ДОКУМЕНТАЛЬНА СПАДЩИНА І. М. КАМАНІНА (1850-1921): ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, методологічні засади дослідження, вказані наукова новизна, практичне значення роботи, ступінь апробації одержаних результатів.

Розділ 1. – «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження».

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» проаналізовано наукові праці, присвячені постаті І. Каманіна, та публікації, в яких розглянуто окремі компоненти його спадщини.

Перші згадки про ученого з’явилися в науковій літературі ще за його життя^[1]. 1926 р. опубліковано статті В. Щербини^[2] і М. Василенка^[3], що містили інформацію про основні етапи життя та діяльності дослідника. Відомості про нього вміщені в одній з праць Д. Дорошенка^[4].

У 70-80-х рр. ХХ ст. в Україні було надруковано одну статтю про І. Каманіна^[5] та кілька повідомлень у довідковій літературі, що стало результатом звинувачень історика в буржуазному лібералізмі. Водночас визнавалася цінність його праць з палеографії.

Відновлення державної незалежності сприяло пожвавленню інтересу вітчизняних дослідників до постаті науковця. У 1990-2000-х рр. з’явилися статті О. Ситника, О. Ємець, К. Климової та ін.^[6], в яких на основі маловідомих архівних джерел відтворено біографію та окремі аспекти його наукової і громадської діяльності.

До наукової спадщини І. Каманіна учені й громадські діячі звернулися у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., про що свідчать рецензії в пресі Н. Молчановського, М. Любавського, Й. Чайковського, В. Коцовського, С. Томашівського та ін.

У радянський час доробок історика практично не досліджувався. У 1923-1926 рр. було опубліковано п’ять рецензій на альбом «Водяні знаки на папері українських документів ХVI-ХVII вв.», а праця «Палеографический изборник» залучалася до історіографії досліджень з історії українського письма.

Протягом 1990 – початку 2000-х рр. статті, присвячені науковим працям І. Каманіна, надрукували О. Ємець, О. Нагірняк, С. Міщук та ін^[7]. Джерелознавчі дослідження його документальної спадщини з’явилися у 1997 р. (Ю. Мицик, М. Крячок)^[8]. У них проаналізовано частину листування та документів одного з особових фондів ученого.

На початку ХХІ ст. наукова та епістолярна спадщина І. Каманіна була залучена до наукового обігу. Опубліковано його спогади, перевидано окремі праці з архівознавства, монографію «Зверинецкие пещеры в Киеве»^[9].

Історіографічний огляд наявних публікацій засвідчив, що до вивчення постаті, наукового доробку і листування І. Каманіна вітчизняні учені зверталися частково. Вцілому масив його документальної спадщини залишається маловідомим і не став предметом спеціального джерелознавчого дослідження.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база та методика дослідження» підкреслено, що дисертація базується на сукупності різноманітних джерел, які класифіковано на такі групи: 1) офіційні документи; 2) наукові праці ученого (опубліковані і неопубліковані); 3) джерела особового походження.

До першої групи належать офіційні документи наукових установ, громадських організацій та товариств, до роботи яких долучався І. Каманін. Частково ці джерела опубліковані в збірнику, присвяченому історії КЦАДА^[10].

Значна частина офіційних документів неопублікована і зберігається у фондах вітчизняних архівів. Це ЦДІАК України – Ф. 237 (Каманін І.М. – архівіст, археограф) і 294 (Канцелярія Київського окремого цензора), де відклалися доповідна записка І. Каманіна А. Кримському, реєстраційні журнали з записами про дозвіл на публікацію його досліджень; Ф. 707 (Управління попечителя Київського учбового округу), що містить документи про студентські роки науковця; Ф. 725 (Київське товариство охорони пам’яток старовини і мистецтва), де відклалися протоколи засідань Ради Розпорядчого комітету товариства. У Ф. 1303 (І.М. Каманін (1850-1921) – український історик, архівіст, палеограф, археолог) ЦДАМЛМ України зберігаються посвідчення науковця, характеристика його наукової діяльності, свідоцтво про поховання та ін. У Ф. 16 (Київський університет Св. Володимира), 81 (Київська 2-га чоловіча гімназія) та 304 (Київський художньо-промисловий і науковий музей) Держархіву м. Києва відклалися біографічні документи ученого.

Друга група джерел – праці І. Каманіна, надруковані окремими виданнями (понад 30) та в періодиці, пресі, наукових збірниках. Це журнали «Киевская старина», ЧИОНЛ, «Военно-исторический вестник», ЗНТШ, «Записки УНТ в Києві», «Україна», газети «Киевлянин», «Труд», збірники «Историко-статистические записки об ученых и учебно-вспомогательных учреждениях Императорского Университета Св. Владимира», «Сборник статей по истории права в честь М. Владимирского-Буданова», «Труды ХІ Археологического съезда», «Сыну Украины», «Труды ХІІІ Археологического съезда», «Памяти Н.В. Гоголя», «Сборник статей и материалов, издаваемый Киевской комиссией для разбора древних актов» та ін.

Рукописи неопублікованих праць І. Каманіна зберігаються в ІР НБУВ (16), ЦДАМЛМ України (1), ЦДІАК України (1).

Третю групу джерел утворюють спогади невстановленої особи, некролог В. Базилевича про І. Каманіна, епістолярій дослідника.

Важливе місце у цій групі посідає епістолярна спадщина І. Каманіна та його кореспондентів. Частково її залучено до наукового обігу. Вибірково опубліковано листи ученого до М. Довнар-Запольського, А. Шелухіна, М. Владимирського-Буданова.

Основний масив листування І. Каманіна неопублікований і зберігається у таких архівних фондах: ЦДІАК України – Ф. 261 (Стороженки), Ф. 845 (П. Зайцев – директор Департаменту цивільних справ Міністерства освіти при УЦР), Ф. 262 (Особовий фонд М. Довнар-Запольського), Ф. 1235 (Грушевські – історики, лінгвісти 1830-1958 рр.); ІР НБУВ – Ф. І (Літературні матеріали), Ф. ІІІ (Листування), Ф. VIII (Київський університет), Ф. Х (Архів УАН), Ф. ХІІ (В. Модзалевський), Ф. ХХІ (Ю. Яворський), Ф. ХХІХ (В. Данилевич), Ф. ХХХІ (М. Біляшівський), Ф. 40 (М. Василенко), Ф. 46 (В. Іконніков), Ф. 60 (М. Владимирський-Буданов), Ф. 65 (М. Дашкевич), Ф. 71 (Є. Ківлицький), Ф. 83 (І. Каманін), Ф. 162 (І. Корольков), Ф. 170 (Грінченки – родинний фонд), Ф. 175 (Ф. Титов), Ф. 219 (Т. Флоринський); ВР ІЛ НАНУ – Ф. 19 (Ганна Барвінок), Ф. 27 (І. Каманін), Ф. 60 (І. Пулюй).

Джерельна база достатньо репрезентативна для комплексного джерелознавчого дослідження документальної спадщини І. Каманіна, з’ясування її інформаційного потенціалу для вивчення процесу нагромадження історичних знань, становлення й розвитку спеціальних історичних дисциплін в кінці ХІХ – початку ХХ ст., а також особливостей громадського та культурного життя України названого періоду.

Методологічну основу дисертації склали загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, системності, які передбачають виявлення і всебічне вивчення джерельного масиву. Методи логічний і класифікації дозволили дослідити процес формування, структуру, долю документальної спадщини І. Каманіна як джерельного комплексу. Аналітичний – сприяв аналізу основних її складових компонентів. Історико-порівняльний і біографічний – дали можливість співставити свідчення різних груп джерел, з метою визначення сфери наукових інтересів, поглядів та рис просопографічного портрету І. Каманіна. Евристичний метод дозволив виявити опубліковані праці, рукописи, листи ученого, встановити обставини походження і взаємозв’язки джерел, а археографічний – описати джерела. За допомогою методів атрибуції, ідентифікації, критичного – систематизовано доробок І. Каманіна, доведено автентичність та датовано окремі рукописи, листи.

Розділ 2. «Документальна спадщина І. Каманіна як джерельний комплекс». У підрозділі 2.1. «Документальна спадщина дослідника: історія формування, склад, сучасний стан збереження» на основі справ особових фондів ученого у ЦДІАК України, ЦДАМЛМ України, ІР НБУВ проаналізовано процес формування його спадщини. З’ясовано, що документи І. Каманіна потрапили до архівів і рукописних колекцій протягом 1920-1960-х років. Вони відзначаються певною спорідненістю, яка зумовлена особливостями діяльності фондоутворювача. Це дозволяє твердити про існування такого явища як «умовний архів І. Каманіна», основу якого складають наукові праці та епістолярій. Біографічні джерела – кількісно найменша складова його спадщини.

Підрозділ 2.2. «Структура документальної спадщини І. Каманіна» містить класифікацію доробку ученого як джерельного комплексу. Умовно він поділений на такі групи: 1) наукові праці; 2) біографічні джерела; 3) епістолярій.

Перша група включає окремі видання, збірники за редакцією дослідника, переклади (всього 43), статті (102), рецензії (106). Більшість праць І. Каманіна вміщено у таких виданнях: «Киевская старина»(117)^*, ЧИОНЛ (23, без повідомлень і рефератів у короткому вигляді), ЗНТШ (13), «Университетские известия»(9), «Военно-исторический вестник»(5), «Труд»(3), «Записки УНТ в Києві»(3), «Україна»(2), «Киевлянин»(1), «Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-губернаторе»(6 у двох випусках), «Труды ХІ Археологического съезда»(4), «Труды ХIIІ Археологического съезда»(1), «Памяти Н.В. Гоголя»(1), «Сборник статей по истории права, изданный в честь М. Владимирского-Буданова»(1), «Сыну Украины»(1) та ін.

За науковим спрямуванням праці І. Каманіна класифіковано на такі підгрупи: 1) історичні; 2) археографічні; 3) архівознавчі; 4) палеографічні; 5) рецензії. Встановлено, що найвагоміше місце у науковому доробку ученого посідають історичні дослідження.

До другої групи віднесено біографічні джерела, що дають можливість уточнити факти життя, визначити риси просопографічного портрету І. Каманіна. Умовно їх можна класифікувати на такі підгрупи: 1) особисті документи (виписка з метричної книги, диплом, свідоцтво про одруження); 2) службові документи (послужний список, посвідчення); 3) спогади.

Третя група джерел – листування І. Каманіна. Встановлено, що він активно листувався з видатними науковцями, громадськими діячами, письменниками: О. Куліш (89)^*, В. Іконніковим (19), М. Грушевським (15), П. Стебницьким (9), Б. Грінченком (9), М. Біляшівським (8), М. Дашкевичем (7), М. Стороженком (6), М. Довнар-Запольським (4), Ф. Титовим (4), М. Владимирським-Будановим (3), І. Стешенком (3), І. Білозерським (2), В. Антоновичем (1), Д. Багалієм (1) та ін.

У підрозділі проаналізовано кожну групу джерел. Відзначено, що інформація, зафіксована у наукових працях, біографічних джерелах, листуванні І. Каманіна, дозволяє з’ясувати сферу його інтересів, наукові погляди, головні напрями творчості.

У підрозділі 2.3. «Просопографічна складова документальної спадщини ученого» здійснено класифікацію джерел, що містять просопографічну інформацію про І. Каманіна. Умовно їх поділено на такі групи: 1) офіційні документи; 2) джерела особового походження; 3) фотографії. На основі аналізу вказаних джерел, уточнено біографічні відомості, визначено особливості його характеру, взаємовідносини з оточенням та місце в наукових колах і громадському житті України кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Розділ 3. – «Науковий доробок І. Каманіна як історіографічне джерело».

У підрозділі 3.1. «Джерельна цінність та інформаційний потенціал історичних праць ученого» проаналізовано масив праць І. Каманіна з різноманітних проблем вітчизняної й світової історії. Більшість історичних досліджень науковця – результат його архівної діяльності. Він був представником народницького напряму у трактуванні національної історії. Провідні напрями історичних праць ученого – історія козацтва та міста Києва. І. Каманін вперше почав досліджувати економічні проблеми історії козацтва, зокрема формування і розвиток землеволодіння. Праці з історії Києва присвячені проблемам місцевого самоврядування за магдебурзьким правом, заснуванню Київської братської школи, історії Звіринецьких печер тощо. Важливе значення мають статті з історії церкви та національних меншин (євреїв, циган). Дослідження з історії літератури – важливе джерело вивчення творчості М. Гоголя. Також І. Каманін проаналізував історичний підтекст фольклорних творів. Його біографічні праці (переважно некрологи) є джерелом для вивчення життєвого шляху історичних осіб та науковців, педагогів, громадських діячів кінця ХІХ – початку ХХ століття.

У підрозділі 3.2. «Архівознавча, археографічна та палеографічна спадщина І. Каманіна» визначено джерельне значення архівознавчих, археографічних, палеографічних праць дослідника. У його археографічних публікаціях до наукового обігу введено великий масив документів, більшість з яких стосуються історії козацтва. Результат архівної роботи ученого – детальні описи актових книг.

Встановлено, що праці з архівознавства і палеографії – важливе джерело для дослідження становлення і розвитку цих галузей знань у кінці ХІХ – на початку ХХ століття. І. Каманін розробив методику складання описів актових книг, принципи експертизи історичних документів, проекти організації спеціальних архівних установ, піднімав питання про структуру і зміст української актографії. Дослідження з палеографії містять обґрунтування його власної методики аналізу рукописів (метричний метод). Він проаналізував особливості скорописного письма і рукописні пам’ятки ХV-ХVІІІ століть. Вагомим внеском ученого в українську науку є альбом водяних знаків на папері документів з актових книг КЦАДА, що поклало початок українській філігранології.

Отже, науковий доробок І. Каманіна – важливе джерело, що розкриває наукові погляди автора, його ставлення до досліджуваних проблем, власне бачення історичного процесу тощо. У працях простежуються наукова позиція та світогляд ученого. Вони також є свідченням розвитку історичних знань в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Розділ 4. – «Листування І. Каманіна як історичне джерело». У підрозділі 4.1. «Епістолярій ученого як джерело дослідження становища архівної справи в Україні на початку ХХ століття» встановлено, що значний вплив на зміст та характер кореспонденції мала наукова діяльність дослідника. Більшість адресатів і кореспондентів І. Каманіна були науковцями, що визначало теми для обговорення і стиль листування. Листи, надіслані М. Владимирському-Буданову, Ф. Титову, містять інформацію про розробку методики складання описів, пошук їх оптимальної форми та типу, вдосконалення методів дослідження рукописів ХІV-ХVІІІ ст. тощо. У листах до М. Грушевського, В. Іконнікова, М. Стороженка, А. Шелухіна зафіксовано інформацію про основні напрями роботи КЦАДА, зокрема протягом Першої світової війни. Також у листах відклалася інформація про наукову діяльність ученого (археологічні та палеографічні дослідження).

У підрозділі 4.2. «Листування І. Каманіна як джерело дослідження історії видання творів українських письменників» показано джерельний потенціал листування дослідника з громадськими діячами та письменниками, що містить інформацію про особливості видавничої справи та літературного процесу в Україні на початку ХХ століття. Листи до О. Куліш, І. Білозерського, П. Стебницького, Н. Плетньової, М. Павлика та ін. дозволяють реконструювати історію видання зібрання творів П. Куліша. За їх змістом можна уточнити бібліографію творів, псевдоніми, літературний стиль письменника, з’ясувати ставлення до його творчості української громадськості.

У підрозділі 4.3. «Відображення у листах громадсько-політичного та культурного життя України 1880-1920-х років» відзначено, що І. Каманін та його адресати брали активну участь у громадському житті України, і насамперед Києва, тому у їх листуванні, поруч з інформацією про становище провідних галузей історичної науки, містяться відомості про різноманітні громадські заходи. Листи до В. Іконнікова, В. Модзалевського, М. Дашкевича, зворотні від О. Лазаревського є важливим джерелом для дослідження організації та головних напрямів діяльності наукових товариств Києва. У листуванні І. Каманіна з О. Куліш, І. Білозерським відклався великий масив інформації про громадські справи (археологічні з’їзди, ювілеї і роковини сучасників та ін.), становище музеїв Чернігівщини і Києва. Значний джерельний потенціал мають листи, датовані 1905 р., бо містять відомості про політичну ситуацію в Києві напередодні та під час революції.

Отже, епістолярій І. Каманіна є самостійним комплексом джерел, у якому відображено процес становлення та розвитку архівної справи та палеографії України, розробка методики історичних та археографічних досліджень, а також події громадського, культурного, політичного життя України 1880-1920-х років.

---

[1] Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Биографии : в 12 т. / [ред. В.М. Карев, М.Н. Петрушевский]. – М. : Научное издательство «Большая российская энциклопедия», 1991 – Т. 5 : Дюма - Клейн. – 1994. – 863 с.; Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем: в 16 т. / [ред. А. Гаркави, Л. Каценельсон]. – СПб. : Общество для научных еврейских изданий, Издательство «Брокгауз-Ефрон», – 1906 – Т. 9 : Іудан - Ладенбург – 1910. – 959 с.

[2] Щербина В.І. Іван Михайлович Каманін як архівіст /В.І. Щербина // Записки соціально-економічного відділу ВУАН 1924-1925 рр. – К., 1926. – Т. 2-3. – С. 44-53.

[3] Василенко М. Наукова діяльність Івана Михайловича Каманіна / М. Василенко // Записки соціально-економічного відділу ВУАН 1924-1925 рр. – К., 1926. – Т. 2-3. – С. 54-64.

[4] Дорошенко Д. Огляд української історіографії / Д. Дорошенко. – К. : Українознавство, 1996. – 256 с. – (Державна школа: Історія. Політологія. Право)

[5] Панашенко В.В. Український історик-архівіст І.М. Каманін / В.В. Панашенко // Український історичний журнал. – 1971. – № 5. – С. 100-102.

[6] Ситник О. Український історик Іван Каманін / О. Ситник // Український історик. – 1991. – № 1-2. – С. 115-132; Ємець О. «Труди і дні» Івана Каманіна // Історія, історіографія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе) /О. Ємець. – К., 1996. – С. 251-268; Українські архівісти : бібліографічний довідник : в 3 вип. / [упоряд. О.М. Коваль, І.Б. Матяш, В.С. Шандра]. – К. : Ін-т укр. археогр. та джерел. ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999 – Вип. 1 : XIX ст. – 1930-ті рр. – 1999. – 367 с.; Климова К. Архівна діяльність Київського відділу Імператорського Російського Воєнно-історичного товариства // Історія, історіографія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе) / К. Климова. – К., 1996. – С. 231-250.

[7] Ємець О. Археографічна діяльність І.М. Каманіна / О. Ємець // Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії (Київ, 18-21 жовтня 1993 р.). – К., 1997. – С. 168-178; Нагірняк О.Р. Українознавчий доробок І.М. Каманіна у структурі Історичного товариства Нестора-Літописця (кінець XIX – початок XX ст.) / О.Р. Нагірняк // Збірник наукових праць НДІ Українознавства. – К., 2005. – Т. 4. – С. 194-198; Булатова С. Ю.Й. Сіцінський та І.М. Каманін як дослідники рукописних книг Подільського Давньосховища / С. Булатова, С. Міщук // Архіви України. – 2009. – № 1-2. – С. 221-234.

[8] Мицик Ю.А. Листи І.М. Каманіна до М.С. Грушевського //Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи / Ю.А. Мицик. – К., 1997. – С. 209-212; Крячок М.І. Документи фонду Івана Михайловича Каманіна як історичне джерело (за матеріалами ЦДАМЛМ України) // Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи / М.І. Крячок. – К., 1997. – С. 213-220.

[9] Каманин И.М. Моя жизнь // Історія, історіографія, джерелознавство (статті, розвідки, замітки, есе) /И.М. Каманин. – К., 1996. – С. 261-269; Київський центральний архів давніх актів 1852-1943 : збірник документів у 2 т. / [упоряд. Л. М. Муровцева, В. В. Страшко, Л. А. Сухих]. – К. : ЦДІАУ, 2002 – Т. 1 : (1852-1921) – 2002. – 456 с.; Каманин И. Зверинецкие пещеры в Киеве / И. Каманин. – К. : Зверинецкие пещеры, Ионинский монастырь, 2007. – 175 с.

[10] Київський центральний архів давніх актів 1852-1943 : збірник документів у 2 т. / [упоряд. Л. М. Муровцева, В. В. Страшко, Л. А. Сухих]. – К. : ЦДІАУ, 2002 – Т. 1 : (1852-1921) – 2002. – 456 с.

* У дужках вказано кількість виявлених публікацій І. Каманіна у згаданих виданнях.

* У дужках вказано кількість листів І. Каманіна до кожного адресата.