МЕХАНІЗМ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ В БАНКУ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції розвитку банків характеризуються суттєвими змінами в умовах їх діяльності (посиленням конкуренції, розширенням філіальної мережі та децентралізації управління, зниженням рентабельності традиційних банківських операцій, погіршенням якості активів) та викликають необхідність використання адекватних управлінських технологій у сфері оптимізації фінансових результатів і ризиків.

Розробка і впровадження науково обґрунтованої стратегії розвитку банківської системи України, розв’язання науково-практичних завдань зростання прибутковості банківських установ як її об’єктивно необхідної передумови, зважаючи на необхідність подолання кризових явищ, передбачають побудову та використання механізму трансферного ціноутворення у банках як дієвого інструменту оптимізації вартості внутрішніх фінансових ресурсів і ефективної взаємодії окремих центрів відповідальності.

Актуальність формування обґрунтованого механізму трансфертного ціноутворення пов’язана з необхідністю підвищення якості організації процесів управління фінансовими результатами банку, визначення економічної ефективності діяльності його окремих підрозділів, особливо в умовах зростання негативного впливу фінансової світової кризи на діяльність вітчизняних банківських установ.

Питанням побудови на основі трансфертного цінотворення фінансової структури банку, визначення принципів взаємодії центрів відповідальності, оцінки внеску структурних одиниць банку в загальний фінансовий результат присвячені праці таких зарубіжних науковців та практиків, як: В. Зубарєв,
А. Дж.Кенжалієв, К. Косован, Ю. Масленченков, П. Роуз, Дж. Сінкі,
В. Селезньова, А. Смірнов та вітчизняних – З. Васильченко, І. Волошко,
К. Жидко, О. Криклій, Л. Кузнєцова, А. Мещеряков, Л. Примостка,
Т. Савченко, Н. Шульга та ін.

Віддаючи належне науковим напрацюванням зарубіжних та вітчизняних учених з проблем формування теоретико-методологічних основ трансфертного ціноутворення, варто зауважити, що питання визначення концептуальних засад формування обґрунтованого механізму трансфертного ціноутворення недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-прикладному аспектах. Так, потребують подальшого дослідження визначення економічної сутності та складових механізму трансфертного ціноутворення в банку і вдосконалення методичних підходів щодо організації трансфертного ціноутворення в банківській діяльності.

Актуальність теми дисертаційної роботи обумовлена практичною потребою побудови дієвого механізму трансфертного ціноутворення з урахуванням специфіки діяльності банку, що визначило вибір теми та методів дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження було використано при виконанні науково-дослідних тем кафедри банківської справи. У дослідженні теми «Вдосконалення управління діяльністю комерційних банків в Україні» (номер державної реєстрації 0104U010548) дисертантом систематизовано підходи та класифіковано чинники розвитку трансфертного ціноутворення в банку. При виконанні теми «Вплив глобалізації на розвиток банківської системи України» (номер державної реєстрації 0107U011417) дисертантом визначено вплив концентрації капіталу на процеси ціноутворення в умовах лібералізації вітчизняного банківського ринку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, науково-методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо формування механізму трансфертного ціноутворення в банку.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

·       узагальнити сучасні теоретичні підходи до визначення сутності, функцій та принципів трансфертних цін;

·       охарактеризувати теоретико-методологічні засади трансфертної ціни та трансфертного ціноутворення в банківських установах;

·       визначити концептуальні підходи до процесів формування механізму трансфертного ціноутворення в банківських установах;

·       запропонувати етапи розвитку чинників, які впливають на формування механізму трансфертного ціноутворення;

·       систематизувати сучасні підходи та методи щодо визначення складових механізму трансфертного ціноутворення у вітчизняних банках;

·       обґрунтувати методичні підходи щодо оцінки конкуренції вітчизняного банківського ринку, яка впливає на ціну фінансових ресурсів банку;

·       запропонувати нову методику визначення кількісної оцінки автономності центрів відповідальності банку;

·        розробити механізм трансфертного ціноутворення на основі розширеного методу базової ставки.

Об’єктом дослідження є процеси ціноутворення в банку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади побудови механізму трансфертного ціноутворення в банку.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є об’єктивні фундаментальні положення сучасної економічної теорії. У процесі дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: аналізу та синтезу – для деталізації механізму трансфертного ціноутворення в банку та вивчення його функціональних і структурних складових; логічного узагальнення – для виділення етапів розвитку процесів трансферного ціноутворення в банках; графічний метод та метод побудови аналітичних таблиць – для наочного зображення результатів дослідження; методи економіко-математичного моделювання –  кореляційно-регресійний аналіз застосовано для оцінки рівня конкуренції в банківській системі України; метод побудови та вирішення систем нелінійних рівнянь – для розрахунку трансфертних цін на фінансові ресурси банку.

Інформаційною базою дослідження слугували Закони України, постанови Правління Національного банку України, офіційні статистичні матеріали Національного банку України та окремих банківських установ, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі одержано нові результати, які вдосконалюють теоретичні та методологічні засади використання трансфертних цін у банку, а також практичні рекомендації щодо побудови механізму трансфертного ціноутворення.

Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, що мають наукову новизну, полягають у наступному:

уперше:

·                 реалізовано комплексний підхід до формування механізму трансфертного ціноутворення в банку, визначено його складові та взаємозв’язки між ними; запропоновано розглядати механізм трансфертного ціноутворення як комплексне явище, що має вхідну, перетворювальну та вихідну ланки, використання яких дозволяє досягти запланованого результату процесу взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку банківського середовища з елементами внутрішньої системи ціноутворення на фінансові ресурси;

набули подальшого розвитку:

·       підходи до формування теоретико-методологічних засад трансфертного ціноутворення (функцій, принципів, рівнів), що дозволило запропонувати авторське тлумачення економічних понять «трансфертна ціна» та «трансфертне ціноутворення» в банківській діяльності;

·        методи оцінки інтенсивності конкурентної боротьби на банківському ринку України з використанням економіко-математичного моделювання, які є основою для прийняття обґрунтованих цінових рішень у банківській діяльності;

·       методичні підходи до визначення рівня децентралізації управління банком на основі кількісної оцінки можливостей впливу центрів відповідальності на окремі складові фінансового результату банку;

·       організаційні та методичні засади формування механізму трансфертного ціноутворення залежно від підходів до управління фінансовими ресурсами банку;

удосконалено:

·       класифікацію чинників трансфертного ціноутворення, що дозволило виділити внутрішні (стратегічні, інституціональні) та зовнішні (конкурентне середовище та рівень законодавчого регулювання) чинники механізму трансфертного ціноутворення в банківських установах;

·       систематизацію методичних підходів до визначення розміру трансфертної ціни, що дозволило виділити особливості використання механізму трансфертного ціноутворення банками України ;

·       підходи до виокремлення етапів розвитку чинників, які впливають на формування  механізму трансфертного ціноутворення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо формування та використання механізму трансфертного ціноутворення в банку.

Запропоновані в дисертаційному дослідженні результати використано в діяльності вітчизняних банківських установ: методичні підходи до побудови моделей приведеної вартості грошових потоків процентних продуктів банку впроваджено у практику роботи Одеської філії АТ «Індекс-банк» (акт впровадження №23/1567-2 від 17.09.2008 р.); методику визначення внеску кожного з центрів відповідальності у фінансові результати діяльності банку на основі бюджетування впроваджено в діяльність Другої Одеської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» (акт впровадження №11/1498-1 від 31.10.2008 р.); методику оцінки самостійності філії банку в прийнятті цінових рішень при управлінні залученими ресурсами запроваджено в роботу Одеської філії АКБ  «Форум» (акт впровадження № 17 від 15.10.2008 р.).

Основні теоретичні положення та висновки, які містяться в дисертації, використано для розроблення навчальних програм дисциплін за спеціальністю «Банківська справа». Дисертант є співавтором підручника «Ціноутворення в банківській справі» з грифом Міністерства освіти і науки України. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження  використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Ціноутворення в банківській діяльності», «Фінансовий менеджмент у банку», «Маркетинг у банку» на кафедрі банківської справи Одеського державного економічного університету, а також на факультеті підвищення кваліфікації банківських працівників (довідка від 20.10.2008 № 02-15/502).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вдосконалення теоретико-методичних засад побудови механізму трансфертного ціноутворення в банку. В опублікованих наукових працях, які написані у співавторстві, та у дисертаційному дослідженні автор використав тільки власні ідеї та розробки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати наукового дослідження були оприлюднені й одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток фінансово-кредитних відносин в Україні» (м.Київ, 27 лютого 2004 р.); І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (м. Львів, 20-23 вересня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток банківництва в Україні» (м. Одеса 19-20 травня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Стан і проблеми обліку, контролю та аналізу в умовах транзитивної економіки» (м.Донецьк, 25 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України» (м. Хмельницький, 17-18 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ринки та інститути» (м. Харків, 7-8 грудня 2007 р.); ХІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи становлення фінансової системи України» (м. Севастополь, 8-11 жовтня 2008 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток банківської системи як основа реалізації стратегії економічного зростання»
(м. Тернопіль, 31 жовтня 2008 р.)

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць, загальним обсягом 47 д.а. (особисто автору належать 16,64 д.а.), серед них: колективний підручник (особисто автору належить 10 д.а.), колективна монографія (особисто автору належить 3,03 д.а.) та 7 статей у наукових фахових виданнях (особисто автору належить 2,28 д.а.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 185 сторінок друкованого тексту. Робота містить 33 таблиці на 16 сторінках, 19 рисунків на 11 сторінках та 6 додатків на 29 сторінках. Список використаних джерел включає 182 найменування на 19 сторінках.