ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА Д.І. БАГАЛІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ НАУКОВОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ. :

Краткое содержание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ

ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ім. М. С. ГРУШЕВСЬКОГО

СТАРИКОВ Григорій Миколайович

УДК 930.2 (477): [394.92+394.94] ’’1879/1932’’

ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА Д.І. БАГАЛІЯ

ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ НАУКОВОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.

07.00.06 – історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі джерел з історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. C. Грушевського НАН України

Науковий  керівник:       доктор історичних наук, професор

                                             Кравченко Володимир Васильович,

                                             Харківський національний університет

                                             ім. В.Н. Каразіна, кафедра українознавства

                                             філософського факультету, завідувач

Офіційні опоненти:         доктор історичних наук, професор

                                            Верба Ігор Володимирович,

                                            Київський національний університет

                                імені Тараса Шевченка,

                                кафедра історії Росії, професор

                                кандидат історичних наук

                                Ясь Олексій Васильович,

                                Інститут історії України НАН України,

                                відділ української історіографії,

                                старший науковий співробітник

Захист відбудеться „27„ грудня 2011 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий „25„ листопада 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                               О. О. Песчаний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Після здобуття Україною незалежності минуло понад два десятиліття. За цей час в українській історичній науці відбувся відхід від заідеологізованих концепцій радянської історіографії, якісно і кількісно збагатилась джерельна база вітчизняної історії. Багато українських вчених провадять копітку роботу щодо збирання, опрацювання та видання документальних матеріалів з української історії, наслідком чого стало введення до наукового вжитку значної кількості нових джерел. Проте введення у широкий науковий обіг нових джерел, їх видання та проведення фахової джерелознавчої критики продовжує залишатись важливим завданням науковців.

За останні десятиріччя в історичних дослідженнях дедалі більша увага приділяється джерелам особового походження, до яких відноситься, зокрема, і «живий свідок» епохи – епістолярій. Завдяки вивченню приватного та ділового листування відомих науковців відбувається персоніфікація (антропологізація) історичної науки, з’ясовуються нові факти, відомості про які відсутні в інших джерелах, з’являється можливість більш аргументовано з’ясувати роль в історії тієї чи іншої особистості.

Впродовж тривалого часу, аж до появи електронних засобів спілкування, листуванню належала основна роль у справі обміну думками між людьми на відстані. У Російській імперії на ХІХ століття припав справжній розквіт епістолярного жанру. В умовах жорсткої цензури листи стали багатофункціональним засобом комунікації, який дозволяв обговорити нагальні питання громадського життя, скоординувати дії щодо реалізації важливих проектів культурницько-просвітницького характеру тощо. Тому дуже важко вивчати політичне, наукове, культурне життя на Україні без широкого і докладного використання листів видатних діячів цієї доби. На сьогоднішній день дослідниками зібрано і упорядковано цілий ряд публікацій з епістолярної спадщини В.Б. Антоновича, М.М. Аркаса, М.П. Василенка, В.І. Вернадського, М.С. Грушевського, В.М. Доманицького, О.Я. Єфименко, М.І. Костомарова, А.Ю. Кримського, П.О. Куліша, О.М. Лазаревського, В.К. Липинського, М.О. Максимовича, І.І. Огієнка, М.Є. Слабченка, О.І. Теліги, Є.Х. Чикаленка, Д.І. Яворницького та ін.

Важливе інформативне значення належить й епістолярію видатного українського історика, громадського та політичного діяча Дмитра Івановича Багалія (1857-1932). Активна наукова, громадська та просвітницька діяльність спонукала його до широкого листування з українськими та російськими вченими, письменниками, політиками, видавцями, публіцистами тощо. Переважна більшість листів історика насичена подіями не стільки приватного життя, скільки сучасного йому суспільства і має важливе значення для дослідження окремих аспектів як української, так і російської історії. Листи Д.І. Багалія складають інформативно цінний масив обсягом декілька тисяч одиниць. Епістолярна спадщина вченого ще не була предметом спеціального наукового дослідження. Існують лише окремі публікації листів того чи іншого науковця або громадського діяча до Д.І. Багалія. Листування ж самого історика практично не виходило друком. Крім того, епістолярій Д.І. Багалія дуже рідко використовувався дослідниками, в тому числі і при написанні присвячених йому розвідок. Дане дослідження є першим джерелознавчим опрацюванням листування Д.І. Багалія. Отже, наукова актуальність дисертаційного дослідження зумовлена наступними чинниками: необхідністю введення виявлених листів історика до наукового обігу, потребою їх систематизації, тематичної та хронологічної диференціації, проведенням джерелознавчого аналізу.