ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ЯК УМОВА РОЗВ’ЯЗАННЯ СКЛАДНИХ КОМПЛЕКСНИХ ПРОБЛЕМ (ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛІГІСНИЙ АСПЕКТ)



Название:
ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ЯК УМОВА РОЗВ’ЯЗАННЯ СКЛАДНИХ КОМПЛЕКСНИХ ПРОБЛЕМ (ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛІГІСНИЙ АСПЕКТ)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, ступінь наукової розробленості проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значимість отриманих результатів, відомості про їх апробацію та оприлюднення.

У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретико-методологічні засади дослідження», який складається з двох підрозділів, розглянуто проблеми становлення методологічного розмежування дисциплінарних і міждисциплінарних досліджень, філософських, загальнонаукових концептів та засад методологічного розуміння комплексного дослідження, специфіка наукового пізнання складних відкритих об’єктів, що розвиваються. Підрозділ 1.1. «Філософська та конкретно-наукова методологія: історія розуміння» розкриває різні аспекти, пов'язані із проблемою загальнонаукової методології, на які вказували зарубіжні та пострадянські дослідники. До числа загальнонаукових методологічних концепцій і напрямків відносяться проблемно-змістовні теорії, що дають безпосередньо опис широкої сфери реальності під певним кутом зору, тобто з позицій певного методологічного принципу. Методологічні функції таких концепцій і напрямків полягають у тому, що вони дають науковому дослідженню або змістовну орієнтацію, спираючись на побудови нових предметів вивчення (таку роль, наприклад, до сих пір виконує концепція ноосфери по відношенню до проблематики взаємодії суспільства і середовища), або ефективний понятійний та математичний апарат аналізу. Тим самим стає зрозумілим, що основу методологічного підходу трансдисциплінарного дослідження складає філософське розмежування онтологічного, методологічного, гносеологічного знання.

Через загальнонауковий характер подібних концепцій вони виявляються достатньо близько пов'язаними з філософською методологією, хоча не співпадають з нею: їх функції вичерпуються наочною орієнтацією дослідження і наданням йому спеціалізованого апарату аналіза, тоді як філософська методологія неодмінно включає рефлексивну інтерпретацію підстав дослідження і його результатів.

У підрозділі 1.2. «Методологічне розмежування дисциплінарних і міждисциплінарних досліджень» проведена демаркація дисциплінарних, міждисциплінарних, мультидисциплінарних, інтердисциплінарних, плюродисциплінарних досліджень.

Розглянуто, що починаючи з ХІХ ст. виникали міждисциплінарні зв'язки, а в ХХ ст. цей процес посилився, що призвело до розуміння неможливості чітко розмежувати дослідження в межах дисципліни й потребувало виходу за них. У процесі пізнання в межах однієї науки дослідження часто виходять за прийняті межі певної дисципліни, а при впорядкуванні вже визнаних результатів їм надається «дисциплінарний» вигляд.

Здійснений порівняльний аналіз загальнонаукових методологічних концепцій, що визначають міждисциплінарні дослідження з концептом трансдисциплінарної науки дозволив прийти висновку, що вони потребують інших методологічних підходів, які позитивно доповнюють дисциплінарні підходи, норми та принципи.

У другому розділі «Феномен трансдисциплінарності» приділяється увага дисциплінарності – як основі наукового типу сприйняття дійсності; міждисциплінарності – як методологічній основі комплексних досліджень, та зняттю дисциплінарних обмежень рефлексивною інтерпретацією комплексної проблеми, проблемі сутності трансдисциплінарності в сучасній науці.

У підрозділі 2.1. «Становлення трансдисциплінарності» підкреслюється, плюралізм визначень трансдисциплнарності. Проаналізовано основні значення трансдисциплінарності та виявлено, що у даному комплексі дослідження перетинаються, йдуть наскрізь, постійно повертаючись до поставленої проблеми. Це не запозичення або доповнення, які характерні міждисциплінарним та мультидисциплінарним дослідженням (хоча вони також використовуються), а новий вид наскрізних, складних досліджень, що вимагає розробки методів, засобів та концептуального апарату, який уможливлює такі дослідження.

Аналіз феномена трансдисциплінарності та його рефлексія дають можливість констатувати невідповідність знаного кола методологічних понять, якими описують існування науки, оскільки дисциплінарні обмеження, цінності, норми, ідеали наукового дослідження не дозволяють ефективно організувати проведення подібних досліджень. Тобто, існуючі методологічні інструменти проведення методологічних досліджень, які ефективно застосовувався в межах дисциплінарного, міждисциплінарного, полідисциплінарного, інтердисциплінпоного дослідження виявляються непридатними для організації трансдисциплінарних досліджень (наприклад, екосистеми землі тощо).

Якщо у мультидисциплінарних дослідженнях залишається чіткість кордонів та відмінність предметів, у міждисциплінарних дослідження відбувається об’єднання, де вже виникають перші труднощі узгодження  понять та методів, то у трансдисциплінарних дослідженнях будується система, де цей процес посилюється різнотипністю систем знання, дисциплін, що потребують розв’язання.

У підрозділі 2.2. «Методи розв’язання комплексних проблем» підкреслюється, що конкретно-наукова методологія є відповідною у дослідженні проблем в рамках однієї дисципліни. Коли проблема починає носити комплексний характер, виникає потреба залучення інших видів знань, узгодженості методології та мовного апарату. Дана проблематика для методологів науки є досить актуальною. У науковій спільноті розробляються методи комплексних досліджень, але практика показує, що розробка універсального методу неможлива, тому постійна розробка адекватного, відповідного засобу (методу) є необхідною умовою у вирішенні комплексних проблем. При вирішенні комплексних проблем наявність власної «трансдисциплінарної» картини світу дозволяє розробляти власні методи дослідження об'єкта, а також інтерпретувати знання, отримані за допомогою дисциплінарних, міждисциплінарних та мультидисциплінарних методів. Суть трансдисциплінарного дослідження полягає в тому, щоб на основі власного «образу світу», виявити ознаки і відносини, які не можуть бути виявлені або пояснені дисциплінарними теоріями і методами. Основна сфера їх практичного застосування перебуває у вирішенні складних, багатофакторних, комплексних  проблем.

Третій розділ «Умови  буття трансдисциплінарного дослідження складних комплексних проблем» присвячений розгляду філософських методологічних підходів в контексті трансдисциплінарності. Спираючись на праці В.Л.Чуйка, встановлено, що філософія може розглядатися як таке визначення людиною дослідницької задачі, що дозволяє самоідентифікувати себе представникам різних наук в якості дослідників однієї трансдисциплінарної проблеми незалежно від дисциплінарної приналежності науковця.

Проаналізовано праці А.Греймаса, А.Ішмуратова, А.Конверського, В.Рижка, Г.Солганика та виявлено той факт, що в них акцентується увага на формах буття трансдисциплінарного знання, хоча ці дослідження й не були присвячені саме цій проблемі. Тому використовуючи поняття «концепції» (В.Рижко ) та порівнюючи її з «теорією» (А.Ішмуратов, А.Конверський), можна вважати, що концепція у трансдисциплінарних дослідженнях є визначальною формою знання.

Використовуючи концепцію «дискурсу» В.Лук’янця, О.Кравченко, Л.Озадовської , С.Ягодзінського, наголошуємо на використанні дискурсу, як інструменту трансдисциплінарних досліджень.

У підрозділі 3.1. «Дискурс як інструмент презентації складних комплексних проблем» наголошується на тому аспекті, що входження у трансдисциплінарні дослідження має певні критерії. Дослідження складних об’єктів є можливим лише на основі рефлексивного відношення суб’єкта до себе, рефлексії над об’єктом і предметом дослідження, готовністю до концептуального дискурсу, усвідомлення власного незнання, порушення правил парадигми, тобто подолання обмеженості дисциплінарності. За формою свого існування трансдисциплінарне дослідження є дискурсивною подією яку здійснюють кілька різних галузей (наприклад, нейрофізіологія, екологія, українознавство), на основі усвідомлення неможливості вирішити проблему дисциплінарно обмеженими засобами, методами.

Тим самим мова йде про особливу функцію філософії як складової таких досліджень, вона полягає у рефлексіях формулювання питань, проблем, задач, з метою досягнення такої їх форми, яка уможливлює концептуальну реалізацію трансдисциплінарного дискурсу. Іншими словами, філософія постає як така дескрипція задачі, яка інтерсуб’єктивно дозволяє представникам різних дисциплін побачити можливість застосування специфічних методів своїх дисциплінарно обмежених наук для її спільного, інтегрального вирішення у формі міжгалузевих проектів.

Відповідно до зазначеного, у дисертації дискурс розглядається як  складна комунікативна подія, у якій відбувається рефлексія форми та змісту комунікації. Тобто – це інтерсуб’єктивна подія, бо в умовах трансдисциплінарності неможливо одноосібно володіти смислом, тому враховується не розуміючий, або ж, не тільки той, хто говорить, а й той, хто сприймає повідомлення.

У вказаному контексті стає обґрунтованим визнання існування довербальної основи трансдисциплінарного дискурсу, яка полягає у смислах та значеннях, засвоєних індивідом на стадіях дисциплінарного розвитку, а також – виявлення комплексної проблеми, що презентує усвідомлення наявності об’єктивного інваріанту як джерела трансдисциплінарного смислу. Визначено, що трансдисциплінарний розвиток передбачає умовою концептуального дискурсу конвенціональну основу створення мови, смислового наповнення предметів дискурсу за допомогою рефлексивної інтерпретації проблеми як підстави конкретних дисциплінарних досліджень та їх  комплексних результатів як корпоративних елементів.

У підрозділі 3.2. «Концепція як визначальна форма знання в трансдисциплінарних дослідженнях» особливе значення мають питання поєднання гносеологічного та соціокультурного при розв’язанні проблем використання наукових знань у практичній діяльності, бо остання є синтезом гносеологічного та соціокультурного. Таке значення можна збагнути лише тоді, коли розглядається наукове знання у формі концепції як соціокультурного феномена, що розкрито в роботах В.Рижка. Дане визначення вказує на важливу форму застосування такого знання у трансдисциплінарних дослідженнях. Концепція заключає висловлювання, котрі розкривають процедури втілення знання у практичній діяльності, тобто вони (ці висловлювання) є висловлюваннями праксеології і в логічному плані, як операціональні поняття. Звернення до аналізу концепції у структурах застосування наукових знань і є важливою умовою подолання прогалини між гносеологією та соціокультурними проблемами. У даному випадку приймається, що концепція містить у собі: зміст відповідних категоріальних структур, ідей, ідеалів, норм; прошарок соціокультурних сенсів та аксіологічних висловлювань, що висвітлюють розуміння відповідних висловлювань як продуктів взаємодії не лише суб’єкта та об’єкта, а й суб’єкт-суб’єктних взаємодій; прошарок висловлювань, які виражають цілісність об’єкта знання.

 

Відповідно, наука є духовним утворенням, яке має багато контекстів. Усі контексти включають прошарок сенсів.  Тому концепція може визначаться як одна з важливих умов науки на етапі трансдисциплінарного корпурування. Концепція долучає до знань (наприклад, до повідомлення) стан розуміння, себто включає це знання в структуру суб’єкт-суб’єктної взаємодії, примірює це знання щодо людського життя, його цінностей, уподобань, ідеалів. Отже, наукова концепція – це мова сенсу наукового знання, пов’язаного з іншим знанням. Вступаючи у трасдисциплінарний дискурс, передусім для створення нового знання, не варто обмежуватись сферою логічного розгортання наукових понять, а потрібно проаналізувати взаємодію предметного змісту науки, соціально-економічних і культурно-історичних умов та особистісних чинників. Опис задачі як такої, що дозволяє вступити у дискурс різним дисциплінам, здійснюється за допомогою філософії, оскільки лише у цьому випадку буде зрозумілим необхідність здійснення міждисциплінарних дій, сенс та значення яких у межах окремої дисципліни не існує без вирішення дослідницьких задач інших дисциплін. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины