Н. Д. ПОЛОНСЬКА-ВАСИЛЕНКО ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ РОСІЇ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ «Історіографія та джерела дослідження» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано стан наукової розробки теми та рівень її джерельного забезпечення.

У підрозділі 1.1. «Історіографічна база дослідження» проаналізовано праці, які висвітлюють російське походження, життя і діяльність Н.Полонської-Василенко в руслі історії Росії. Дослідження про Н.Полонську-Василенко в дисертації розділено на декілька історіографічних груп: перша – роботи, які були написані в дореволюційні часи і містили короткі, уривчасті згадки або замітки про Наталію Дмитрівну та її наукову діяльність; друга – студії, написані українськими закордонними істориками; третя – праці, які почали друкувати українські дослідники після 1990 р.

Вивчення наукової спадщини Н.Полонської-Василенко розпочалося ще за її життя. Але окремих досліджень, присвячених історії Росії, у її науковій та педагогічній творчості не було. Лише інколи й епізодично цей аспект простежувався у працях і статтях про вчену.

Перші невеличкі та незначні замітки про Наталію Дмитрівну, які частково висвітлюють роботу вченої та її погляди, відносяться до передреволюційних років^[1].

Згадками про наукову діяльність та концептуальні засади Н.Полонської-Василенко цього періоду стали рецензії відомих учених на її першу ґрунтовну працю «Историко-культурный атлас по русской истории с объяснительным текстом», зокрема критична й прискіплива робота О.Спіцина^[2] та схвальні відгуки Г.Вернадського, В.Завитневича, Л.Магули^[3]. У рецензіях науковці характеризували Наталію Дмитрівну як обізнаного історика з історії Росії, дослідника, яка своїм атласом зробила значний внесок у розвиток російської та європейської науки.

Невеличкі замітки про захоплення, світогляд та дослідження історика знаходимо у виданнях, які виходили в історико-етнографічному гуртку^[4] при Університеті Св. Володимира. Фактично це всі відомості про вчену, що датуються дореволюційним періодом.

У радянській історіографії, окрім того що Наталію Дмитрівну згадуватимуть як російського буржуазного історика, представника школи М.Довнара-Запольського^[5], інформація щодо її особистості та наукової роботи відсутня.

Дореволюційна та радянська історіографія, практично, не розкриває особистості, поглядів, переконань Н.Полонської-Василенко. Також майже відсутня інформація про період її становлення як вченої та початкову наукову діяльність.

Частково проливає світло на цей період життя історика українська зарубіжна історіографія.

Одним із перших дослідників біографії та праць Наталії Дмитрівни був В.Омельченко. У декількох статтях він детально виклав її життєпис, охарактеризував суспільно-політичні погляди^[6].

Життєві віхи та наукові досягнення Н.Полонської-Василенко протягом усього життя висвітлюють студії, написані представниками західної української діаспори: Л.Винарем, І.Герус-Тарнавецькою, Д.Дорошенком^[7]. Характерним недоліком цих робіт є те, що вчену зображують виключно спеціалістом з українознавства в дореволюційний та радянський період.

На початку 90-х рр. ХХ ст. науковцям відкрилися нові можливості та сприятливі умови для проведення об’єктивних досліджень.

Одним із перших учених, який дослідив життєвий і творчий шлях Н.Полонської-Василенко, став І.Верба^[8]. Історик описав родовід, біографію, зробив огляд та аналіз наукової спадщини Наталії Дмитрівни, звернув увагу на той факт, що до середини 20-х рр. ХХ ст. вона працювала і творила в контексті загальноросійської історії.

Аналіз життєвого шляху, наукової та викладацької діяльності Н.Полонської-Василенко зроблено В.Ульяновським^[9], який віднайшов численні факти та деталі, пов’язані з її життям і дослідженнями історії Росії. У своєму нарисі вчений також акцентував на тому, що за дореволюційних років       Наталія Дмитрівна працювала в контексті загальноросійської історіографії.

Дореволюційну діяльність Н.Полонської-Василенко в Криму, яка проходила в загальноросійському історичному контексті, розкриває історик А.Непомнящий^[10].

Помітним явищем у сучасній українській історіографії стала кандидатська дисертація та наукові публікації Н.Швайби^[11], у яких авторка зробила огляд наукової спадщини Н.Полонської-Василенко й дослідила її джерелознавчий доробок із Південної України, яку до середини 1920-х рр. Наталія  Дмитрівна розглядала як частину Російської імперії.

Вартісними для дисертаційного дослідження є праці К.Климової^[12], що стосуються життя й діяльності генерала-лейтенанта царської армії Д.Меньшова – батька Наталії Дмитрівни. Він був шанувальником російської історичної та архівної науки. Варто наголосити, що його погляди лежали в річищі російської історичної думки, що,  безперечно,  відбилося  на  початковому  етапі  наукової  діяльності його доньки.

Цінною є монографія та стаття К.Кобченко^[13]. Вчена, досліджуючи історію КВЖК, велику увагу приділяє й особистостям курсисток, серед яких була  Наталія Полонська-Василенко упродовж 1907 – 1911 років. Аналіз праці К.Кобченко доводить, що жодного прагнення досліджувати  українську історію на цьому етапі наукової та педагогічної діяльності у вченої не було.

У ряді сучасних історичних досліджень Л.Бусленко, Н.Герасименко, С.Михальченка, Д.Карпуся^[14], присвячених життю та науковій діяльності М.Довнара-Запольського, відтворюються фактори й чинники, під впливом яких формувався дореволюційний науковий світогляд учениці відомого вченого – Наталії Дмитрівни. Слід наголосити, що всі названі дослідники особистості та творчості Митрофана Вікторовича зазначають: учні професора М.Довнара-Запольського розглядали історію України виключно в контексті історії Росії.

 І.Матяш у монографії частково схарактеризувала організаторські та педагогічні здібності, оточення, у якому Н.Полонська-Василенко перебувала до середини 1920-х рр.^[15], зокрема в Київському археологічному інституті.

Отже, хоча дослідники й торкалися постаті та наукового доробку Н.Полонської-Василенко в дореволюційний період, вони мало уваги звертали на її родовід, світогляд, російське оточення, практично не аналізували її доробок з історії Росії, ігнорували її проросійські симпатії.

У підрозділі 1.2. «Джерельний комплекс» дається аналіз архівних матеріалів та опублікованих джерел, які були використані при написанні дисертації.

Основою роботи слугували, перш за все, документи, які зберігаються у фондах архівів м. Києва. Кожен із п’яти архівів містить вагомий комплекс джерел, що стосуються тієї чи іншої сфери життя Н.Полонської-Василенко.

Цінні матеріали про походження, оточення, інтереси родини Меньшових (дівоче прізвище до 1906 р.)  знаходяться у Центральному державному історичному архіві України м. Києва, зокрема фамільний фонд дворян Меньшових (Ф. 985). Захоплення історичною наукою Д.Меньшова висвітлює фонд Київського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства (Ф. 1196). Відомості про навчання Наталії Дмитрівни містить фонд Управління Київського навчального округу (Ф. 707) та  особовий фонд М.Довнара-Запольського (Ф. 262).

Важливий комплекс джерел знаходиться в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Особовий фонд М.Василенка     (Ф. 542) складається із 346 справ, значна частина яких містить відомості про його дружину Н.Полонську-Василенко. Це службові посвідчення та довідки про роботу вченої, листування Наталії Дмитрівни зі своїми батьками та різними відомими російськими педагогами й науковцями.

Не менш інформативним є особовий фонд Н.Полонської-Василенко      (Ф. 42) в Інституті рукопису Національної бібліотеки України НАН України імені В. Вернадського. Фонд має 360 одиниць зберігання й охоплює період із дореволюційних років до еміграції вченої (1943 р.). Тут міститься інформація про навчання, ранню викладацьку та наукову діяльність, є неопубліковані роботи з історії Росії. Важливі документи про дореволюційну педагогічну діяльність на ВЖК, співпрацю Н.Полонської-Василенко з відомими російськими професорами розміщені в Літературних матеріалах й особистих архівних фондах (Ф. І) та особистому фонді В.Данилевича (Ф. ХХІХ), В.Іконнікова (Ф. ІІІ).

У зв’язку з тим, що творчий доробок Н.Полонської-Василенко з історії Росії не був повністю оприлюднений і значною мірою на сьогодні не введений до наукового обігу, при написанні дослідження були використані рукописні роботи історика. Найбільший масив неопублікованих матеріалів знаходиться в ЦДАВО України, в особовому фонді Н.Полонської-Василенко (Ф. 3806), загалом 55 справ.

Надзвичайно важливими для відтворення дореволюційного життя Наталії Дмитрівни є фонди ДА м. Києва. У фонді Києво-Фундуклеївської жіночої гімназії (Ф. 90) знаходяться документи про успішне навчання майбутньої дослідниці. Київський університет (Ф. 16) містить відомості про заснування та діяльність історико-етнографічного гуртка. У фонді Київських ВЖК (Ф. 244) знаходяться документи, які пов’язані з роботою Наталії Дмитрівни в стінах цього освітнього закладу.

Для вивчення життєпису та діяльності відомого історика маємо й інші важливі джерела. Насамперед це спогади Н.Полонської-Василенко^[16] та її близьких^[17], що знаходяться в різних часописах і досі ще не були введені в широкий науковий ужиток.

Виключно цінним джерелом, що дає вичерпну інформацію щодо біографії  Наталії Дмитрівни від народження до життя на початку 20-х рр. ХХ ст., є нещодавно опубліковані спогади^[18] вченої. У цій збірці містяться раніше опубліковані та невідомі науковому загалу мемуари історика. Завдяки їм особистість Н.Полонської-Василенко можна всебічно дослідити та ще раз переконатися, що до революції вчена була яскравим представником російської творчої інтелігенції, думала, творила виключно в загальноросійському контексті.

Отже, оцінюючи характер і зміст джерел, варто зазначити, що комплексне застосування різноманітних архівних та опублікованих матеріалів забезпечує репрезентативність джерельної бази для  об’єктивного відтворення й наукового переосмислення наукових засад та інтересів Наталії Дмитрівни до середини 20-х років ХХ ст.    

У другому розділі «Основні етапи студій Н.Полонської-Василенко з історії Росії» розглянуто джерела формування світогляду та наукових інтересів вченої, досліджено період її становлення як історика Росії. Розділ складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Становлення Н. Полонської-Василенко як дослідника історії Росії» відтворене середовище та оточення, у якому Наталія Дмитрівна виховувалася і формувалася як російський історик.

Значну увагу приділено життю й діяльності Д.Меньшова – батька Н.Полонської-Василенко – генерал-лейтенанта царської армії. Уважаємо, що саме він із дитинства прищепив Наталії Дмитрівні інтерес до історичної науки, оскільки сам усе життя захоплювався цією дисципліною. Докладно вивчено побут та родовід поміщиків Орловської губернії Мухортових, з яких походила мати вченої.

Висвітлено відносини, інтереси, зацікавлення, коло знайомих родини Меньшових.

Скрупульозно розглядається період навчання Н.Полонської-Василенко спочатку вдома, під керівництвом мами та домашньої вчительки, потім у Фундуклеївській Маріїнській жіночій гімназії та на історико-філологічному відділенні КВЖК. Слід зазначити, що в цих навчальних закладах не було жодної дисципліни, яка б стосувалася чи суміжно відносилась до історії України. Усі предмети викладались російською мовою, а історія подавалася за схемою російського історичного процесу.

Навчаючись на історико-філологічному відділенні КВЖК, Наталія Дмитрівна познайомилася з відомими професорами й викладачами, переважно з історії. Серед них: М.Бубнов, М.Довнар-Запольський, В.Іконніков, П.Ардашев, В.Данилевич, С.Голубєв, А.Сонні, В.Перетц, А.Лобода, Г.Павлуцький, Є.Сташевський, П.Смірнов, Г.Максимович. Значна частина викладачів – відомі професори, які володіли глибокими знаннями та ерудицією. Більшість із перелічених науковців спеціалізувалися з досліджень історії Росії.

У підрозділі 2.2. «Участь майбутнього науковця в історико-етнографічному гуртку при Університеті Cв. Володимира» розглянуто наукову діяльність Наталії Дмитрівни під керівництвом М.Довнара-Запольського в 1909 – 1919 рр.

З 1909 р. Наталія Дмитрівна стала активним членом історико-етнографічного гуртка. Під керівництвом Митрофана Вікторовича в неї відбувалося формування дослідницьких інтересів, склалася характерна методика історичних студій. Варто відмітити, що тематика робіт членів гуртка стосувалася вивчення російської історії, зокрема дослідження господарств окремих територій Росії.

За допомогою М.Довнара-Запольського молода вчена в 1910 р. підготувала перші статті: «Степняки», «Происхождение, источники и состав Русской Правды», «Городское и сельское население древней Руси», які вийшли друком у науковому збірнику «Русская история в очерках и статьях». Із кожним наступним роком своєї активної дослідницької діяльності Н.Полонська-Василенко все більше розкривала й удосконалювала талант науковця.

Проаналізовано наступні ґрунтовні роботи визначного історика: «Наглядные пособия по русской истории», «Историко-культурный атлас по русской истории с объяснительным текстом», «Одно из культурных начинаний Вольного Экономического общества (Садоводчество и виноделие в Тавриде в конце ХVIII ст.)». Ці праці висвітлюють окремі актуальні аспекти історії Росії. Наголошується, що жодного натяку на відокремлення історії України від загальноросійського контексту в той час у творчості Н.Полонської-Василенко не спостерігається.

Учена значну увагу приділяла економічним та торговельним відносинам, що склалися наприкінці ХVІІІ ст. у Таврійській губернії Російської імперії.

 У підрозділі 2.3. «Науково-методична діяльність» відтворено професійну діяльність Н.Полонської-Василенко, пов'язану з науковою роботою в галузі російської історії під час викладання в різних навчальних закладах.

Свою методичну діяльність Наталія Дмитрівна розпочала на посаді асистента при кафедрі російської історії та методики викладання історії КВЖК. Відзначається, що вона працювала разом із відомими знавцями історії Росії: професорами М.Довнаром-Запольським та П.Ардашевим.

Н.Полонська-Василенко разом із курсистками провела критико-бібліографічний огляд навчальної літератури з історії Росії з 1890 по 1912 рр. Паралельно із цим під керівництвом П.Ардашева Наталія Дмитрівна підготувала власну роботу – «Наочні посібники з російської історії», де давала корисні методичні поради вчителям щодо того, як краще донести до слухачів сенс історичного фактажу.

Крім КВЖК, учена викладала і в інших навчальних закладах: у Київській жіночій гімназії Н.Байкової (1910 до 1918 р.), у приватній жіночій гімназії В.Трифонової (1912 – 1913 рр.) та в хлоп’ячій гімназії Науменка (1914 – 1915 рр.).

У 1913 р. Н. Полонська-Василенко склала магістерські іспити при Університеті Св. Володимира й отримала диплом. Історик розпочала написання магістерської дисертації під назвою «Деятельность Потемкина в Малороссии»; її науковим керівником став відомий професор М.Довнар-Запольський.  В архівах Москви, Катеринослава, Сімферополя вона зібрала численні матеріали й документи для магістерської роботи, але революційні події завадили написати її. 

У грудні 1916 р. Міністерство освіти дозволило їй викладати на історико-філологічному факультеті Університету Св. Володимира в якості приват-доцента. Вона стала однією з перших жінок приват-доцентів в Україні.

Підкреслюється, що організаторські, методичні й викладацькі здібності Н.Полонська-Василенко виявила при заснуванні та роботі Київського археологічного інституту.

У третьому розділі «Доробок Н. Полонської-Василенко з історії Росії» розглянуто й проаналізовано опубліковані та рукописні праці вченої, присвячені вивченню історії Росії. Розділ складається із двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. «Друковані праці з історії Росії» розкриває напрацювання Н.Полонської-Василенко з історії Росії.

Свої наукові доробки з історії Росії вчена створювала до початку 1920-х рр. Ці праці були написані в кращих традиціях історико-економічної школи М.Довнара-Запольського і більшість із них присвячені соціально-економічній проблематиці Росії. Аналізується студія «Черты быта крепостных крестьян по данным вотчинного архива кн. Куракиных и г. Чичериных». У 1910 р. виходять наступні доробки: «Степняки», «Городское и сельское население», у 1912 р. – «Домашний и общественный быт Московской Руси».

Працюючи над історією народного господарства Росії, Наталія Дмитрівна простежила діяльність «Вольного экономического общества (Садоводчество и виноделие в Тавриде в конце ХVIII ст.)» та дослідила шинкарську справу «Страничка из истории кабацкого дела ХVІІ века».

Вивчала Наталія Дмитрівна й релігійні питання.  У своїй статті «К вопросу о христианстве на Руси до Владимира» вчена висвітлила стан наукової розробки доволі проблемної теми для істориків Росії.

Н. Полонська-Василенко, працюючи асистентом при кафедрі російської історії КВЖК, провела аналіз наочних посібників із російської історії та вказала на недоліки існуючих підручників. Наголошується, що в неї виникла ідея про комплексне видання, яке зможуть використовувати як викладачі, так і учні. У 1913 р. дослідниця, з урахуванням найновіших наукових досліджень того часу, підготувала «Историко-культурный атлас по русской истории с объяснительным текстом» –  ґрунтовну працю, яка увічнила ім’я науковця в дореволюційній історіографії. У ньому були представлені архітектура, одяг, прикраси, зброя, церковне начиння, письменство, побутові речі, мистецтво. Доробок викликав жваву наукову дискусію, і, загалом, фахівці схвально оцінили роботу. Довгий час це був єдиний посібник такого роду – його таблиці широко передруковувалися іншими виданнями (здебільшого, не називаючи походження), виставляли на експозиціях, у музеях. Визначні російські вчені цитували атлас у своїх роботах. Треба сказати, що атлас був найбільш популярним з усіх дореволюційних праць Н.Полонської-Василенко і приніс багато користі російській і українській культурі.

У підрозділі 3.2. «Роботи з історії Росії, що залишилися в рукописах» розглянуто та проаналізовано зібрані матеріали, неопубліковані праці, які вчена підготувала у процесі роботи над дисертаційним дослідженням, завданням якого було всебічно висвітлити діяльність Г.Потьомкіна на півдні Росії. Крім того, вчена намагалася дослідити політичні, демографічні, етносоціальні та економічні зміни, які почали відбуватися на новоприєднаних територіях. Працюючи упродовж 1914 – 1917 рр. з даної проблематики в архівах Катеринослава, Москви, Одеси, Сімферополя, Феодосії, історик віднайшла значний та вагомий масив документів, які на той час ще не увійшли в широкий науковий ужиток. Пізніше частина цих документів загине в період військових конфліктів, тому сьогодні її  рукописні матеріали мають неабияку цінність.

В основному це архівні матеріали, зібрані вченою в Московському відділенні загального архіву головного штабу «Про торгівлю» за 1783 – 1795 рр., що містяться в ЦДАВО України, в особовому фонді Н.Полонської-Василенко – 3806, справи 21, 22, у загальному, на 727 аркушах. У цих документах Наталія Дмитрівна подає опис торговельних процесів, які мали місце в кримських портових заставах після приєднання Криму та наближених до нього територій до Російської імперії. Учена, оперуючи архівними матеріалами, на основі цифр, розрахунків та різних даних зробила глибокий аналіз торговельного розвитку Росії в кінці ХVІІІ ст.

Зазначається, що в матеріалах, зібраних Наталією Дмитрівною, знаходяться відомості про митні збори в Таврійській області з 1783 по 1795 роки. Дослідниця розписала по місяцях кожного року рух товарів, доходи Феодосійської, Козловської, Керченської, Єнікольської митниць, Балаклавської, Севастопольської застав. Використовуючи ці матеріали, вона визначила порти, через які проходило найбільше товарів, у яких місяцях активність торгівлі сягала своєї вершини, а в яких – ні. Н.Полонська-Василенко склала таблиці привізних та вивізних товарів. Вони побудовані за такою схемою: товар, звідки привезений або куди відправлявся, число й місяць, вага, ціна, сума податку, отриманого на користь держави. Завдяки таким даним можна визначити, з якими державами Російська імперія підтримувала торговельні відносини, яких об’ємів сягала російська торгівля за кожен рік, які товари ввозилися або вивозилися з країни.

Історик підготувала ряд статей і матеріалів, які вона не змогла опублікувати: «Соляний промисел в Криму», «Про користь започаткування морської торгівлі Марселя з Херсоном», «Торгівля та промисловість за Катерини ІІ», «Організація ярмарків в окремих територіях Російської імперії», «Примітки на торгівлю по Дніпру».

Серед таблиць та архівних матеріалів є підготовлена стаття «Торговельні процеси в Новгороді та навколо нього в ХІІ – ХV ст.».

Недослідженим аспектом творчої діяльності Н.Полонської-Василенко залишилася її зацікавленість декабристською тематикою. Більшість зібраних Н.Полонською-Василенко матеріалів стосується повстання Чернігівського полку під керівництвом С.Муравйова-Апостола. Переважно це різні рапорти, донесення, які були написані під час перебігу декабристського руху. Також є список (від 30 березня 1824 р.) членів таємного товариства, яке генерал Ертель започаткував у Києві. Частина зібраних документів містить цікаву інформацію за рапортами й записками В.Сотнікова про діяльність таємної агентури в Україні 1825 – 1826 років. Ученою були віднайдені відомості про виявлення та ліквідації масонської ложі в Кам’янці-Подільському (1832 р.) та донесення й перевірку інформації про існування масонської ложі в Житомирі (1832 р.).

Проаналізувавши неопубліковані праці Наталії Дмитрівни, зазначимо, що в них відкриваються нові грані її творчості, а саме – зацікавленість історією Росії. Учена поділяла також і схему російського історичного процесу.

---

[1] Рудаков  В. Пятнадцатый археологический сьезд в  Новгороде / В. Рудаков // Исторический вестник. – СПб., 1911. – № 9. – С. 1127-1128.

[2] Cпицын А. Рецензия на пособие. Полонская Н. Историко-культурный атлас по русской истории с обьяснительным текстом / А. Спицын // Журн. Мин. Народн. Просв. – 1913. – № 8. – С. 245-254.

[3] Вернадський Г. Обзор историко-культурного атласа по русской истории / Г.Вернадський // Русская мысль. – 1913. – №  ІХ. – С. 340-341; Завитневич В. Критика историко-культурного атласа по русской истории / В. Завитневич // Голос минувшего. – 1913. – № 9. – С.  292-293; Магула Л. Отзыв об историко-культурном атласе по русской истории / Л. Магула // Новое время. – 1913. – 12 апреля.

[4] Отчет о деятельности Историко-Этнографичного Кружка при Университете Св. Владимира за 1911/1912 учебный год // Университетские Известия. – 1914. – № 10. – С. 13-14, 21-22; Юбилейный сборник историко-этнографического кружка при университете Св. Вдадимира. – К., 1914. – С. 167-179.

[5] Оглоблін О. Буржуазна історична школа Довнара-Запольського (До генези блоку російського великодержавництва і місцевого націоналізму в українській історіографії) / О. Оглоблін // Записки Історико-археографічного інституту ВУАН. – К., 1934. – Т. 1. – С. 215, 225.

[6] Омельченко В. Проза. Наталя Полонська-Василенко / В. Омельченко // Свобода. – 1954. – 26 лютого; Омельченко В. Проза. Наталя Полонська-Василенко / В.Омельченко // Свобода. – 1962. – 3-4 травня; ОмельченкоВ. Професор Наталія Полонська-Василенко (З нагоди 85-ої річниці з дня народження і 60-ої річниці науково-академічної діяльності) / В.Омельченко // Український історик. – 1969. – № 1-3; ОмельченкоВ. Професор Наталія Полонська-Василенко // На службі Кліо. Збірник наукових праць на пошану Любомира Винара – Київ-Нью-Йорк-Торонто-Париж-Львів, 2000. – С. 346-355.

[7] Винар Л. Матеріяли до біографії проф. Н. Полонської-Василенко / Л. Винар // Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 55-61; Герус-Тарнавецька І. Наталія Полонська / І. Герус-Тарнавецька. – Вінніпег-Канада: Українська вільна академія наук, 1974. – 30 с.; Дорошенко Д. Нарис історії України / Д.Дорошенко. – Львів. – 1991. – С. 460, 474.

[8] Верба І. Забута спадщина / І. Верба // Наука і суспільство. – 1993. – №7-8. – С. 53-55; Верба І. «Запорізька матка». Н. Полонська-Василенко: короткий нарис життя і діяльності / І. Верба // Старожитності. – 1992. – № 20. – С. 4-5;  Верба І. Н. Полонська-Василенко / І. Верба // Київська Старовина. – 1993. – № 5. – С. 25-40; Верба І. Н. Полонська-Василенко: сторінки життєвого та творчого шляху / І. Верба // Український історичний журнал. – 1993. – № 7-8. – С. 70-84; ВербаІ., Водотика С. Документи архівосховищ України про життєвий і творчий шлях Н. Полонської-Василенко // Архіви України. – 1993. – № 4-6. – С. 45-51; Верба І., Овчаренко П., Рубльов О. Н. Полонська-Василенко: історично-біографічний нарис життя і діяльності / І. Верба, П. Овчаренко, О. Рубльов. – Полонська-Василенко Н. Українська Академія Наук. Нарис історії. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 8-22; Верба І. Життя і творчість Н. Полонської-Василенко (1884 – 1973) / І. Верба. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2008. – 323 с. (Перший її варіант вийшов у 2000 році).

[9] Ульяновський В. Наталія Полонська-Василенко-Моргун: сторінками життєпису / В.Ульяновський // Полонсько-Василенко Н. Історія України: В 2-х т. – К: Либідь, 1995. – Т. 1. – С. V-LXXXVIII.

[10] Непомнящий А. Невідомі сторінки біографії Н. Полонської-Василенко /А.Непомнящий // Історія і культура Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки. Науковий щорічник. – Дніпропетровськ, 2005. – Вип. 2. – С. 193-198; Непомнящий А. Н. Полонская-Василенко и Крым / А. Непомнящий // Историческое наследие Крыма. – 2004. – № 8. – С. 21-24; Непомнящий А. Н.Полонская-Василенко и развитие исторического краеведения Крыма в первуй трети ХХ века / А. Непомнящий // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – К., 1999. – Вип. 6. – С. 302-307.

[11] Швайба Н. Н. Полонська-Василенко – дослідник історії Південної України. дис. на здобуття наук. ступення канд. істор. наук: 07.00.06 / Надія Швайба. – Запоріжжя, 2008. – 226 с.; Швайба Н. Наталія Полонська-Василенко: від дослідника Новоросії до історика Південної України / Н.Швайба // Покликання: збірник праць на пошану професора о. Юрія Мицика / редкол. П.Сохань, А. Бойко, В. Брехуненко. – К.: Інститут української археографії  та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. – 2009. – 546 с. 

[12] Климова К. Меньшов Дмитро Петрович / К. Климова // Українські архівісти: Бібліографічний довідник [Упор.: О. Коваль, І. Матяш, В.Шандра]. – Вип. І. (ХІХ ст. – 1930-ті рр.). – К., 1999. – С. 222-223; Климова К. Архівна Діяльність Київського Відділу Імператорського Російського Воєнно-Історичного Товариства / К. Климова // Історія, історіософія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе). – К.: Інтел, 1996. – С. 231-251.

[13] Кобченко К.  Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів / К. Кобченко. – К.: «МП Леся», 2007. – 271 с. Кобченко К. Друковані органи Київських вищих жіночих курсів / К. Кобченко // Журналістика. – 2006. – № 5 (30). – С. 91-103.

[14] Бусленко Л. В. Довнар-Запольський як історик України / Л. Бусленко. – К.: Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2007. – 104 с.; Герасименко Н. Митрофан Довнар-Запольський / Н. Герасименко // Історіографічні дослідження в Україні: Визначні постаті української історіографії ХІХ – ХХ ст. – К., 2003. – Вип. 12. – С. 227-261; Михальченко С. Киевская школа в российской историографии (В. Антонович, М. Довнар-Запольский и их ученики). / С. Михальченко. – М.: Прометей, 1997. – 228 с.; Карпусь Д. Діяльність Київської історико-економічної школи М. Довнар-Запольського (1901 –  1919): дис. канд. істор. наук: 07.00.06. / Д. Карпусь. – К., 2008. – 211 с.

[15] Матяш І. Архівна наука і освіта в Україні 1920 – 1930 –х років. / І. Матяш. – К.: 2000. – 589 с.

[16] Полонська-Василенко Н. Моя наукова праця (Війна, 1913 – 1914) / Н.Полонська-Василенко // Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 39-50; Полонська-Василенко Н. Революція 1917: Спогади / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 1988. – № 1-4. – С. 118-128; Полонська-Василенко Н. Революція 1917: Спогади (закінчення) / Н.Полонська-Василенко // Український історик. – 1989. – № 1-3. – С. 107-113; Полонська-Василенко Н. Дитинство (1884 – 1896). Мій рід та мої батьки: Спогади / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 1994. – № 1-4. – С. 241-252; Полонська-Василенко Н. Дитинство (1884 – 1896). Мій рід та мої батьки: Спогади (закінчення) / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 1995. – № 1-4. – С. 274-285; Полонська-Василенко Н. Харків: Спогади / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 2003. – № 1-5. – С. 386-396; Полонська-Василенко Н. Київ: Спогади / Н. Полонська-Василенко // Український історик. – 2004. – № 1-2. – С. 202-222; Палонская-Васіленка Н. Даýнар-Запольські. Зацемкі до біаграфіі / Н. Палонская-Васіленка // З гісторыяй на вы. Артыкулы дакументы успамыны. – Мінск, 1994. – Вып. 3. – С. 180-192.

[17] Моргун О. До життєпису Наталії Дмитрівни Полонської-Василенко-Моргун / О. Моргун // Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 51-54.

[18] Полонська-Василенко Н. Спогади / Упорядн. Шевчук В. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 591с.