ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ МОВИ І МИСЛЕННЯ У ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНІЙ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ: ЕДМУНД ГУСЕРЛЬ, МАКС ШЕЛЕР, ҐУСТАВ ШПЕТ




  • скачать файл:
Название:
ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ МОВИ І МИСЛЕННЯ У ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНІЙ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ: ЕДМУНД ГУСЕРЛЬ, МАКС ШЕЛЕР, ҐУСТАВ ШПЕТ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналі­зовано ступінь її наукового опрацювання, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні засади роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, подано відомості про її зв’язок з науковими програмами, апробацію результатів, структуру й обсяг.

У розділі 1 «Феноменологія мови і мислення у філософській літературі» висвітлено процес становлення та розвитку досліджень, присвячених проблемі співвідношення мови і мислення у контексті філософських запитувань у першій половині ХХ ст., проаналізовано дискусії щодо ролі мови між прибічниками та критиками феноме­нологічної філософії. Крім того, визначено методи розв’язання проблем, порушених у дослідженні. Показано еволюцію у поглядах філософів різних напрямів та орієнтацій на проблему співвідношення мови і мислення в історії філософської думки.

Підрозділ 1.1 «Проблема співвідношення мови і мислення у феноме­нології як предмет історико-філософського дослідження» ілюструє наявні підходи до з’ясування ролі мови і мислення у феноменологічній філософії. Простежено розвиток таких ідей у філософській літературі від початку ХХ ст. до сучасності. З’ясовано, що філософи й історики філософії переймалися проблемою співвідношення мови і мислення для феноменології. Водночас помічено, що тема допредикативного досвіду залишалася другорядною у таких студіях. Окремі ж спроби аналізу допредикативного досвіду не стосувалися проблеми його походження та взаємозв’язку мови і мислення. В результаті огляду досліджень з’ясовано, що однозначної позиції стосовно проблеми співвідношення мови і мислення в рамках історико-філософського дослідження ще не було сформовано.

У підрозділі 1.2 «Методологічні засади дослідження мови і мислення у феноменології» показано, що історико-порівняльний і феномено­логічний методи є основними засобами в рамках дослідження, які допомагають визначити співвідношення мови і мислення у феноменологічній філософії. Так, феноменологічний метод, розроблений і застосований Гусерлем, окреслює перспективу розгляду проблеми взаємодії мови і мислення. В такій перспективі мова і мислення постають феноменами, що підлягають аналізу й адекватному опису. Вдалим доповненням до феноменологічного методу є історико-порівняльний, що дає змогу проводити паралелі між концептуальними засадами філософії Е. Гусерля, М. Шелера і Ґ. Шпета. Результатом розгляду став висновок про доцільність застосування феноменологічного й історико-порівняль­ного методів в історико-філософському дослідженні мови і мислення.

У підрозділі 1.3 «Історичні рамки дослідження» зазначено, що історико-філософське дослідження мови і мислення у феноменології Е. Гусерля, М. Шелера і Ґ. Шпета детерміноване розглядом розвитку феноменологічної філософії першої половини ХХ ст. Розглянуто зміст феноменологічних праць Гусерля, Шелера і Шпета, написаних ними у цей період. Висвітлено історичне тло, на якому відбувалися дискусії між феноменологами з приводу визначення ролі мови і мислення у тогочасній філософії. Насамперед проілюстровано ставлення філософів до внеску Е. Гусерля, М. Шелера і Ґ. Шпета у розв’язання цієї проблеми та з’ясовано, що лише Гусерля сприймали як справжнього новатора дослідження мови і мислення. Але водночас серед філософів існували серйозні розбіжності в оцінці такого «новаторства» Гусерля. Так, Шелер і Шпет визнавали ключову роль співвідношення мови і мислення для феноменології, однак у своїх працях чітко дали зрозуміти, що погляд Гусерля не єдино можливий для феноменології. Свідченням цього стали оригінальні теорії мови та мислення М. Шелера і Ґ. Шпета.

У розділі 2 «Мова і проблематика редукцій у трансцендентальній феноменології» розглянуто співвідношення мови і мислення на етапі феноменологічних редукцій. У центрі уваги – з’ясування ролі судження у взаємодії редукованої мови та редукованого мислення. Пояснено, що результатом їхнього зв’язку постають судження ейдетичної загальності у феноменології Е. Гусерля та індивідуально значуща сутність у феноменології М. Шелера.

У підрозділі 2.1 «Роль мови в утриманні від суджень про існування у феноменології Е. Гусерля» простежено розвиток уявлень мислителя щодо співвідношення мови і мислення. Судження стало вихідною точкою для з’ясування ролі мови у редукціях. Гусерль розрізняє покладальні та непокладальні судження. Опис непокладальних суджень у теорії філософа постав як специфічна взаємодія мови і мислення. Пошук пояснення такої специфіки потребував розтлумачення сутнісної характеристики судження. На підставі вчення Гусерля про редукцію описано два типи редукованих суджень – судження про сутності і судження ейдетичної загальності. Перші з них виявилися цілком залежними від мови, оскільки є простими судженнями. Другі ж базуються на взаємозв’язку мови з актами мислення, де мова зберігає ейдетично-буттєві ознаки мислення. Загалом, Гусерль знаходить у судженнях ейдетичної загальності той тип непокладальних суджень, що ґрунтується на зв’язку мови, мислення і допредикативного досвіду. Фундаментальна відмінність судження ейдетичної загальності від судження про сутність полягає у тому, що судження ейдетичної загальності походить з допредикативного досвіду. Саме цим пояснюється існування феноменологічного залишку у чистій свідомості.

У підрозділі 2.2 «Способи редукції символічного у феноменології М. Шелера» розглянуто проблему співвідношення мови і мислення у філософії німецького мислителя. Шелер свідомо створив антигусер­лівську теорію пізнання, яка полягала у тому, щоб довести універсальність феноменології, що може існувати й без приписів і засновків самого Гусерля. Такий експеримент дав Шелеру змогу подолати очікувані труднощі під час з’ясування місця мови і мислення у сфері свідомості. Шелер пояснює, що мова є місцем збереження символічного там, де у феноменології мусить існувати однозначність. За мовним символом існує сутність, що помітна лише за умови зміни настанов. Мислення і мова повинні пройти «сито» асимволізації, що має слугувати замінником редукцій. Результатом асимволізації постає перетворення загальних сутностей на індивідуально значущі. Від останніх Шелер відрізняє ще один залишок асимволізації – мовні індивідуально значущі висловлювання. З’єднувальною ланкою між індивідуально значущими сутностями й індивідуально значущими висловлюваннями є домовна даність асимволізованого світу. Відмінність індивідуально значущих сутностей та індивідуально значущих висловлювань полягає у предикативному характері таких висловлювань і допредикативному походженні окреслених сутностей.

У розділі 3 «Кореляція мови і мислення у структурах інтенційності» висвітлено місце мови та мислення у теоріях інтен­ційності Е. Гусерля і Ґ. Шпета. Основою розділу є опис ноематичного смислу у контексті взаємозв’язку мови і мислення. Аналіз цього питання дає змогу дійти висновку про визнання Гусерлем і Шпетом домовного походження ноематичного смислу.

У підрозділі 3.1 «Поєднання мови і мислення у теорії інтенційності Е. Гусерля» пояснено, що інтерпретацію ролі мови як незначної для трансцендентальної феноменології слід переглянути. Гусерль запропонував вважати мову «рівноцінним партнером» мислення. Однак мова сама зазнала істотних змін тоді, коли була редукованою. В інтенції Гусерль має справу як із суттєво зміненим мисленням, так і з модифікованою мовою. Зсув у функціонуванні мови і мислення пояснюється принципом, на якому заснована така дія. Гусерлівський принцип усіх принципів стверджує про існування знання, що дане нам із самого першоджерела. Це знання походить із допредикативного досвіду, коли речі не осмислені й не отримали предикатів. Допредикативний характер даностей свідомості радикально змінює світ, на який спрямовано погляд з феноменологічної настанови. Мова і мислення у теорії інтенційності Е. Гусерля відіграють ключову роль у формуванні ноематичного смислу. У ноемі виявлено функцію осмислення як базового складника для розуміння взаємопоєднання мови і мислення. Аналіз поняття смислу показав, що той утворює перетини між ноетичними і ноематичними структурними компонентами інтенційності.

 

У підрозділі 3.2 «Інтерпретація ноезо-ноематичної структури у феноменології Ґ. Шпета» висвітлено позицію російського філософа щодо проблеми співвідношення мови і мислення. Шпет оригінально переосмислює категоріальний апарат феноменології, незадовго до того наданий феноменологією Гусерля. Критичне ставлення до Гусерлевої стратегії дослідження проблем мислення і мови змушує Шпета запропонувати власний проект теорії інтенційності. Роль мислення він простежує через аналіз окремої інтенції. Ноезу і ноему як структурні елементи інтенції Шпет переглянув крізь тематику смислу. Переосмислений таким чином ноезо-ноематичний зв’язок постав в інтенції як взаємодія ноематичного смислу з ноетичним осмисленням. Однак слабкою ланкою ноезо-ноематичних зв’язків залишалася невизначеність щодо походження ноематичного смислу. Шпета хвилювало питання про те, як смисл здатний увійти в ноему. Ключем для відповіді на нього стало з’ясування місця мови у поєднанні ноеми з ноезою. Шпет помітив, що з’єднувальною ланкою між ноематичним смислом і ноетичним осмисленням є домовна основа смислу та осмислення. У такій структурі ноетичне осмислення є актом мислення, а ноематичний смисл – мовним вираженням домовної феноменальної даності чистої свідомості, яка походить із допредикативного досвіду. Мова насичує ноему смислом, але сам смисл має домовне походження. Парадоксальність цього твердження змусила Шпета відмовитися від ноематичного визначення смислу на користь логічного. Таким чином, Шпет разом з Гусерлем визнав існування домовного складника у ноематичному смислі, але, на відміну від Гусерля, він обрав логічне тлумачення смислу у рамках власної теорії інтенційності.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Гигиенические особенности формирования и оптимизация физико-химических условий внутренней среды сильвинитовых сооружений Селиванова Светлана Алексеевна
Научное обоснование гигиенических рекомендаций по контролю и снижению загрязнения питьевой воды цианобактериями и цианотоксинами Кузь Надежда Валентиновна
Научно-методическое обоснование совершенствования экспертизы профессиональной пригодности подростков с дисплазией соединительной ткани Плотникова Ольга Владимировна
Научные основы гигиенического анализа закономерностей влияния гаптенов, поступающих с питьевой водой, на иммунную систему у детей Дианова Дина Гумяровна
Обоснование критериев токсиколого-гигиенической оценки и методов управления риском для здоровья, создаваемым металлосодержащими наночастицами Сутункова Марина Петровна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)