| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету та завдання дослідження, висвітлено його теоретико-методологічну основу, окреслено наукову новизну, розкрито теоретичну та практичну цінність отриманих результатів, наведено дані про публікації та апробацію досліджень.
Перший розділ «Концептуальні та методологічні проблеми дослідження міфологічної свідомості» присвячений з’ясуванню проблем у філософії й релігієзнавстві, пов’язаних з міфологічною свідомістю, аналізу її змісту та особливостей функціонування, феномену її розуміння в теоріях та концепціях мислителів минулого й сучасного.
У підрозділі 1.1. «Напрями релігієзнавчого аналізу міфологічної свідомості» автор аналізує здобутки відомих учених у галузі дослідження міфологічної свідомості та культури, виокремлюючи різну тематичну спрямованість та методологічну основу їхніх праць. Досліджується бачення та інтерпретація проблем міфології, її пов'язаність з релігійними віруваннями та уявленнями, з різними типами світосприйняття в працях С. Аверінцева, М. Бахтіна, В. Бібіхіна, Ж. Бодрійяра, О. Веселовського, Б. Ворфа, Я. Голосовкера, К. Леві-Стросса, О. Лосєва, Ю. Лотмана, Є. Мелетинського, С. Московічі,
О. Потебні, В. Топорова, Є. Торчинова, М. Еліаде. У ролі теоретичного підґрунтя дисертації розглядаються розробки Е. Дюркгайма, Л. Леві-Брюлля, Дж. Фрезера, концепція «пралогічного мислення», у якій за допомогою поняття імагінації, чуттєвих сил, емоцій та розуму висвітлювалися процеси міфологічного засвоєння людиною дійсності.
У теоретично-релігієзнавчому, історико-філософському та соціально-філософському напрямі дисертантка спирається на роботи В. Андрущенка, Д. Базик, І. Бойченка, В. Бондаренка, І. Васильєвої, Л. Вороновської, Т. Горбаченко, Л. Дротянко, А. Кадикала Т. Коберської, А. Колодного, О. Костюка, Л. Конотоп, Б. Лобовик, Г. Лозко, В. Лубського, М. Лубської, О. Марченка, І. Огородника, В. Панченко, М. Поповича, Б. Парахонського, А. Поцелуйка, О. Предко, К. Райди, П. Сауха, М. Стадника, Є. Харьковщенка та інших учених.
У напрямі соціально-економічного і техніко-інструменталістського підходів до пояснення причин трансформації сучасної свідомості дисертантка проаналізувала праці З. Баумана, Д. Белла, П. Б’юкенена, Ю. Габермаса,
Ж. Еллюля, Ж. Кантена, М. Кастельса, К. Маркса, М. Мамардашвілі, Г. Маркузе, Дж. Нейсбіта, Х. Сколімовські та інших.
У підрозділі 1.2. «Методологічні засади і проблеми дослідження» розглянуто різні методологічні підходи до аналізу міфологічної свідомості. Серед інших виокремлюються лінгвістичний (М. Мюллер, А. Кун, В. Шварц, В. Манхардт, Ф. Буслаєв, А. Афанасьєв, О. Потебня та ін.); анімістичний (Е. Тайлор, Г. Спенсер, Е. Ленг та ін.); психоаналітичний (В. Вундт, З. Фрейд,
К. Юнг, Е. Нойман, Е. Фромм, Дж. Кемпбелл та ін.); соціологічний (Е. Дюркгайм, Л. Леві-Брюль, М. Мосс); ритуалістичний (Дж. Фрезер, У. Робертсон-Сміт,
Дж. Харрісон, Ф. Корнфорд, А. Кук, Г. Мюррей, С. Х’юман, С. Хук та ін.); функціоналістичний (Б. Малиновський, А. Редкліфф-Браун); структуралістський (В. Пропп, К. Леві-Строс, Е. Еванс-Притчард) та інші підходи. Вітчизняна методологічна традиція представлена загально-релігієзнавчим трендом (Д. Базик, Л. Вороновська, А. Кадикало, Т. Коберська, А. Поцелуйко, С. Преображенський), психологічним та психоаналітичним (І. Васильєва, О. Предко), феноменологічним (Л. Конотоп, В. Хромець), історико-філософським (А. Бичко, А. Єрмоленко,
К. Райда) підходами.
Дисертантка виокремлює методологію фундаментального дослідження символічної теорії міфу (Е. Кассирер, С. Лангер, К. Гірц та ін.) та праці, написані з позиції традиційного порівняльного, літературознавчого та культурологічного аналізу (Ф. Кессиді, Е. Мелетинський, О. Лосєв, М. Стеблін-Каменський,
О. Фрейденберг, Я. Голосовкер, О. Зайцев, В. Півоєв, О. Гуревич, М. Мамардашвілі, С. Аверінцев, Ю. Лотман, В. Іванов), релігійно-соціального та філософсько-соціального підходів (В. Найдиш, Е. Режабек, М. Савельєва, О. Ульяновський,
К. Хюбнер, Л. Бенуа, П. Бурдьє, Г. Маркузе).
Ураховуючи й спираючись на здобутки своїх попередників, дисертантка визначила й власний підхід до аналізу процесів міфологізації сучасної свідомості. Суто релігієзнавча проблематика та методологія, на її думку, повинна доповнюватися й методологією, яка б дозволяла віднести до сфери релігієзнавства аналіз змісту соціально-економічних процесів, які призводять до змін ціннісної структури, способу самоактуалізації індивіда, життєдіяльності, які визначають його світорозуміння та світосприйняття, моделюють поведінку в суспільстві і відповідно впливають на понятійну та структурно-образну конституалізацію свідомості.
Другий розділ «Міфологічна свідомість у глобалізованому світі» присвячений аналізу практичних, соціально-економічних і технологічних засад трансформацій свідомості; аналізу метафізики технократизму й негативній діалектиці соціальних цінностей, постмодерну як вияву сучасної міфотворчості.
У підрозділі 2.1. «Змістові виміри сучасної міфології» зазначається, що розмивання об'єктивності змісту життя, раціонально-ірраціоналістична логіка сучасних подій породжує нові форми міфологізації мислення та дійсності. Всезагальна мінливість, відчуття «негласно встановленого абсурду», безвиході, «шизофренічного карнавалу» викликають сумнів у силі розуму,
й раціоналістичному світорозумінні. Сучасна постмодерна міфологія має сутнісно інші, якісно відмінні виміри, а тлом для її утвердження постають не субстанційно-позитивні ідентифікації, не оптимістично колективні уявлення та ідеї, як це було, наприклад, зі створенням міфів радянського часу, а, навпаки, – зневіра у спільних соціальних та суспільних цінностях, різна міра тимчасовості, «всевладдя симуляції» (Ж. Бодрійяр), панування відсутності референтності у співвіднесеності свідомості з її основою, коли все перетворюється на одну й ту саму крайність нерозрізненої тотожності, відсутність опосередкування протилежностей, конкретики самовизначень, тенденція до антиісторизму, невизначеність і плюралізм, соціальна напруга, нові форми релігійних і етнічних конфліктів, розчарування в раціонально передбачуваному плині подій тощо.
У певному сенсі сьогодні можна говорити й про ідеоміфи, що мають, швидше, інструментальний, але не самостійний характер, позбавлені сутнісного вкорінення в історію й традиційну культуру й спрямовані на компенсацію ідеї спільної солідарності та колективної ідентичності людської спільноти.
У підрозділі 2.2. «Підґрунтя трансформацій суспільної свідомості в сучасному світі» розглядаються об’єктивні та суб’єктивні чинники тих процесів, які впливають на функціонування та процеси міфологізації свідомості в сучасному соціокультурному просторі.
Як теоретичне підґрунтя для розуміння складності й багатоманітності причин, які викликають зміни свідомості в сучасному світі, дисертантка досліджує концепції обернених форм (К. Маркс, М. Вебер, Ю. Габермас, М. Мамардашвілі, А. Єрмоленко, К. Райда), діалектики негативних цінностей (Г.Маркузе, Т.Адорно), а також концепції технологічного, постіндустріального та інформаційного суспільства (Д. Белл, М. Кастельс, З. Бауман, Д. Нейсбіт), постмодерну (Ж. Еллюль, П. Б’юкенен, Ж. Кантен, Д. Сорос) тощо. Зазначається, що постмодерн відображає ситуацію нового характеру діяльності людини, переходу до інформаційно-комунікативних технологій не просто як інструментальних,
а таких, що утворюють нову «онтологію», нову практичну морфологію суспільства. Новітні комунікації, що просякають усе сучасне життя, перетворюють інформацію на нову визначальну силу суспільного розвитку, яка значною мірою перебирає на себе й функцію соціальної взаємодії, і не привласнюється людьми (не виступає абсолютно тотожною знанню),
а залишається транслятором потоку символів, значень і знаків, зміст яких залежить насамперед від того, хто їх повідомляє. Коли ж у свідомості починає уособлюватися сутність відносин виробництва, процеси обміну символів
різних речей у їх використанні та споживанні, тоді перед людиною
й відкривається нескінченність реальності та стихія випадковостей, яка співвідносна з реальністю, що пов’язана з міфологічним світосприйняттям та міфологічним мисленням.
У підрозділі 2.3. «Проблема трансформацій свідомості в ракурсі дилеми технократичного й постмодерністського мислення» тенденція повернення суспільної думки до містицизму, міфології, прадавніх східних традицій і релігій Сходу розглядається як наслідок взаємодії абстрактних протилежностей технократизму й постмодернізму, які сходяться у крайнощах суб’єктивізму, ірраціоналізму, еклектизму, фрагментарності, однозначності –тих чинників, які зумовлюють і нові негативні риси системи соціальних цінностей. Новий модус соціальної поведінки індивіда як «граючої істоти», визначений відповідними цінностями, продукує й новий тип свідомості та мислення, сутнісно позначений новою категорійною структурою та системою смислових взаємозалежностей, які визначаються міфемами – міфологізованим способом засвоєння та орієнтації людини у світі.
У підрозділі 2.4. «Міфологізація сучасної свідомості в ЗМІ та у віртуальному просторі» зазначається, що сучасна людина, втративши як реальні, так і ідеальні виміри, знаходить вихід свого спустошеного життя в житті в порожнечі або в «симуляції життя» (Ж. Бодрійяр) у віртуальному просторі, що став тепер більш дійсним, ніж сама дійсність. У світлі загальної негативної логіки досліджена ідеологічна максима такого ідеального продукту як негативні телевізійні ігрові шоу (зокрема реаліті-шоу). У столітті загальної симуляції, вивільненому від змістовної наповненості життя, конечних цілей моральних і естетичних призначень, будь-яке явище громадського життя має на собі відбиток ігрового характеру відносин. Гра як ідеальне засвоєння реальності в сучасних умовах – це штучне продовження «безжиттєвого життя», намагання відтворити позитиви його змісту в певній цілісності відповідних значень. Але як пожвавлення віджилого життя – це його міфологічне, «дитяче» регресивне «засвоєння», або звернення до пройденого людського становлення як нерозрізненого. Тому найсучасніша «гра» є вільною програмою здійснення «ре-еволюції» людського як єдино можливої спокуси життя, що позбавлене субстанційного сенсу.
Третій розділ «Релігійна поведінка молоді України і проблема міфологізації свідомості» присвячений релігійно-соціологічним аспектам, пов’язаним з відновленням міфологічного світовідчування та світорозуміння у свідомості сучасної молоді.
У підрозділі 3.1. «Поняття релігійної поведінки в ракурсі аналізу відношення молоді до релігії» зазначається, що «релігійність особи» та «релігійна поведінка» є ключовими поняттями у визначенні ставлення особистості до релігії, до релігійної й міфологічної культури. Відповідна зміна їхніх параметрів водночас засвідчує ту чи ту міру трансформацій світогляду, світовідчуття та самосвідомості особистості, виокремлює напрямок їх подальшого розвитку: або розвитку у свідомості (й релігійній свідомості зокрема) раціональних елементів, раціонального мислення, або ж відновлення чи збільшення ролі елементів позараціоналістичного, міфологічного світосприйняття і світорозуміння. Соціологічні дослідження релігійної поведінки вітчизняної молоді, феномену її ставлення до релігії засвідчують істотні їх трансформації: насамперед збільшення ролі матеріальних, суто буттєвих чинників та зменшення впливу моральнісного фактора і духовних настанов. Новітні форми віри, вірування чи ставлення особистості до релігії скоріше нагадують виконання змодельованої рольової поведінки індивіда в соціумі, аніж справдження його духовних потреб. Це своєрідна гра в релігію, у вірування, де навіть побутова обрядовість має ознаки механічного наслідування соціально стверджених традицій у давнішньому минулому.
У підрозділі 3.2. «Трансформації релігійних цінностей, цінностей смисловираження та самореалізації як підстава міфологізації свідомості сучасної молоді» зазначається, що новітні суспільні трансформації неоднозначно позначаються на формуванні особистості молодої людини, її поведінці й переважно окреслюються негативним модусом оцінок. Сучасність у масовому масштабі зумовлює примусово-узгоджувальну поведінку, а на рівні суспільної свідомості породжує феномен адаптивної асиметрії, коли погляди, які публічно декларуються людьми, не збігаються з їхньою поведінкою. Відчужено-асиметричний характер суспільних трансформацій повною мірою відбивається у свідомості молоді. Її смисложиттєві орієнтації вписуються у контекст негативної діалектики сьогодення. Одним з конкретних проявів хворобливої алогічності сучасної свідомості людини є феномен соціальної ностальгії. У ситуації негативного емоційного ставлення до сучасності песимізм і острах у сприйнятті майбутнього, втрата суспільної ідентичності актуалізує пошук чогось сталого й прийнятного в минулому, того, що людині нагадуватиме її втрачену цілісність та самоідентичність. Феномен соціальної ностальгії трансформується в міфи про суспільний лад, суспільні відносини, спосіб життя, про ідеали і цілі, що були властиві минулому. За допомогою такого символу-архетипу, який містить як раціональні, так і ірраціональні компоненти світовідчування, сучасний індивід отримує певний критерій для оцінювання теперішньої повсякденності й через цей «принцип» «конструює» власний світ суб’єктивності. |
