СИНТЕЗ СИСТЕМИ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ <!-- @page { size: 21cm 29.7cm; margin: 2cm } P { margin-bottom: 0.21cm } -->

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед шляхів подолання системної кризи в економіці України стратегічно важливим є активізація інноваційної діяльності суб’єктів господарювання у промисловості, серед яких у 2006 році лише 11% впроваджували інновації. Це суттєво нижче ніж у розвинутих країнах світу, де більш 70 % суб’єктів господарювання є інноваційно активними. Низька інноваційна активність суб’єктів господарювання у промисловості України, в свою чергу, обумовлює незначну частку інноваційної продукції в загальному її обсязі, лише 5,3 % промислової продукції у 2006 році було інноваційною. Серед причин, що призвели до такої ситуації в промисловості, слід відзначити невідповідність системи управління суб’єктів господарювання новим умовам, відсутність методологічно обґрунтованих та методично розроблених механізмів використання її інноваційного потенціалу, низька ефективність використання наявних ресурсів тощо. За цих умов ще більш актуальною стає необхідність формування системи механізмів управління інноваційним розвитком промисловості України на основі існуючих фундаментальних концепцій інноваційного менеджменту й визначення особливостей інноваційного розвитку промисловості країни.

Вагомий внесок до розробки й поглиблення теорії та практики управління інноваційною діяльністю зробили провідні українські та зарубіжні вчені, серед яких особливо відзначаються І.Бланк, А.Гальчинський, В.Геєць, В.Герасимчук, П.Єгоров, С.Ілляшенко, С.Іллєнкова, О.Лапко, М.Лепа, Ю.Лисенко, В.Мединський, В.Пономаренко, О.Пушкар, О.Савчук, В.Семиноженко, В.Соловьйов, О.Тридід, М.Чумаченко, А.Чухно, І.Ансоф, Б.Берман, П.Друкер, М.Портер. Завдяки їхнім розробкам визначено ключові складові управління інноваційним розвитком суб’єктів господарювання, зокрема сформовано інструменти та методи оцінки інноваційного потенціалу, реалізації проектів, комерціалізації інноваційної продукції тощо. Але ще недостатньо розробленими є питання синтезу системи механізмів управління інноваційним розвитком промисловості України, які забезпечують підвищення ефективності використання науково-технічних, організаційно-комунікаційних і фінансово-економічних ресурсів. За системним підходом до розробки й впровадження цих механізмів можна забезпечити необхідні умови для розв’язання комплексу проблем у інноваційній діяльності суб’єктів господарювання у промисловості України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за темою «Вдосконалення фінансово-кредитних механізмів регулювання економіки» (номер державної реєстрації 0104U004651), у якій автор брав участь як співвиконавець.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка на основі системного підходу концепції управління інноваційним розвитком промисловості України й комплексу механізмів її реалізації, спрямованих на підвищення рівня інноваційного потенціалу суб'єктів господарювання.

Для досягнення мети були поставлені й вирішені наступні задачі:

• визначено особливості інноваційного розвитку промисловості України;

• обґрунтовано напрямки управління інноваційним розвитком промисловості України;

• розроблено концепцію управління інноваційним розвитком промисловості України;

• розроблено комплекс механізмів управління інноваційним науково-технічним, організаційно-комунікаційним, фінансово-економічним розвитком промисловості;

• удосконалено інформаційне забезпечення системи управління інноваційним розвитком промисловості;

• проведено оцінку та визначено перспективи інноваційного розвитку металургійної промисловості України;

• апробовано запропоновані механізми управління інноваційним розвитком промисловості.

Об'єкт дослідження – процеси управління інноваційним розвитком промисловості.

Предмет дослідження – механізми управління інноваційним розвитком промисловості України.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи постали діалектичний метод пізнання економічних явищ, фундаментальні теоретичні положення економічної науки в області управління інноваційним розвитком промисловості, розроблені у працях вітчизняних і закордонних учених-економістів, укази Президента України, законодавчі нормативні акти України, урядові рішення й постанови, галузеві методичні рекомендації. Для уточнення й упорядкування термінології у понятійному апараті управління інноваційним розвитком промисловості використані методи структурно-логічного та семантичного аналізу, за допомогою системного підходу розроблено концепцію управління інноваційним розвитком промисловості. Методи економіко-математичного моделювання, структурного аналізу, експертних оцінок, графічного аналізу, угруповань дозволили визначити й обґрунтувати механізми управління інноваційним науково-технічним, організаційно-комунікаційним і фінансово-економічним розвитком промисловості. Методи прийняття рішень послужили основою вдосконалення моделі інформаційного забезпечення системи управління інноваційним розвитком промисловості.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі поставлено й вирішено актуальну задачу синтезу системи механізмів управління інноваційним розвитком промисловості, які дозволяють підвищити рівень інноваційного потенціалу суб'єктів господарювання. При цьому отримані наступні наукові результати:

вперше:

визначено умови ефективного використання науково-технічних, організаційно-комунікаційних і фінансово-економічних ресурсів на основі управління їхнім інноваційним розвитком;

розроблена на основі системного підходу концепція управління інноваційним розвитком промисловості, що дозволяє сформувати індивідуальну структурну політику інноваційного розвитку суб'єктів господарювання, спрямовану на підвищення рівня їхнього інноваційного потенціалу;

удосконалено:

інформаційне забезпечення системи управління інноваційним розвитком промисловості, у рамках якого визначено основні інформаційні потоки, системні комунікації осіб, що приймають рішення щодо вдосконалення інноваційних процесів розвитку суб'єктів господарювання;

дістали подальшого розвитку:

механізм управління інноваційним науково-технічним розвитком промисловості, складовими якого є методи оцінки економічної ефективності впровадження виробничо-технічних інновацій, оцінки інноваційного рівня продукції й планування реалізації інноваційного проекту, що дозволяють за рахунок ефективного використання науково-технічних ресурсів досягти підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання;

механізм управління інноваційним організаційно-комунікаційним розвитком промисловості, що базується на методах організаційного моделювання гнучкої структури управління інноваційним розвитком суб'єктів господарювання, оцінки економічної ефективності управлінських рішень й оцінки комунікаційної напруженості, що дозволяє за рахунок ефективного використання організаційно-комунікаційних ресурсів досягти підвищення ділової активності суб'єктів господарювання;

механізм управління інноваційним фінансово-економічним розвитком промисловості, що включає метод управління рентабельністю інноваційної діяльності, метод багатокритеріальної оцінки економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів, метод оптимізації джерел фінансування інноваційної діяльності, що дозволяють за рахунок ефективного використання фінансово-економічних ресурсів досягти забезпечення фінансової стійкості, ліквідності й платоспроможності суб'єктів господарювання.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що комплекс механізмів управління інноваційним розвитком промисловості є досить універсальним, а його застосування в різних галузях промисловості дозволяє підвищити ефективність використання науково-технічних, організаційно-комунікаційних і фінансово-економічних ресурсів суб'єктів господарювання. Основні результати дослідження були використані при реалізації «Програми технічного переозброєння та перспективного розвитку» ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод». Економічний ефект від впровадження результатів дослідження, підтверджений актом, склав 106,8 тис. грн. (акт від 14.11.2007р.). Наукові результати дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України при викладанні курсів «Державне регулювання економіки», «Національна економіка», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», що підтверджується довідкою № 956/01-27/6.10 від 30.11.2007р.

Особистий внесок автора. Наукові результати дисертації отримані автором самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображений у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на III Міжрегіональній науково-практичній конференції «Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика й перспективи розвитку» (м. Донецьк, 2003р.); V, VI, VII, VIII Міжнародних наукових конференціях студентів і молодих учених «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми» (м. Донецьк, 2003-2006рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитне стимулювання економічного росту» (м. Луцьк, 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження та їх практичне застосування. Сучасний стан і шляхи розвитку» (м. Одеса, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень» (м. Одеса, 2006р.); III й IV Всеукраїнських наукових конференціях студентів, аспірантів і молодих учених «Перспективи й пріоритети розвитку економічного аналізу» (м. Донецьк, 2006-2007рр.).

Публікації. Основні положення дослідження висвітлені у 18 наукових працях, з них 15 робіт одноосібні. У тому числі 8 статей у наукових фахових виданнях, 10 статей і тез в інших виданнях і збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 5,53 друк. арк., з яких особисто авторові належить 5,2 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 188 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 163 сторінки. Робота містить 15 рисунків, 22 таблиці, 12 додатків.