МЕТОДОЛОГІЧНА РОЛЬ ТРАНСГУМАНІЗМУ В СТАНОВЛЕННІ ПОСТЛЮДИНИ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; охарактеризовано ступінь її наукової розробки; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його теоретико-методологічну основу; сформульовано наукову новизну і основні положення, що виносяться на захист; розкрито науково-теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ «Методологічний аналіз ідей трансгуманізму», присвячений дослідженню змісту ідей і напрямів трансгуманізму як філософської течії, яка осмислює роль сучасних супертехнологій в перетворенні буття людини в усій його тотальності.

У підрозділі 1.1. «Становлення та еволюція трансгуманізму: ідеї і напрями» виокремлені основні етапи формування трансгуманізму як філософської течії.

На основі комплексного аналізу становлення та еволюції трансгуманізму показано, що ідея вдосконалення природи людини, продовження життя й досягнення безсмертя простежується впродовж усієї історії людства. Міфологічний світогляд античності, релігійний – Середньовіччя, гуманізм епохи Відродження породили широкий діапазон ідей і напрямів, спрямованих на осмислення шляхів удосконалення людської природи, збільшення її могутності, фізичного та духовного вдосконалення. Це дає підставу розглядати їх як предтечу сучасного трансгуманізму.

Епоха Нового часу запропонувала нову методологію пізнання, яка базувалася на емпіричних дослідженнях, а не на умоглядному міркуванні, цим самим зробивши людину та її буття об’єктом наукових досліджень.

Філософія російського космізму початку ХХ століття дала поштовх найрізноманітнішим ідеям, які можуть також розглядатися як підґрунтя трансгуманізму. З точки зору космістів, поява розуму і головного продукту його діяльності – науки є провідним чинником усіх змін на планеті Земля та за її межами.

На думку космістів, людина досягла такого рівня розвитку життя на планеті взагалі, коли наука перетворюється на планетарну силу, проникаючи у всі сфери буття у тому числі йжиттєдіяльності суспільства.

Перше змістовне визначення трансгуманізму запропонував М. Море, на думку якого, трансгуманізм – раціональний і культурний рух, що стверджує можливість і бажаність фундаментальних змін в становищі людини за допомогою досягнень розуму, насамперед втілених у високих технологіях, з метою подолати старіння і значного посилення розумових, фізичних і психологічних можливостей людини.

Сучасний трансгуманізм представлений двома основними напрямами, а саме – науковимімморталізмом і екстропіанством. Науковий іморталізм спирається на дослідження в сфері природознавства, кінцевою метою якого є розробка методів значного продовження тривалості життя людини. Науковий імморталізм є синтезом методів продовження життя, синтезом біологічних і соціальних підходів для зміни природи людини і людського суспільства, синтезом природничих наук і філософії.

Екстропіанізм – це течія трансгуманізму, прихильники якої прагнуть до збільшення інтелекту, тривалості життя, усунення політичних, культурних, біологічних та психологічних обмежень у вияві та реалізації людських здібностей та до розширення біоніші людини у Всесвіт. Головним
кредо екстропіанців є безперервне моральне, інтелектуальне і фізичне самовдосконалення.

Прибічники ідей трансгуманізму обстоюють раціональне використання науки, техніки та технології, з метою збільшення інтелекту, особистої життєздатності, свободи, і досвіду.

Нині трансгуманізм є інтернаціональним рухом, що досліджує можливості самовдосконалення особистості, а також прогнозування майбутнього людства, задля його оптимізації, запобігання катастрофічним ризикам. Трансгуманізм передбачає безмежне розширення можливостей людини за допомогою супертехнологій, протиставляючи себе гуманізму Нового часу, який вбачав зростання потенціалу людини в освіті.

У підрозділі 1.2. «Взаємозв’язокіндустрії супертехнологій і ідеології трансгуманізму» аналізуються трансгуманістичні інтерпретації новітніх технологій.

Серед різноманітних можливостей, які вже здійснюються і можуть бути реалізовані найближчим часом за допомогою досягнень високих технологій можна виділити наступні: інжиніринг органів і тканин, створення протезів і штучних органів, що перевершують за своїми можливостями природні; реальне призупинення процесів старіння; ефективна профілактика багатьох захворювань і їх лікування; цілеспрямоване втручання в геном людини і інших видів; розширення інтелектуальних можливостей людини за рахунок сенсорних пристроїв, що імплантуються безпосередньо в мозок, і переміщення значної частини активності у віртуальний простір; створення розгалужених систем штучного інтелекту і подальший розвиток інтерфейсу «людина-комп’ютер» тощо.

Більшість очікуваних у найближчому майбутньому досягнень сучасних технологій прибічники трансгуманізму пов’язують з розвитком комплексу NBIC-конвергенції. Суть його полягає в інтеграції досягнень чотирьох революційних технологічних напрямів: N-нанотехнології, B- біотехнології, I - інформаційні технології, C - когнітивні науки, що досліджують пізнавальні процеси в людській свідомості та їх кореляцію з комп’ютерними програмами, тобто займаються вивченням фундаментальних процесів мислення і їх механізмів.

Завдяки досягненням супертехнологій людське життя може з’являтися новим шляхом – поєднанням природного і штучного. Уже стає можливим наділяти істоту певними здібностями, а також «реконструювати» і «ремонтувати» її організм, роблячи її практично безсмертною.

Створені на основі нанотехнологій нейросистеми (нейроінтерфейсів), з’єднані з мозком, започатковують, по суті, створення інтерфейсу нового покоління. Досягнення в галузі інформаційних технологій вже сьогодні істотно міняють систему стосунків «людина – світ» за рахунок розвитку мобільного зв’язку, мережі Інтернет і інших досягнень ІКТ.

Показано, що «вибуховий» розвиток молекулярної біології
тагенно-інженерійних наук кардинально змінює не лише практику перетворення флори і фауни, але й активно втручається в генотип людини.

Величезні технологічні можливості, що розкриваються на основі NBIC-конвергенції неминуче породжують серйозні філософські, культурні та соціальні проблеми. Завдяки науково-технологічній революції людина отримує

можливість програмувати не лише комп’ютер, а й живу істоту, створювати
сурогатну матерію.

Трансгуманізм передбачає безмежне вдосконалення людини і світу, що її оточує, за допомогою конвергенції і синергії супертехнологій, змінюючи сутність людини та її індивідуальність, інтелект ібіосоціальні якості.

У підрозділі 1.3. «Трансгуманізм як особливий світогляд і метод» охарактеризовані особливості осмислення картини світу з позицій трансгуманізму та місця в ній людини.

Неухильне зростання впливу технологій вимагає осмислення багатьох процесів, що відбуваються в суспільстві. Зміни, що вносяться в сучасне суспільство технологічним прогресом, здатні вже в осяжній перспективі стати вирішальними в подальшій еволюції людського суспільства й самої людини, а отже потребують світоглядної оцінки.

Можливо, що від заснованої на повсякденному досвіді визначеності людству належить перейти до розуміння того, що у реальному світі не існує чітких меж між багатьма явищами, які вважалися раніше дихотомічними. Зокрема, у світлі останніх досягнень в галузі новітніх технологій все складніше визначити чітку межу між живим і неживим.

Розмивання меж між живим і неживим ставить під сумнів «абсолютистське» розуміння життя. А якщо немає нічого «абсолютно» живого, то багато цінностей, що постали на цій основі, також втрачають свою значущість. Багато живих істот зараз створюються «штучно»: за допомогою генної інженерії, чи взагалі конструюються нові об’єкти. Окрім розширення меж людської творчості це неминуче означатиме трансформацію наших уявлень про життя, еволюцію, народження і смерть.

Одним із наслідків таких можливостей стане поширення «інформаційної» інтерпретації життя, коли основну цінність представляє не матеріальний об’єкт (жива істота) як такий, а інформація про нього. Це призведе до реалізації сценаріїв так званого «цифрового безсмертя» – відновлення живих розумних істот за інформацією, що збереглася, про них.

Розвиток когнітивних наук і інформаційних технологій, зокрема технологій штучного інтелекту доводить, що розумні системи працюють на основі простих правил. Відповідно, мають місце спроби редукувати людський розум до системи простих правил, формуючи рівень за рівнем комплекс реакцій людського мозку, який матиме на виході мислення та творчість.

Таким чином, завдяки досягненням NBIC-конвергенції розмиваються усталені критерії визначення людини. Антропність, в розумінні трансгуманістів, не є абсолютною онтологічною константою, створеною Богом, Природою чи Абсолютом. Антропність, на думку трансгуманістів – це найбільший витвір самої людини.

Саме тому найголовнішим завданням турботи про людину трансгуманісти вважають захист права людини на її власний розсуд змінювати критерії антропності. Трансгуманізм закликає: не консервувати усталене визначення антропності, а покращувати її параметри, використовуючи всю потужність технологійXXI століття.

Розвиток таких технологій вже зараз справляє значний вплив на соціоприродні якості людини, змінюючи її антропологічні характеристики. Разом з тим, слід врахувати, що розвиток і поширення цих технологій можуть спричинити цілу низку онтологічних, гносеологічних, світоглядних, і етико-аксіологічних проблем буття людини і суспільства, в тому числі пов’язаних з появою нових еволюційних сходинок в розвитку людини.

Таким чином, людина вступає в нову еру, пов’язану із захопленням досягненнями індустрії високих технологій. Водночас, це породжує почуття занепокоєння наростаючою лавиною глобальних змін, викликаних поширенням нових наукових практик.

У другому розділі «Інтерпретація концепту постлюдини в трансгуманізмі» аналізуються різноманітні підходи до концепції постлюдини в руслі її еволюції в контексті ідей трансгуманізму.

У підрозділі 2.1. «Розвиток штучного інтелекту та його вплив на еволюцію людини» показані основні підходи до еволюційного розвитку людини під впливом надтехнологій сучасності, зокрема штучного інтелекту.

Сьогодні елементи штучного інтелекту використовуються в широкому діапазоні: від побутової техніки до управління атомними станціями; розвиток цього напряму відбувається одночасно з удосконаленням комп’ютерів, прогресом у галузі когнітивних наук і хай-тек.

Серед нових можливостей, що надаються супертехнологіями штучного інтелекту виступає конструювання віртуальної реальності, посилення фізичних і розумових здібностей людини, а також інтеграція людського розуму та штучного інтелекту.

Тема штучного життя, як окремий науковий напрям сконцентрована на створенні обчислювальних систем і моделей, що діють на базі біологічних і еволюційних принципів, на розробці нових, штучно сконструйованих біологічних форм. Одним з головних завдань цього напряму є створення штучних істот, здатних діяти так само ефективно, як і живі організми. Основними термінами, якими прибічники позицій трансгуманізму визначають подальшу еволюцію людини в контексті досягнень штучного інтелекту, – це «транслюдина» і «постлюдина».

Згідно позицій трансгуманізму, поняття«транслюдина» означає «перехідна людина», уперше детально описане футуристом Ф. Есфандіарі, як потенційний крок на еволюційному шляху до постлюдини.Називаючи транслюдей «першим проявом нових еволюційних істот», трансгуманісти визначають такі ознаки, як поліпшення тіла імплантантами, відсутність статі, репродуктивні технології й розподілену індивідуальність.

Постлюдинаутрансгуманізмі – це нащадок людини, модифікований до такої міри, що вже не є людиною в її традиційному розумінні. Як зазначає трансгуманізм, в якості постлюдини, люди матимуть розумові і фізичні можливості, що далеко перевершують можливості звичайної людини. Їхні уявлення про постлюдей полягають у створенні істот, повністю заснованих на штучному інтелекті.

У міру розвитку нейротехнологій і когнітивних технологій все більше використовуватимуться прямі інтерфейси мозок-комп’ютер, чіпий зовнішні програми (екзокора), доповнюючи мозок людини. У той же час, в штучному інтелекті використовуватимуться системи, створені по аналогії з біологічними нейронними системами. Одночасно елементи людського інтелекту вбудовуватимуться в штучний інтелект. Люди вільно замінюватимуть завантажені в комп’ютер блоки своєї свідомості на штучно створені або еволюціонуючі за допомогою генетичних алгоритмів (тобто перепро-грамовувати себе). Люди і штучні інтелекти об’єднуватимуться в єдині системи.

Такий саморозвиток людини може призвести до того, що упродовж усього кількох десятиліть потужність штучного інтелекту збільшиться на багато порядків, докорінно змінивши життя людини. Цей переломний момент у розвитку людства прийнято називати технологічною сингулярністю, яку трансгуманісти вважають межею переходу від транслюдини до постлюдини.

Подальше поширення наномедичних, геномних, молекулярно-біологічних, нейронних, комп’ютерно-мережевих, інформаційно-медійних і інших надтехнологій впритул наблизили нас до постлюдського часу, в якому застосування цих технологій перетворює людей на постлюдей. Наш час є всього лиш початковим етапому становленні постлюдського часу.

У підрозділі 2.2. «Вплив hi-tech і hi-hume технологій на еволюцію антропокосмосу»розкриваються основні позитивні й негативні сторони впливу супертехнологій на антропокосмос. Антропокосмос ми розуміємо як сукупність біофізичних характеристик Всесвіту, які обумовлюють можливість існування в ньому людини.

Людина, яка стала творцем усе могутнішихнаноінженерійних, молекулярно-біологічних, наногеномих, інформаційно-комп’ютерних та інших технологій стає на порозі кардинальних змін екзистенціальної суті всього живого на планеті Земля. Перетворення людського буття на об’єкт технологічних маніпуляцій є подією епохального масштабу.

Породжуючи грандіозні за своїм масштабом світоглядні й екзистенціальні катаклізми, ця подія знаменує собою завершення епохи природноїглобальної еволюції Homosapiens. Починається епоха, в якій науково-технічна активність людини, що все більше прискорюється, у сфері хайтек-індустрії, стає могутнім чинником антропогенного прискорення глобальної еволюції. Такі перетворення зараз прийнято називати постлюдським часом, в якому людина не благоговіє перед силами природи та може перебудовувати світ на власний розсуд.

Практика, що породжується сучасними високими технологіями, дозволяє нам відтворювати світ живої і неживої матерії, починаючи з нанопроцесів, наноструктур, атомів, атомного ядра. Використання і практика їх застосування не просто змінює те, що створено природою, але і конструює квазіприродне(штучне, сурогатне) середовище в яке занурюється людина. Все це, у свою чергу, означає, що людина ери надтехнологій безповоротно занурюється у світ сурогатних онтологій, що суперечать її біологічній природі.

Можна сказати, що в осяжному майбутньому за допомогою нанотехнологій можна буде виправити практично усі ушкодження людського організму, усунути причини смерті, омолодити і вилікувати тіло і повернути людину до нового життя у новому світі.

Сьогодні у нас є вагомі підстави стверджувати, що становлення нанотехнологій в контексті їх синергії та конвергенції з інформаційними технологіями, біотехнологією й когнітивними науками вже в недалекому майбутньому стане одним з ключових чинників розвитку цивілізації.

Поява нанопродуктів і нанобіотехнології в житті людини відіграє не меншу роль, ніж свого часу зіграли електрифікація, поява двигуна внутрішнього згорання і повсюдна комп’ютеризація.

Розвиток і застосування різного роду передових технологій біосоціогенного інжинірингу детермінують перехід від людини до транслюдини, а від останньої до постлюдини. Але процеси впровадження цього роду технологій передбачають якісно новий погляд і підхід до їх використання.

У підрозділі 2.3. «Ризики практики супертехнологій та етичні аспекти трансгуманізму» розглядаються негативні наслідки практики впровадження високих технологій в повсякденне життя людини і проаналізовані етичні аспекти трансгуманізму.

Трансгуманісти вважають, що фізично бути людиною ще не означає проявляти себе людяним. Вони також вважають, що природна форма людського існування не пов’язана необхідним чином з людяністю як цінністю людини. Це нова філософська проблема, яку можна назвати клонування особистості.

Цей парадокс виникає внаслідок того, що ідентичність пов’язуєтьсяне з тілом, а з пам’яттю, цінностями, стосунками та емоціями. Тут чинником ідентичності виступить просторова локалізація. Але тіло також може бути клоноване. В результаті може бути отримано декілька однакових копій людини, при цьому виявляється, що, розглядаючи поняття ідентичності людини, не можна відкидати її унікальність, те, що навіть важко назвати поняттям. Неповторність, безповоротність, унікальність також мають бути враховані при розгляді питання про особову ідентичність.

Трансгуманізм дотичний до низки філософських вчень, і трансгуманісти дотримуються різних поглядів. Вони вважають, що можна говорити про поліпшення становища людства, якщо можна покращити становище окремих людей. Зазвичай тільки сама людина може судити про те, що добре для неї самої.

Тому трансгуманісти є прибічниками особистої свободи, особливо, морального права для тих, хто цього хоче, використовувати технологію для розширення своїх розумових і фізичних можливостей та збільшення контролю над власним життям.

Цікавою є позиція трансгуманістів стосовно етики смерті. На їхню думку, смерть має бути добровільною. Це означає, що кожен повинен мати можливість подовжувати своє життя або організовувати кріонічне збереження свого тіла. Право на добровільну евтаназію також розглядається як одне з невід’ємних прав людини.

Основою для обмеження потенційних застосувань надтехнологій, є ризики, пов’язані з можливістю порушення фундаментальних принципів етики – передусім це можливість утиску гідності людини, її автономії, порушення принципу справедливості.

Ризик руйнування довкілля і навіть «похмурий сценарій» можливої катастрофи, також є джерелом для застереження. З точки зору трансгуманізму, людство, а також усі дії і творіння людини є частиною біосфери, і втручання людини – це також нормальна частина біосфери.

Отже, якими б не були дивними або навіть шокуючимиобговорювані прогнози трансгуманізму, ці процеси вже відбуваються і змушують нас докорінно переглянути світоглядні, онтологічні, етичні й аксіологічні засади буття людини.