційної культури: а) символічний; б) когнітивний; в) цілісний, або систематичний.

Наголошено, що це дослідження здійснено в межах когнітивного підходу, де організаційна культура вищого навчального закладу розглядається як сукупність когнітивних схем, що формує певні переконання у працівників та студентів, визначає спосіб взаємодії з довколишнім середовищем, включає систему цінностей, очікувань, ритуалів, патернів поведінки тощо, які приймаються та передаються новим членам організації. На основі аналізу наукової літератури (К. Камерон, Л. Карамушка, Р. Квін, Р. Куїнн, Н. Леметр, С. Мішон, Р. Морано, Дж. Рорбах,
Я. Сметс, В. Снєтков, І. Сняданко, В. Співак, Е. Шейн та ін.) автором визначено позиції стосовно аналізу та розуміння феномену організаційної культури у вищому навчальному закладі – констатувальна та активноперетворювальна. Констатувальна позиція забезпечує концентрацію уваги на глибокому вивченні процесів, які породжує організаційна культура без якихось зовнішніх впливів; аналіз схеми загальної інтерпретації подій персоналом організації та загальноскоординованої моделі поведінки та ін. Активноперетворювальна позиція надає можливість формувати необхідні уявлення та понятійні схеми працівників, змінювати ключові позиції організаційної культури відповідно до вимог соціальної дійсності, коригувати ключові позиції організаційної культури задля забезпечення ефективного життєфункціонування організації та ін.

В основу аналізу проблеми професійної ідентичності покладено такі підходи: психоаналітичний (Е. Еріксон, З. Фрейд, Дж. Марсіа, А. Ватерман, О. Кернберг,
Х. Хартман); біхеовіористичний (Е. Гоффман, Л. Краппман, Ч. Кулей, Дж. Мід,
Р. Фогельсон, Дж. Хабермас, Д. Кемпбелл, М. Шериф); когнітивний (Д. Абрамс,
Г. Брейкуелл, Дж. Тернер, Г. Теджфел, М. Яромовіц); екзистенційно-гуманістичний (Д. Б’юдженталь, А. Мінделл, Е. Мінделл, К. Ясперс, А. Маслоу); структурно-динамічний (В. Агеєв, Н. Антонова, М. Боришевський, П. Гнатенко, В. Зливков,
Н. Іванова, І. Кон, К. Коростеліна, П. Лушин, В. Павленко, В. Столін, Л. Шнейдер, В. Ядов). Дослідження професійної ідентичності в дисертаційній роботі проведено згідно зі структурно-динамічним підходом. Відповідно, автором пропонується визначення професійної ідентичності як динамічного концептуального уявлення людини стосовно тотожності з професією, ідеальним образом фахівця, професійною спільнотою, працею.

Ґрунтуючись на дослідженнях науковців (І. Андреєва, Ю. Варбан, М. Вітер, В. Виноградова, Е. Гайдаржи, А. Зубенко, Н. Іванова, Л. Карамушка, І. Сняданко, М. Ткалич, О. Філь та ін.), констатовано, що професійна ідентичність студентів формується під впливом таких чинників: 1) макрорівень (особливості політичного та соціального розвитку країни; соціально-психологічні особливості регіону; особливості соціальної сфери та ін.); 2) мезорівень (форма власності вищого навчального закладу; особливості домінуючого типу організаційної культури; факультет; курс навчання та ін.); 3) мікрорівень (особистісні характеристики; соціально-демографічні особливості та ін.). У дисертаційній роботі основну увагу приділено дослідженню чинників мезорівня.

Обґрунтовано можливість впливу організаційної культури на професійну ідентичність студентів через процеси інтеріоризації організаційної культури в процесі навчання. Автором на основі аналізу літератури (В. Агеєв, О. Бодальов, В. Виноградова, І. Галецька, О. Іванова, Т. Кириченко, Н. Кривоконь, Н. Макаркін, С. Максименко, А. Мудрик, Л. Орбан-Лембрик, І. Шендрик та ін.) побудовано теоретичну модель впливу організаційної культури на становлення професійної ідентичності студентів вищого навчального закладу, що включає наступні стадії:
1) усвідомлений вибір майбутньої професії; 2) успішна адаптація до вищого навчального закладу та до домінуючого типу організаційної культури; 3) інтеріоризація домінуючого типу організаційної культури, що сприяє засвоєнню професійно важливих знань, якостей та формування образу ідеального фахівця; 4) усвідомлення власної професійної ідентичності; 5) готовність входження до реального професійного середовища.

Зазначені теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності психологічних аспектів організаційної культури вищого навчального закладу як чинника становлення професійної ідентичності студентів стали основою для проведення подальших етапів дослідження.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження особливостей організаційної культури вищого навчального закладу як чинника становлення професійної ідентичності студентів» – представлено програму та процедури організації дослідження організаційної культури вищого навчального закладу як чинника становлення професійної ідентичності студентів, розглянуто психологічні особливості організаційної культури вищих навчальних закладів, психологічні особливості професійної ідентичності студентів вищих навчальних закладів, а також здійснено аналіз психологічних особливостей організаційної культури як чинника становлення професійної ідентичності студентів. Розкрито та проаналізовано вплив організаційної культури вищого навчального закладу на становлення професійної ідентичності студентів.

Емпіричне дослідження проводилось у три етапи.

Перший етап емпіричного дослідження було присвячено вивченню особливостей уявлень студентів щодо домінуючого типу організаційної культури («Методика оцінки організаційної культури» (ОСАІ) К. Камерона та Р. Куїнна).

Стосовно домінуючого типу організаційної культури, то в результаті проведеного дослідження було встановлено, що у ВНЗ державної форми власності домінують клановий (38,3 %) та ринковий (32,2 %) типи організаційної культури. Отже, можна говорити про те, що існує певне протиріччя в уявленнях студентів щодо домінуючого типу культури, адже клановий тип спрямований на колегіальність, сприйняття ВНЗ як єдиного цілісного об’єкта, великої родини,
а ринковий тип, навпаки, сповідує сувору конкуренцію, вимогливість, виховання у студентів прагнення перемагати, бути першими серед конкурентів тощо. Натомість, у ВНЗ приватної форми власності домінуючим є виключно клановий тип культури (70,3 %) – культивується колегіальність, відчуття «Ми», сприйняття ВНЗ як єдиного цілісного об’єкта; організація нагадує велику родину, заохочується взаємна турбота, командна робота тощо.

У процесі аналізу впливу курсу навчання студентів на їх уявлення про домінуючий тип організаційної культури встановлено, що уявлення студентів ВНЗ державної форми власності молодших та старших курсів навчання значно відрізняються в діагностичних показниках щодо типу організаційної культури. Встановлено, що у студентів молодших курсів домінує (42,1 %) клановий тип культури. Результати діагностики студентів старших курсів стосовно типів організаційної культури розподілено таким чином: ринкова (36,6 %), кланова (33,5 %) та ієрархічна (25 %). Отже, студенти ВНЗ державної форми власності мають певні проблеми у визначенні домінуючого типу культури як на молодших, так і на старших курсах навчання. Зокрема, студенти перших років навчання уявляють свій вищий навчальний заклад як велику родину, де заохочується взаємодопомога, а студенти старших курсів визначають домінуючу культуру в суперечливих тенденціях, віддаючи належне конкурентному, дружньому та жорстко регламентованому середовищу водночас.

Встановлено, що у ВНЗ приватної форми власності студенти молодших та старших курсів віддали перевагу різним типам організаційної культури: кланова (72,3 % студентів молодших курсів та 68,1 % студентів старших курсів), ринкова (14,6 % студентів молодших курсів та 13,8 % студентів старших курсів), ієрархічна (9,2 % студентів молодших курсів та 12,9 % студентів старших курсів) та адхократична (3,8 % студентів молодших курсів та 5,2 % старших курсів). Отже, студенти ВНЗ приватної форми власності одностайно сприймають кланову культуру як домінуючий тип культури.

У результаті даних діагностування ключових характеристик організаційної культури («найважливіші відмінності», «загальний стиль керівництва», «управління персоналом», «сутнісний зв’язок», «стратегічні цілі функціонування та розвитку», «критерії успішної діяльності») було встановлено, що студенти ВНЗ державної форми власності демонструють значну неузгодженість. Діагностичні показники свідчать про майже рівний розподіл типів організаційної культури щодо її ключових характеристик (наприклад, у процесі аналізу «стратегічних цілей функціонування та розвитку» 26,9 % респондентів обирають характеристики «кланової» культури, 25,7 % – «бюрократичної», 24,3 % – «ринкової», 23,1 % – «адхократичної») або, навпаки, про домінування одного типу та приблизний розподіл між іншими типами організаційної культури (наприклад, у процесі аналізу «управління персоналом» 31,7 % опитаних обирають характеристики «ринкової» культури, 24,0 % – «бюрократичної», 23,7 % – «кланової» та 20,5 % – «адхократичної» культури). В той же час, студенти ВНЗ приватної форми власності щодо ключових характеристик організаційної культури свого вищого навчального закладу виявляють узгодженість уявлень. При діагностуванні всіх характеристик організаційної культури безперечна перевага віддається одному, «клановому», типу культури (наприклад, у процесі аналізу «загального стилю керівництва» 43,1 % студентів обирають «кланову» культуру, 24,7 % – «бюрократичну», 18,3 % – «ринкову», 13,9 % – «адхократичну»). В цілому зроблено висновок про те, що неузгодженість уявлень студентської молоді ВНЗ державної форми власності щодо ключових характеристик організаційної культури вищого навчального закладу може негативно впливати на психологічні особливості професійної ідентичності студентів.

Другий етап дослідження передбачав визначення особливостей, типу та статусу професійної ідентичності студентів вищого навчального закладу (використовувалися тест М. Куна «Хто Я?», у модифікації Т. Румянцевої, «Опитувальник професійної ідентичності студентів» У. Родигіної та «Методика вивчення професійної ідентичності» (МІПІ) Л. Шнейдер).

У процесі дослідження місця професійної ідентичності у структурі
«Я-образу» виявлено, що професійна ідентичність у структурі «Я-образу» спостерігається у 65,9 % респондентів ВНЗ державної форми власності та у 80,1 % респондентів ВНЗ приватної форми власності. Встановлено, що професійна ідентичність займає перше місце у структурі «Я-образу» у 4,6 % студентів ВНЗ державної форми власності та у 14,6 % студентів ВНЗ приватної форми власності. Зазначимо при цьому, що позиція професійної ідентичності в структурі «Я-образу» студентів свідчить про ступінь усвідомлення приналежності до навчально-професійної сфери (майбутній фахівець) чи професійної діяльності, усвідомлення будь-яких професійних взаємовідносин чи професійних ролей. Отже, можна констатувати, що студенти ВНЗ приватної форми власності значно більше усвідомлюють власну професійну ідентичність, ніж їх колеги з ВНЗ державної форми власності.

Що стосується типів професійної ідентичності, то виявлено, що більшість (55,2 %) студентів ВНЗ державної форми власності за шкалою «Емоційне ставлення» не виявляють негативних чи позитивних емоцій щодо майбутньої професії. Серед студентів з ВНЗ приватної форми власності за шкалою «Емоційне ставлення» позитивні емоції до майбутньої професії відчувають 62,2 % опитаних. Дослідження за допомогою шкали «Усвідомлена активність» стосовно майбутньої професії показали, що у ВНЗ державної форми власності 41,5 % студентів продемонстрували середній рівень активності, 55,8 % – високий, а у ВНЗ приватної форми власності у 45,1 % респондентів виявився середній рівень, у 52,4 % – високий. Такі показники дозволили віднести отримані результати до одного з дев’яти типів професійної ідентичності (У. Родигіна) на основі поєднання двох шкал – «Емоційне ставлення» та «Усвідомлена активність». Встановлено, що студенти ВНЗ державної форми власності мають однакові результати за «Типом 5» (27,1 %) і «Типом 8» (27,1 %). Це свідчить про середній та високий рівні активної позиції, що супроводжується нейтральними емоціями стосовно майбутньої професії. Тобто респонденти з ВНЗ державної форми власності усвідомлюють необхідність працевлаштування, але не відчувають при цьому ні позитивних, ні негативних емоцій. В той же час, значна частина відповідей респондентів ВНЗ приватної форми власності віднесена до «Типу 9» (42,7 %), і для них характерним є те, що вони переконані в тому, що влаштуються працювати за фахом, та відчувають з цього приводу лише позитивні емоції.

У результаті поділу респондентів на молодші та старші курси було отримано наступні результати. Респонденти різних років навчання у ВНЗ державної форми власності демонструють майже однакові результати за всіма типами професійної ідентичності. Однак суттєву відмінність при цьому складають результати, отримані стосовно «Типу 8» (активна позиція, що супроводжується нейтральними емоціями щодо майбутньої професії): значно більше представників старших курсів, порівняно зі студентами молодших курсів (39,0 % проти 17,7 %), віддали перевагу цьому типу професійної ідентичності. Це свідчить, на наш погляд, про «прагматичний» підхід старшокурсників до майбутнього працевлаштування. У ВНЗ приватної форми власності результати діагностики респондентів молодших курсів демонструють розподіл домінування між «Типом 5» (30,8 %), який характеризується середньо вираженою активною позицією, що супроводжується нейтральними емоціями
щодо майбутньої професії, і «Типом 9» (30,8 %), який характеризується
активною позицією, що супроводжується позитивними емоціями щодо майбутньої професії. Автором припускається, що студенти перших та других років навчання знаходяться на етапі формування образу майбутньої професії та свого місця
в ній, що виявляється в крайніх позиціях ставлення до фаху. Разом із тим,
студенти старших курсів ВНЗ приватної форми власності у переважній більшості (56,0 %) схиляються до «Типу 9» (активної позиції з позитивними емоціями щодо майбутньої професії), що свідчить про їх готовність до реальної професійної ситуації.

Аналіз статусу професійної ідентичності студентів засвідчив домінування у студентів ВНЗ державної форми власності (30,0 %) статусу «Псевдопозитивна ідентичність», тобто завищена оцінка власного професійного спрямування,
а у студентів ВНЗ приватної форми власності (32,9 %) – статусу «Мораторій ідентичності», що свідчить про стан кризи професійного самовизначення, а вже на другому місці – 30,1 % виборів – статус «Псевдопозитивна ідентичність».

При розподілі на старші та молодші роки навчання результати опитування студентів ВНЗ державної форми власності та ВНЗ приватної форми власності виражають домінування «Псевдопозитивної ідентичності» на молодших курсах (відповідно 33,5 % та 28,5 %). На старших курсах ВНЗ державної форми власності показник «Досягнутої позитивної ідентичності» займає першу позицію (33,5 %), що свідчить про подолання кризи професійного самовизначення та усвідомлену об’єктивну оцінку майбутньої професії. «Псевдопозитивна ідентичність» на старших курсах ВНЗ приватної форми власності також отримує найвищий відсотковий показник серед відповідей респондентів (31,9 %). Так, представники молодших курсів ВНЗ державної форми власності та молодших і старших ВНЗ приватної форми власності мають ідеальні уявлення стосовно майбутньої професії, свого місця в ній, а представники старших курсів ВНЗ державної форми власності – адекватне уявлення про професію, яку вони отримують.

Третій етап дослідження був спрямований на визначення впливу організаційної культури вищого навчального закладу на становлення професійної ідентичності студентів.

Слід зазначити, що за допомогою непараметричного критерію Н-Крускалла-Волліса виявлено, що розбіжності між показниками професійної ідентичності залежать від узгодженості уявлень студентів стосовно ключових характеристик організаційної культури свого вищого навчального закладу. Це знайшло відображення у таких статистично значущих показниках професійної ідентичності, досліджених за допомогою методики «Хто Я?» М. Куна (43,968; р≤0,05), та типів професійної ідентичності студентів за «Опитувальником професійної ідентичності студентів» У. Родигіної (33,663; р≤0,05). Отже, існує статистично значущий зв’язок між шкалою «Професійна ідентичність» та узгодженістю уявлень студентів стосовно ключових характеристик організаційної культури вищого навчального закладу. Це свідчить про прояви значних відмінностей у середніх показниках за шкалою «Професійна ідентичність» між ВНЗ державної форми власності (М=15,70), де домінує неузгодженість студентських уявлень, та ВНЗ приватної форми власності (М=25,98), де панує атмосфера узгодженості серед ключових характеристик організаційної культури. Результати студентських опитувань свідчать про значно вищі позиції професійної складової у структурі «Я-образу» у студентів ВНЗ приватної форми власності, що корелює з узгодженістю ключових характеристик власної організаційної культури.

У цілому, на основі аналізу результатів констатувального етапу дослідження можна стверджувати, що організаційна культура вищого навчального закладу впливає на становлення професійної ідентичності студентів. Однак існують певні особливості сприйняття організаційної культури. Окрім того, в цілому рівень професійної ідентичності студентів є недостатнім. Відповідно, було зроблено висновок про необхідність впровадження програми психологічної підготовки студентів для усвідомлення впливу організаційної культури вищих навчальних закладів на становлення професійної ідентичності студентів.

У третьому розділі – «Організаційно-психологічні умови становлення професійної ідентичності студентів» – розкрито зміст формувального експерименту, описано основні інтерактивні техніки, що застосовувалися впродовж тренінгової роботи. Окрему увагу приділено аналізу сутності та структури кожного модуля тренінгу, а також психологічним особливостям реалізації програми з метою усвідомлення студентами впливу організаційної культури вищого навчального закладу на становлення професійної ідентичності. Представлено результати формувального експерименту.

Формувальний експеримент було проведено в Запорізькому національному університеті протягом 2011–2012 рр. Було утворено дві групи (експериментальну та контрольну) серед студентів вищих навчальних закладів. Експериментальна та контрольна групи студентів вищих навчальних закладів мали подібні показники (вік, стать, курс, форма навчання). Під час проведення формувального експерименту в експериментальній групі нараховувалось 52 студенти, а в контрольній групі – 56, з якими спеціально організованих форм роботи не проводилось.

Організаційною формою проведення формувального експерименту був розроблений автором тренінг «Вплив організаційної культури вищих навчальних закладів на становлення професійної ідентичності студентів».

За основу тренінгу взято технологічний підхід Л. Карамушки, спрямований на розробку й використання спеціальних психолого-організаційних технологій. Згідно з технологічним підходом у кожному модулі навчальної програми наявні три компоненти: інформаційно-смисловий, діагностичний та корекційно-розвивальний.

Структура тренінгу «Вплив організаційної культури вищих навчальних закладів на становлення професійної ідентичності студентів» включає чотири модулі: «Сутність професійної ідентичності студентів вищого навчального закладу», «Аналіз різних типів і статусів професійної ідентичності студентів вищого навчального закладу», «Сутність організаційної культури вищого навчального закладу», «Психологічні особливості впливу організаційної культури вищого навчального закладу на становлення професійної ідентичності студентів».
Загальний обсяг тренінгу склав 36 годин (по 6 години на кожен модуль, по 2 години на домашнє завдання з кожного модуля та по 2 години на вступ та заключну частину).

Констатовано позитивну динаміку в експериментальній групі за результатами першого та другого діагностичних зрізів (до формувального експерименту та після формувального експерименту). Встановлено статистично значущі відмінності (за критерієм ) за показниками: узгодженість уявлень студентів про тип організаційної культури вищого навчального закладу (підвищення показників з 46,8 % до 62,2 %); позиція професійної ідентичності в структурі «Я-образу» студентів (підвищення показників з 15,3 % до 63,4 %); тип професійної ідентичності студентів – «Тип 9» (підвищення показників з 42,7 % до 51,3 %); статус професійної ідентичності студентів – «Мораторій ідентичності» (зменшення показників з 25,5 % до 13,4 %), «Досягнута позитивна ідентичність» (підвищення показників з 18,7 % до 54,7 %), «Псевдопозитивна ідентичність» (зменшення показників з 31,9 % до 15,5 %) в експериментальній групі (р≤0,05).